2.2. Законодавство про процедуру неплатоспроможності (банкрутства) України

Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» установлює правові способи відновлення платоспроможності боржника шляхом застосування спеціальних процедур. Він регламентує процедуру банкрутства, установлюючи її на засадах справедливості, гуманності, яка не впливала б на ділову репутацію суб’єктів господарювання. Особливість Закону полягає в тому, що він має пріоритет перед іншими законами, зокрема, Цивільним, Господарським та Цивільним процесуальним кодексами.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом» регулюються питання, відносно заходів виявлення й попередження банкрутства на досудовій стадії, процес процедури банкрутства після порушення справи про банкрутство, порядку погашення заборгованості, задоволення вимог кредиторів, примірювальних процедур, розпорядження майном боржника і його ліквідації тощо, детальний аналіз яких буде запропонований далі.

Закон України про банкрутство є прогресивним і корисним для економіки країни. Практика розгляду справ про банкрутство безпосередньо господарськими судами вказує на те, що якщо підприємство працює, то завдяки процедурі санації має реальні шанси відновити свою платоспроможність і запрацювати по-новому. Закон про банкрутство допомагає цивілізовано ліквідувати вже «мертве» підприємство, що каменем лежить на плечах платників податків.

Крім того, держава одержала можливість упорядкувати реєстри суб’єктів підприємницької діяльності за рахунок спрощеної процедури ліквідації, через банкрутство невеликих підприємств, які давно вже припинили свою підприємницьку діяльність, але за ними залишилися борги.

Разом з тим аналіз практики розгляду справ про банкрутство в господарських судах і в господарських судах Донецької області зокрема свідчить про наявність безлічі питань, що потребують додаткового вирішення в Законі про банкрутство. Частина з них була вирішена прийняттям Закону України від 7 березня 2002 р. «Про внесення змін у Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але деякі питання так і залишилися неврегульовані.

Питання банкрутства відображені і в новому Кримінальному кодексі України від 5 квітня 2001 р., у який введено розділ VII «Злочини в сфері господарської діяльності», де 4 статті – зі складом злочинів, що зазіхають на суспільні відносини в сфері виконання суб’єктами підприємницької діяльності своїх фінансових зобов’язань. Це ст. 218 «Фіктивне банкрутство», ст. 219 «Доведення до банкрутства», ст. 220 «Приховання стійкої фінансової неплатоспроможності» і ст. 221 «Незаконні дії у випадку банкрутства».

Відносини, які виникають у процедурі банкрутства, регулюються й нормами інших нормативно-правових актів, серед яких:

– Господарський процесуальний кодекс України;

– Господарський кодекс України;

– Цивільний кодекс України;

– Цивільно-процесуальний кодекс України;

– Кодекс законів про працю;

– Земельний кодекс України;

– Закон України «Про банки й банківську діяльність»;

– Закон України «Про приватизацію державного майна»;

– Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств малої приватизації»;

– Закон України «Про зайнятість населення» та ін.;

– постанови Кабінету Міністрів України з реалізації Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

– інструкції Міністерства фінансів України;

– накази Міністерства економіки України.

Крім цього, для розгляду справ про банкрутство мають значення такі документи:

– методичні рекомендації, затверджені наказом Міністерства економіки України;

– листи Державної податкової адміністрації України щодо застосування норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Важлива роль при розгляді справ про банкрутство належить листам Вищого господарського суду України з деяких питань практики застосування у вирішенні спорів щодо окремих норм чинного законодавства про банкрутство.