- •Модуль іі Розділ V. Транспортні травми: судово-медична оцінка
- •§ 1. Автотравма
- •§ 2. Залізнична травма
- •§ 3. Авіаційна травма
- •§ 4. Мотоциклетна травма
- •§ 5. Воднотранспортна травма
- •§ 1. Падіння на площині
- •Контрольні завдання та запитання
- •Рекомендована література
- •Розділ vі. Травма при падінні
- •§2. Падіння з висоти
- •§ 3. Особливості огляду місця події і трупа
- •Контрольні завдання та запитання
- •Рекомендована література
- •Розділ VII. Вогнепальні ушкодження
- •§ 1. Загальні положення вогнепальних ушкоджень
- •§ 2. Судово-медична оцінка вогнепальних ушкоджень
- •§ 3. Вогнепальні пошкодження одягу
- •§ 4. Особливості вогнепальних ушкоджень з різних видів вогнепальної зброї
- •§ 5. Особливості огляду місця події при вогнепальних ушкодженнях
- •Контрольні завдання та запитання
- •Рекомендована література
- •Розділ viіi. Судово-медична оцінка ушкоджень, що спричиняються фізичною дією зовнішніх факторів
- •§ 1. Ушкодження і смерть від дії низької температури
- •§ 2. Ушкодження і смерть від дії високої температури
- •§ 3. Ушкодження від дії електричного струму
- •§ 4. Розлад здоров’я та смерть внаслідок зміни барометричного тиску
- •§ 5. Ураження іонізуючим випромінюванням
- •Контрольні завдання та запитання
- •Рекомендована література
- •Розділ IX. Механічна асфіксія
- •§ 1. Механічна асфіксія: види та стадії прижиттєвого перебігу
- •§ 2. Загальноасфіктичні ознаки смерті
- •§ 3. Судово-медична оцінка окремих видів асфіксії
- •Контрольні завдання та запитання
- •Рекомендована література
- •Розділ X. Судово-медична токсикологія
- •§ 1. Поняття отрути, отруєнь, умови дії отрут
- •§ 2. Отруєння етиловим спиртом та сурогатими алкоголю
- •§ 3. Отруєння кислотами та лугами
- •§4. Отруєння лікарськими засобами
- •§ 5. Харчові отруєння
- •§ 6. Судово-медична діагностика отруєнь
- •Контрольні завдання та запитання
- •Рекомендована література
- •Розділ xі. Судово-медична експертиза живих осіб
- •§ 1. Судово-медична експертиза ступеня тяжкості тілесних ушкоджень
- •§ 2. Судово-медична експертиза визначення відсотка втрати працездатності
- •§ 3. Судово-медична експертиза удаваних та штучних хвороб
- •§ 4. Судово-медична експертиза статевих станів
- •§ 5. Судово-медична експертиза статевих злочинів
- •Контрольні завдання та запитання
- •Література:
- •Розділ xіі. Судово-медична експертиза речових доказів з об’єктами біологічного походження
- •§ 1. Речові докази: поняття та види
- •§ 2. Речові докази: виявлення та оцінка
- •§ 3. Питання, що вирішуються при експертизі крові
- •§ 4. Дослідження виділень організму людини
- •§ 5. Дослідження волосся
- •Контрольні завдання та запитання
- •Рекомендована література
§ 2. Речові докази: виявлення та оцінка
Виявлення слідів, підозрілих на кров, та їх огляд. Якщо сліди крові добре збереглися і не піддалися знищенню, то виявлення їх не складає великих труднощів. Для цього проводять огляд неозброєним оком за допомогою лупи при інтенсивному природному або штучному освітленні.
Свіжі сліди крові мають яскраво-червоний колір через перехід гемоглобіну в оксигемоглобін за рахунок приєднання кисню повітря. Проте далі вони темніють і стають буро-коричневими, оскільки гемоглобін перетворюється у метгемоглобін, а потім у гематин. Старі плями крові мають сірий, майже чорний колір. Іноді, при загниванні крові, плями набувають зеленуватого відтінку за рахунок утворенні сульфметгемоглобіну.
Важче виявити плями крові на темних предметах, на темних тканинах чорного, темно-червоного, коричневого кольору. У цих випадках допомагає огляд у косо падаючих променях видимого світла від інтенсивного джерела (лампи, освітлювача).
Нелегко виявити підозрілі плями на предметах, покритих брудом, іржею і т.п. В таких випадках зростає значення попередніх проб на кров.
