§ 3. Авіаційна травма

Авіаційною травмою називають ушкодження, що виникають у членів екіпажу, пасажирів та інших осіб у процесі експлуатації й обслуговування літаків. Найчастіше такі ушкодження виникають в осіб, що перебувають усередині літака, при падінні його на землю.

Залежно від умов та обставин події авіаційну травму поді­ляють на наступні види:

1. травма всередині літака під час польоту;

2. травма при покиданні літака у польоті;

3. травма всередині літака при падінні його на землю;

4. травма всередині літака, що стоїть на землі;

5. травма осіб, що перебувають на землі поза літаком.

Характер і тяжкість травми усередині літака при падінні його на землю залежать, в основному, від висоти, швидкості і кута падін­ня, а також від того, чи супроводжувався удар літака до землі вибу­хом і пожежею.

У момент зіткнення літака із землею ушкодження у членів екі­пажу і пасажирів утворюються від ударів до частин кабіни і салону та подальшого стиснення окремих ділянок або всього тіла частинами конструкції літака, що зазнали руйнації. При цьому виникають обширні грубі механічні ушкодження, аж до руйнації всього тіла, з відривом окремих його частин (кінцівок, голови), розтином порож­нин, руйнацією та викидом назовні внутрішніх органів.

Якщо удар літака до землі супроводжується вибухом і пожежею, то тіла потерпілих, зазвичай, повністю знищуються. Уламки літака й окремі частини тіл загиблих можуть бути розкидані на місцевості в радіусі до 500 м. При цьому на місці події знаходять окремі клапті шкіри без осаднення країв, відламки кісток (частини хребта, епіфізи кісток), кисті, стопи, обривки м'язів, іноді шматочки внутрішніх органів. Ці рештки, зазвичай, сильно забруднені землею, паливно-мастильними матеріалами, а нерідко й обвуглені, якщо були у вогнищі пожежі.

У тих випадках, коли вибух літака відбувається у повітрі під час польоту, його уламки, тіла й останки загиблих бувають розкидані на великій площі, займаючи до 10 км².

При огляді трупів і решток на місці події слід шукати первин­ні ушкодження, що виникають у пілота та інших членів екіпажу від ударів до деталей керування і предметів інтер'єру кабіни (рукоятки штурвалу, бічну стінку кабіни, педалі управління і т.п.) ще до зруй­нування літака.

Наявність цих ушкоджень допомагає встановлювати стан чле­нів екіпажу, їх місце розташування в кабіні, позу, характер робочих операцій у момент зіткнення літака із землею.

Первинні ушкодження виникають:

1. від співударяння до дошки приладів - на обличчі пілота;

2. від дії рукояток штурвалу - на кистях рук;

3. удар до крісла супроводжується ушкодженнями на бічних по­верхнях грудей;

4. від дії педалей виникають ушкодження м 'яких тканин і кісток стоп, на підошвах взуття можуть утворитися відбитки рельєфу педалі.

Передача енергії удару по осі кінцівок призводить до утворення вбитих переломів довгих трубчастих кісток. У результаті значного зсуву відламків по осі кінцівки вони розривають шкіру і далеко ви­ступають з утворених ними рваних ран.

При ударі літака до землі під невеликим кутом (наприклад, при спробі зробити посадку) виникають ушкодження, в основному, пов'язані з дією не ударних, а інерційних сил, - обширні рвані рани, а іноді відриви голови і кінцівок від тулуба, фіксованого ременями, або майже повне розділення тулуба на рівні ременів.

Травма всередині літака, що стоїть на землі, може виникнути при зіткненні літаків, що переміщаються по аеродрому, або літака і рухомого автомобіля, при вибуху і пожежі на борту.

Травма осіб, що перебувають на землі поза літаком, може бути заподіяна лопастями гвинта, що обертається, переднім краєм крила і колесами шасі літака під час його руху, струменем розпече­них газів або при засмоктуванні тіла у повітрозабірник працюючого реактивного двигуна.

