Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Судова медицина ( 2 модуль).docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

§ 2. Речові докази: виявлення та оцінка

Виявлення слідів, підозрілих на кров, та їх огляд. Якщо сліди крові добре збереглися і не піддалися знищенню, то виявлення їх не складає великих труднощів. Для цього проводять огляд неозброєним оком за допомогою лупи при інтенсивному природному або штучному освітленні.

Свіжі сліди крові мають яскраво-червоний колір через перехід гемоглобіну в оксигемоглобін за рахунок приєднання кисню повітря. Проте далі вони темніють і стають буро-коричневими, оскільки гемоглобін перетворюється у метгемоглобін, а потім у гематин. Старі плями крові мають сірий, майже чорний колір. Іноді, при загниванні крові, плями набувають зеленуватого відтінку за рахунок утворенні сульфметгемоглобіну.

Важче виявити плями крові на темних предметах, на темних тканинах чорного, темно-червоного, коричневого кольору. У цих випадках допомагає огляд у косо падаючих променях видимого світла від інтенсивного джерела (лампи, освітлювача).

Нелегко виявити підозрілі плями на предметах, покритих брудом, іржею і т.п. В таких випадках зростає значення попередніх проб на кров.

Значні труднощі виникають тоді, коли злочинець навмисно знищує сліди крові замиванням, зшкрібанням або яким-небудь іншим способом. За таких обставин виявлення підозрілих слідів можливе тільки при ретельному, цілеспрямованому огляді. Потрібно звертати увагу на ті приховані місця, де сліди крові могли залишитися непоміченими.

У приміщенні уважно треба оглянути щілини підлоги, під паркетом, плінтусами, вентиляційними ґратами. Кров може зберегтися на ніжках і в щілинах меблів, на ручках дверей, шаф, столів. Слід оглянути місця, де злочинець міг замивати руки, одяг і знаряддя травми: раковини, водопровідні крани, тази, відра і т.п.

Оглядаючи знаряддя травми та інші предмети, на яких можуть бути сліди крові, слід дотримуватися певних правил. Працювати потрібно в гумових рукавичках і брати предмети за частини вільні від яких-небудь слідів (окрім крові, на них можуть бут відбитки пальців і т.п.). Розбирання і роз'єднання частин предмета на місці події проводити не слід.

На транспортних засобах звертають увагу на виступаючі час­тини: бампер, фари, решітку радіатора і капот, передні кути бортів і т.д. Особливо ретельно досліджують місця вм'ятин та інших пошко­джень. Оглядають днище машини і нижні поверхні, а також колеса.

На одязі підозрюваного оглядають не тільки лицьовий бік, але й виворіт. Нерідко замиті плями крові помітні тільки з боку вивороту. Звертають увагу на ті місця, де сліди крові важче знищити або ви­явити: шви, складки, краї рукавів, ділянки навколо і мішки кишень, нижній край поли і т.п.

Знаходження кров'яних слідів по­легшується застосуванням попередніх проб. Найбільш проста з них — проба з перекисом водню. Вона заснована на каталазних влас­тивостях крові. У присутності крові та інших об'єктів, що містять фермент каталазу, перекис водню розкладається на воду і кисень. Бульбашки кисню, що виділяється, утворюють добре помітну піну. Проста і техніка проби: на підозрілі ділянки наносять краплю 3% розчину перекису водню - при позитивному результаті спостеріга­ється спінювання. Проте ця проба має ряд істотних недоліків: зволо­ження предмета-носія плями, дія перекису водню на деякі білки кро­ві, низька чутливість проби, неспецифічність.

На даний час найбільшого поширення набула бензидинова про­ба. Вона заснована на пероксидазних властивостях крові та інших речовин. Під впливом пероксидази перекис водню розкладається, і кисень, що виділяється, окислює бензидин, який набуває синього ко­льору. Великою перевагою реакції є її висока чутливість. Проте реак­тиви не можна наносити безпосередньо на підозрілі плями, оскіль­ки при цьому відбувається зволоження і синюшність плями, а також ослаблення деяких групових чинників крові. Реакція може бути ре­комендована тільки при правильному технічному виконанні.

Для цього рекомендується взяти невеликий зішкріб, а краще його частинку, яку поміщають на предметне скло і послідовно на­носять 1 краплю насиченого розчину бензидину основного, підкис­леного оцтовою кислотою (1 крапля крижаної оцтової кислоти на 1,0 мл розчину бензидину) та 1 краплю 3% розчину перекису водню. При позитивному результаті спостерігається зміна кольору на синюшний. Підкислення бензидину обов'язкове, оскільки реакція добре протікає тільки в кислому середовищі.

Слід обов'язково зауважити, що всі попередні проби на кров не­специфічні, тобто вони дають позитивну реакцію і з іншими речови­нами, що містять каталазу і пероксидазу, наприклад, із соками рос­лин і фруктів, дріжджами, хріном та ін. Тому позитивний результат цих проб дозволяє лише запідозрити наявність крові в плямі, але не стверджувати цього. Негативний результат попередніх проб не дає права відмовлятися від подальшого дослідження підозрілих на кров плям у лабораторії.