Значні труднощі виникають тоді, коли злочинець навмисно знищує сліди крові замиванням, зшкрібанням або яким-небудь іншим способом. За таких обставин виявлення підозрілих слідів можливе тільки при ретельному, цілеспрямованому огляді. Потрібно звертати увагу на ті приховані місця, де сліди крові могли залишитися непоміченими.
У приміщенні уважно треба оглянути щілини підлоги, під паркетом, плінтусами, вентиляційними ґратами. Кров може зберегтися на ніжках і в щілинах меблів, на ручках дверей, шаф, столів. Слід оглянути місця, де злочинець міг замивати руки, одяг і знаряддя травми: раковини, водопровідні крани, тази, відра і т.п.
Оглядаючи знаряддя травми та інші предмети, на яких можуть бути сліди крові, слід дотримуватися певних правил. Працювати потрібно в гумових рукавичках і брати предмети за частини вільні від яких-небудь слідів (окрім крові, на них можуть бут відбитки пальців і т.п.). Розбирання і роз'єднання частин предмета на місці події проводити не слід.
На транспортних засобах звертають увагу на виступаючі частини: бампер, фари, решітку радіатора і капот, передні кути бортів і т.д. Особливо ретельно досліджують місця вм'ятин та інших пошкоджень. Оглядають днище машини і нижні поверхні, а також колеса.
На одязі підозрюваного оглядають не тільки лицьовий бік, але й виворіт. Нерідко замиті плями крові помітні тільки з боку вивороту. Звертають увагу на ті місця, де сліди крові важче знищити або виявити: шви, складки, краї рукавів, ділянки навколо і мішки кишень, нижній край поли і т.п.
Знаходження кров'яних слідів полегшується застосуванням попередніх проб. Найбільш проста з них — проба з перекисом водню. Вона заснована на каталазних властивостях крові. У присутності крові та інших об'єктів, що містять фермент каталазу, перекис водню розкладається на воду і кисень. Бульбашки кисню, що виділяється, утворюють добре помітну піну. Проста і техніка проби: на підозрілі ділянки наносять краплю 3% розчину перекису водню - при позитивному результаті спостерігається спінювання. Проте ця проба має ряд істотних недоліків: зволоження предмета-носія плями, дія перекису водню на деякі білки крові, низька чутливість проби, неспецифічність.
На даний час найбільшого поширення набула бензидинова проба. Вона заснована на пероксидазних властивостях крові та інших речовин. Під впливом пероксидази перекис водню розкладається, і кисень, що виділяється, окислює бензидин, який набуває синього кольору. Великою перевагою реакції є її висока чутливість. Проте реактиви не можна наносити безпосередньо на підозрілі плями, оскільки при цьому відбувається зволоження і синюшність плями, а також ослаблення деяких групових чинників крові. Реакція може бути рекомендована тільки при правильному технічному виконанні.
Для цього рекомендується взяти невеликий зішкріб, а краще його частинку, яку поміщають на предметне скло і послідовно наносять 1 краплю насиченого розчину бензидину основного, підкисленого оцтовою кислотою (1 крапля крижаної оцтової кислоти на 1,0 мл розчину бензидину) та 1 краплю 3% розчину перекису водню. При позитивному результаті спостерігається зміна кольору на синюшний. Підкислення бензидину обов'язкове, оскільки реакція добре протікає тільки в кислому середовищі.
Слід обов'язково зауважити, що всі попередні проби на кров неспецифічні, тобто вони дають позитивну реакцію і з іншими речовинами, що містять каталазу і пероксидазу, наприклад, із соками рослин і фруктів, дріжджами, хріном та ін. Тому позитивний результат цих проб дозволяє лише запідозрити наявність крові в плямі, але не стверджувати цього. Негативний результат попередніх проб не дає права відмовлятися від подальшого дослідження підозрілих на кров плям у лабораторії.
За наявності переносного люмінесцентного освітлювача виявлення слідів, що підозрілі на кров, можна провести з його допомогою. Огляд проводять у затемненому приміщенні. Під впливом ультрафіолетових променів сліди крові, що не піддаються флюоресценції, виглядають темними "бархатистими" плямами на фоні навколишньої поверхні, яка тією чи іншою мірою піддається цьому явищу. Особливо яскраво світяться синтетичні тканини. Окрім крові, здатністю поглинати ультрафіолетові промені володіють багато речовин та їх сліди (іржа, анілін, деякі солі). Тому в практичній роботі цим методом майже не користуються.