При диверсійних актах, здійснених на борту літака, на тілах загиблих можна виявити вогнепальні кульові рани, скалкові пора­нення, іноді колото-різані рани.

На місці падіння багатомісного літака залишається велика кіль­кість трупів або решток загиблих, нерідко розкиданих по значній території. Тому огляд такого місця події проводить не один, а спеці­альна група слідчих, на допомогу котрій формується група лікарів-фахівців у галузі судової та авіаційної медицини.

Після загального огляду місця авіаційної катастрофи, який прово­дить старший групи слідчих, визначаються межі місцевості, що підля­гає огляду, складається його план-схема. Якщо ця територія достатньо обширна, то вона ділиться на ділянки, квадрати, сектори, огляд яких доручається окремим членам групи слідчих та експертів.

У ході огляду визначається точне місцеположення і взаєморозташування всіх виявлених об'єктів (уламків літака, трупів або їх останків, одягу та ін.), яке зазначається на плані. При знаходженні окремих частин тіл загиблих лікар повинен визначити їх анатомічну назву, постаратися виявити й описати які-небудь особливості будови, що можуть допомогти у подальшому при встановленні особи; вказати, на яких поверхнях цих частин визначаються сліди дії полум'я (обвуглювання). Там само, на місці виявлення, всі знайдені об'єкти маркують (нумерують) і поміщають в окремі ємності (ящики, пакети і т.п.), в яких потім і доставляють у морг для судово-медичної експертизи. Відповідний номер, привласнений виявленому об'єкту, переноситься і на план місця події.

Категорично заборонено вилучення документів, цінностей та інших предметів з останків трупів, оскільки вони надалі іс­тотно допомагають при ідентифікації.

Якщо на місці події є дерева, то вони також підлягають огляду, бо нерідко окремі уламки літака, трупи або їх частини можуть бути виявлені на гілках дерев.

На кистях і стопах, знайдених на місці події, слід шукати ознаки первинних ушкоджень, які підлягають докладному опису. За числом кистей або стоп можна визначити мінімальну кількість загиблих.

Нерозчленовані трупи оглядають та описують за звичайними правилами. Якщо особа їх не встановлена, їм також присвоюють чер­говий номер. На таких трупах повинні бути детально описані труп­ні зміни, а при нагоді, визначені і суправітальні реакції, ступінь вираженості яких дозволяє орієнтовно визначити час настання смерті.

При маніпуляціях з трупами та їх останками слід проявляти обережність, оскільки в них можуть бути занурені гострі скалки ме­талу, скла, якими легко поранити руки.

При катастрофах легких спортивних, вантажних і т.п. літаків на місці їх падіння знаходять тільки трупи пілота та інших членів екіпажу. У таких випадках необхідно точно зафіксувати положення кожного трупа в кабіні літака або серед його уламків щодо приладів і деталей управління, інших частин інтер'єру кабіни, один до одного.

Детально оглядають та описують одяг, спеціальне споряджен­ня, захисні шоломи, кисневу апаратуру, стан замків крісел, наявність парашутів.

Пожежа літака призводить до того, що у результаті тривалої дії полум'я м'які тканини і розташовані близько під шкірою кіст­ки нерідко згорають повністю, внаслідок чого розкриваються вели­кі порожнини (черевна, плевральні, черепа), оголюються суглоби, поверхня тіла обвуглюється, покривається кіптявою, ущільнення м'язів супроводжується згинанням кінцівок у суглобах, і труп вияв­ляється в позі боксера або фехтувальника.

При опіках із накладеннями кіптяви слід вказати, чи вони є суцільні, чи відсутні у ділянці складок довкола очей "гусячі лапки" (ознака Пухнаревича), а також в інших складках особи, що свідчить про прижиттєве потрапляння у вогнище пожежі. Вказується, чи немає кіптяви та інших сторонніх нашарувань на внутрішніх поверхнях канти або її уламках.

Розташування, форма і розміри слідів крові на деталях кабіни, на одязі пілота дозволяють отримати уявлення про положення тіла у мо­мент травми та механізм утворення первинних ушкоджень. Защемлення тканин тіла у деформованих частинах салону дозволяє визначити, яка ді­лянка тіла пілота була у контакті з певними деталями (частинами) літака.

