Контрольні питання

1. Назвіть принципи правового регулювання відносин банкрутства.

2. Розкрийте зміст принципу пріоритету Закону про банкрутство перед іншими нормативними актами.

3. Що означає принцип збереження господарюючого суб’єкта?

4. Чим зумовлений принцип державного регулювання відносин неплатоспроможності?

5. Назвіть основні функції суду в здійсненні принципу державного врегулювання відносин неплатоспроможності.

6. Дайте загальну характеристику законодавства про банкрутство.

7. Назвіть розділи Закону про банкрутство.

8. Назвіть норми Закону про банкрутство, що вказують на особливості його застосування.

9. Наведіть приклади норм Закону про банкрутство, які передбачають гарантії підприємств-боржників.

10. Наведіть приклади норм Закону про банкрутство, які передбачають гарантії підприємств-кредиторів.

11. Назвіть нормативно-правові акти України, дія яких обмежена Законом про банкрутство в процедурі банкрутства.

12. Вкажіть роль і значення роз'яснень і листів Вищого господарського суду України про деякі питання практики застосування у вирішенні суперечок щодо окремих норм чинного законодавства про банкрутство.

Тема 3. Запобігання банкрутству

Застосування інституту неплатоспроможності характерно для ринкової економіки, а неплатоспроможність (банкрутство) суб’єкта ринкової економіки – це завжди конфлікт інтересів. З одного боку, при реалізації процедури неплатоспроможності необхідно захистити інтереси кредиторів, що законно вимагають якнайшвидшого й повного задоволення своїх претензій до боржника. З іншого боку, необхідно враховувати інтереси боржника, який, можливо, здатний задовольнити всі вимоги кредиторів, але через якийсь час. Крім того, необхідно враховувати соціальні й державні інтереси: збереження боржника як роботодавця, платника податків, виробника й т.д. Зіткнення інтересів кредиторів, боржника, соціальних і державних інтересів породжує значні складності в правовому врегулюванні неплатоспроможності (банкрутство).

Мета застосування процедури неплатоспроможності – це знаходження балансу між інтересами кредитора, боржника, суспільства й держави за допомогою застосування до боржника різних, обумовлених законом, процедур.

Серед основних причин, що зумовлюють появу неплатоспроможності в господарюючого суб’єкта можна, назвати наступні.

По-перше, неплатоспроможність пов’язана з неефективним управлінням підприємством. Погане знання ринку, попиту та пропозиції на товари й послуги, незадовільне використання матеріальних ресурсів, основних фондів. По-друге, неплатоспроможність пов’язана з відсутністю інвестицій. У результаті основні кошти підприємства зношуються, їхнє відтворення відсутнє. Навіть при наявності висококласного управлінського апарату, трудових ресурсів виробництво продукції поступово знижується.

По-третє, неплатоспроможність відбувається а вини контрагентів. Підприємство виготовляє продукцію, що споживають відносно неплатоспроможні покупці. Інших покупців на цю продукцію немає. Через затримки платежів за поставлену продукцію боржник не може вчасно розрахуватися з постачальниками сировини й енергопостачальних організацій і т. ін.

Однією з причин банкрутства є навмисне створення або збільшення керівником або власником підприємства його неплатоспроможності, нанесення ним збитку підприємству в особистих інтересах або в інтересах інших осіб, свідомо некомпетентне ведення справ.

Є й інші причини, що спричинюють неплатоспроможність, але скільки б їх не було, всі вони тісно пов’язані між собою й взаємообумовлені. Якщо ці причини не усунути, то наслідки банкрутства можуть бути як наруйнівнішими і для економіки країни, і для суспільства в цілому.

Для поновлення платоспроможності боржника йому може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань перед кредиторами й бюджетом. Таку фінансову допомогу можуть надати: власник майна, засновники (учасники) юридичної особи, кредитори, інші особи. Відносини, що виникають між такими фінансовими донорами й боржником, називаються досудовою санацією.

Строк досудової санації не повинен перевищувати 12 місяців, але може бути продовжений уповноваженим органом на строк не більше 6 місяців.

Відносини з профілактики (запобігання) – це не відносини неплатоспроможності в повному розумінні слова. Вони виникають не в рамках порушеної справи про банкрутство, а поза нею.