Виявлені на місці події сліди, в яких запідозрена наявність крові, повинні бути вилучені, упаковані і направлені на спеціальне дослідження. Але перш ніж вилучати сліди, їх потрібно відповідним чином зафіксувати шляхом опису в протоколі, фотографуванням і виготовленням схематичних малюнків.
Щоб не упустити будь-яких важливих деталей, опис слід проводити, беручи за основу наступну схему:
Назва сліду (відповідно до класифікації елементарних слідів).
Точна локалізація слідів (указують частину і поверхню предмета, на якому розташований слід, зазначають відстані від фіксованих орієнтирів, ліній, країв).
Форма (зазвичай, порівнюють з формою геометричних фігур або загальновідомих предметів чи викладають описово).
Розміри (загальні розміри сліду визначають за двома взаємно перпендикулярними лініями; вказують розміри окремих деталей; зазначають орієнтацію найбільшого розміру сліду щодо вертикального або горизонтального напрямів).
Колір (відповідно до загальноприйнятої шкали).
Характер країв: чіткі або нечіткі, рівні чи нерівні, зазубрені, звивисті і т.д.
Ступінь просочення предмета (глибина, звертають увагу, чи помітний слід з вивороту на одязі, і т.д.).
Наявність на поверхні підсохлих кірочок, плівок.
Фотографування слідів виконується за правилами судової фотографії: оглядова зйомка загального вигляду місця виявлення слідів, вузлова зйомка окремих предметів зі слідами і детальна зйомка окремих слідів або їх груп. Фотографування слідів не замінює їх опису в протоколі. Ці два способи фіксації слідів доповнюють один одного. На жаль, не завжди сліди крові виразно відображаються на фотознімках. Труднощі зумовлені, головним чином, кольором предмета-носія. У цих випадках на одній копії фотознімків сліди крові маркують вказівними стрілками.
У тих випадках, коли фотографування не може бути проведене або воно може дати незадовільні результати, вдаються до складання схем або копіювання слідів. Багато практичних працівників користуються таким нескладним прийомом: біля сліду кладуть сірники, на них поміщають скло і прозорий папір, на якому копіюють контури сліду
Якщо є можливість, то краще направити предмет з підозрілими слідами на дослідження повністю (одяг, білизна, знаряддя травми і т.д.). При цьому не змінюється форма сліду. Крім того, в лабораторії можуть виявити сліди, не відзначені раніше. На цілому предметі легше з'ясувати питання і про механізм утворення слідів. При неможливості доставити в лабораторію громіздкий предмет направляють його частину зі слідами, що підлягають дослідженню, й обов'язково сусідні частини, вільні від слідів, для контрольних досліджень.
Коли немає можливості вилучити навіть частину предмета, з нього роблять зішкріб або змив. Під час зшкрябування гострим чистим скальпелем або тонким ножем спочатку знімають частинки, що підсохли, і шкірочки, поміщають їх в паперовий пакетик, потім легкими зішкрябуючими рухами, розташовуючи скальпель під гострим кутом, знімають решту частини сліду. При цьому бажано не зачіпати предмет-носій плями. Необхідно також взяти зішкріб для контролю чистим скальпелем із сусідньої з плямою ділянки предмета-носія.
Для змивання та деяких інших способів вилучення слідів необхідно мати промиту і висушену марлю.
Змив роблять шматочком марлі, зволоженою водою. Розміри шматочка повинні приблизно дорівнювати розмірам плями. Для дуже малих слідів беруть ниточку зі шматка марлі завдовжки 1,5-2 см. Пляму ретельно протирають різними поверхнями шматочка марлі, прагнучи зняти весь матеріал плями. Аналогічним чином проводять контрольний змив із сусідньої незабрудненої ділянки предмета. Марля для змивів береться з одного шматка, окремий чистий шматочок її направляють для контролю.
З калюжі рідину набирають у чисту скляну банку чи флакон з-під пеніциліну в кількості не менше як 10,0 мл. Якщо це зробити важко, то калюжу промокають декількома шматочками марлі (4x4 см), які повинні бути повністю просочені цією рідиною. Потім шматочки висушують, уникаючи потрапляння на них прямих сонячних променів. Шматочки чистої марлі направляють для контрольних досліджень. Кров зі снігу збирають у чисту скляну банку, вносять її до теплого приміщення (не поміщаючи близько біля джерел тепла). Після того як сніг розтане, рідину висушують на марлі вже згаданим способом. Аналогічним чином діють з контрольною порцією снігу без крові.
Ґрунт зі слідами крові беруть на всю глибину його просочення, насипають тонким шаром на тарілку і висушують при кімнатній температурі.