Іноді на зовнішній поверхні уламків літака вдається виявити сліди крові, частинки тіла і пір'я птахів.

При огляді літака слід дотримуватися максимальної обережності. Навіть після того, як пожежа погашена, пальне, що витікало, може зайнятися знову; у задимленій кабіні або салоні можна отруїтися високотоксичними газами, які утворюються при горінні синтетичних матеріалів. Від пожежі метал (дюралюміній) стає крихким і людина в кабіні чи салоні може провалитися через підлогу або бути придавленою.

Вибух літака при ударі його до землі, зазвичай, призводить до повної руйнації тіл членів екіпажу і пасажирів. Виявлені в таких ви­падках на місці події дрібні об'єкти біологічного походження (клапті шкіри, уламки кісток, частинки внутрішніх органів і т.п.) є речовими доказами і підлягають вилученню.

Встановити стан здоров'я пілота може допомогти гістологічне дослідження внутрішніх органів - серця, головного мозку, печінки, жовчного міхура, нирок та ін.

При повній руйнації тіл, зазвичай, не вдається отримати кров для дослідження її на вміст етилового спирту і карбоксигемоглобіну. У таких випадках беруть м'язову тканину з глибоких шарів, що не піддавалися безпосередній дії полум'я, в кількості не менше 300г для кожного дослідження. Просочення останків гасом не перешкоджає визначенню в них етанолу і карбоксигемоглобіну. Зазвичай, м'язи для судово-токсикологічного досліджен­ня забирає судово-медичний експерт при експертизі трупів та їх останків у морзі. Проте при необхідності отримання термінового ре­зультату, їх можна узяти на місці події в чисту скляну банку і термі­ново направити в судово-токсикологічну лабораторію.

Для вирішення питання про положення, позу пілота і характер його дій у момент зіткнення літака із землею необхідно уважно досліджувати виявлені на місці події кисті і стопи, а також рукавички і взуття. Ці об'єкти, після їх маркування і детального опису в протоко­лі, направляють на судово-медичну експертизу в окремих пакетах.

Уламки літака, на яких є сліди крові або в яких затиснуті частин­ки тканин тіла, також підлягають вилученню. Плями крові, частин­ки біологічного походження (після їх висушування на повітрі) слід прикрити чистою поліетиленовою плівкою або папером, краї якого закріплюються липкою стрічкою. Якщо уламки великих розмірів, то з них випилюють ділянки з біологічними об'єктами. Зішкрябувати плями крові не рекомендується, оскільки при цьому втрачаються форма плям та їх взаємне розташування на об'єкті.

Основні питання, які підлягають вирішенню судово-медичною експертизою при авіаційній травмі:

1. Яким був стан здоров'я пілота та інших членів екіпажу пе­ред польотом? Чи не міг він погіршитись під час польоту?

2. Які ушкодження виявлені на трупах членів екіпажу, механізм їх утворення, від дії яких частин кабіни вони утворилися?

3. Яка послідовність утворення цих ушкоджень?

4. Чи є ці ушкодження прижиттєвими?

5. Чи перебували члени екіпажу за життя у вогнищі пожежі?

6. У якій позі були пілот та інші члени екіпажу у момент зіткнення літака із землею? Чи залишався пілот на своєму робочому місці і чи намагався він керувати літаком?

7. Чи виявлений у крові і тканинах загиблих етиловий спирт?

8. Яка причина смерті членів екіпажу, коли і як швидко вона настала?

9. Чи немає на трупах пілота та інших членів екіпажу вогнепальних або колото-різаних ран, а також інших ушкоджень, які не є авіаційною травмою?

10. Якому членові екіпажу, кому з пасажирів належать виявлені останки, предмети спорядження, одягу і взуття?

11. Чи немає на зовнішніх поверхнях уламків літака слідів крові? Якщо є, то яка її видова приналежність? Чи не є ця кров кров'ю птаха?