За наявності перенос­ного люмінесцентного освітлювача виявлення слідів, що підозрілі на кров, можна провести з його допомогою. Огляд проводять у за­темненому приміщенні. Під впливом ультрафіолетових променів сліди крові, що не піддаються флюоресценції, виглядають темними "бархатистими" плямами на фоні навколишньої поверхні, яка тією чи іншою мірою піддається цьому явищу. Особливо яскраво сві­тяться синтетичні тканини. Окрім крові, здатністю поглинати уль­трафіолетові промені володіють багато речовин та їх сліди (іржа, анілін, деякі солі). Тому в практичній роботі цим методом майже не користуються.

Виявлені на місці події сліди, в яких запідозрена наявність крові, повинні бути вилучені, упаковані і направлені на спеціальне дослідження. Але перш ніж вилучати сліди, їх потрібно відповідним чином зафіксу­вати шляхом опису в протоколі, фотографуванням і виготовленням схематичних малюнків.

Щоб не упустити будь-яких важливих деталей, опис слід проводити, беручи за основу наступну схему:

  1. Назва сліду (відповідно до класифікації елементарних слідів).

  2. Точна локалізація слідів (указують частину і поверхню предме­та, на якому розташований слід, зазначають відстані від фіксо­ваних орієнтирів, ліній, країв).

  3. Форма (зазвичай, порівнюють з формою геометричних фігур або загальновідомих предметів чи викладають описово).

  4. Розміри (загальні розміри сліду визначають за двома взаємно перпендикулярними лініями; вказують розміри окремих дета­лей; зазначають орієнтацію найбільшого розміру сліду щодо вертикального або горизонтального напрямів).

  5. Колір (відповідно до загальноприйнятої шкали).

  6. Характер країв: чіткі або нечіткі, рівні чи нерівні, зазубрені, звивисті і т.д.

  7. Ступінь просочення предмета (глибина, звертають увагу, чи помітний слід з вивороту на одязі, і т.д.).

  8. Наявність на поверхні підсохлих кірочок, плівок.

Фотографування слідів виконується за правилами судової фо­тографії: оглядова зйомка загального вигляду місця виявлення слі­дів, вузлова зйомка окремих предметів зі слідами і детальна зйом­ка окремих слідів або їх груп. Фотографування слідів не замінює їх опису в протоколі. Ці два способи фіксації слідів доповнюють один одного. На жаль, не завжди сліди крові виразно відображають­ся на фотознімках. Труднощі зумовлені, головним чином, кольором предмета-носія. У цих випадках на одній копії фотознімків сліди крові маркують вказівними стрілками.

У тих випадках, коли фотографування не може бути проведене або воно може дати незадо­вільні результати, вдаються до складання схем або копіювання слі­дів. Багато практичних працівників користуються таким нескладним прийомом: біля сліду кладуть сірники, на них поміщають скло і про­зорий папір, на якому копіюють контури сліду

Якщо є можливість, то краще направити предмет з підозрілими слідами на дослідження повністю (одяг, білизна, знаряддя травми і т.д.). При цьому не змінюється форма сліду. Крім того, в лабораторії можуть виявити сліди, не відзначені раніше. На цілому предметі легше з'ясувати питання і про механізм утворен­ня слідів. При неможливості доставити в лабораторію громіздкий предмет направляють його частину зі слідами, що підлягають дослі­дженню, й обов'язково сусідні частини, вільні від слідів, для контр­ольних досліджень.

Коли немає можливості вилучити навіть частину предмета, з нього роблять зішкріб або змив. Під час зшкрябування гострим чис­тим скальпелем або тонким ножем спочатку знімають частинки, що підсохли, і шкірочки, поміщають їх в паперовий пакетик, потім лег­кими зішкрябуючими рухами, розташовуючи скальпель під гострим кутом, знімають решту частини сліду. При цьому бажано не зачіпати предмет-носій плями. Необхідно також взяти зішкріб для контролю чистим скальпелем із сусідньої з плямою ділянки предмета-носія.

Для змивання та деяких інших способів вилучення слідів необ­хідно мати промиту і висушену марлю.

Змив роблять шматочком марлі, зволоженою водою. Розміри шматочка повинні приблизно дорівнювати розмірам плями. Для дуже малих слідів беруть ниточку зі шматка марлі завдовжки 1,5-2 см. Пляму ретельно протирають різними поверхнями шматочка мар­лі, прагнучи зняти весь матеріал плями. Аналогічним чином прово­дять контрольний змив із сусідньої незабрудненої ділянки предмета. Марля для змивів береться з одного шматка, окремий чистий шмато­чок її направляють для контролю.

З калюжі рідину набирають у чисту скляну банку чи флакон з-під пеніциліну в кількості не менше як 10,0 мл. Якщо це зробити важко, то калюжу промокають декількома шматочками марлі (4x4 см), які повинні бути повністю просочені цією рідиною. Потім шматочки ви­сушують, уникаючи потрапляння на них прямих сонячних променів. Шматочки чистої марлі направляють для контрольних досліджень. Кров зі снігу збирають у чисту скляну банку, вносять її до теплого приміщення (не поміщаючи близько біля джерел тепла). Після того як сніг розтане, рідину висушують на марлі вже згаданим способом. Аналогічним чином діють з контрольною порцією снігу без крові.

Ґрунт зі слідами крові беруть на всю глибину його просочення, на­сипають тонким шаром на тарілку і висушують при кімнатній температурі.