Контрольні питання

1. Назвіть можливі причини виникнення неплатоспроможності господарюючих суб’єктів.

2. Що таке досудова санація?

3. Які запобіжні заходи застосовуються в основі досудової санації?

4. Який строк досудової санації?

5. Назвіть профілактичні запобіжні заходи щодо банкрутства.

Тема 4. Учасники у справі про банкрутство

4.1. Кредитор і боржник

Кредитори – головні процесуальні фігури в справі про банкрутство, тому що від їхньої ініціативи, участі багато в чому залежить доля боржника й усієї справи.

Кредитором, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є юридична й фізична особа, що має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги по грошових зобов’язаннях до боржника, з виплати заборгованості по заробітній платі боржника, а також органи державної податкової служби й інші державні органи, які здійснюють контроль за правильним і своєчасним зарахуванням податків і зборів (обов’язкових платежів).

Це конкурсні кредитори, що виникли до порушення процесу у справі про банкрутство або визнані в якості конкурсних відповідно до Закону й зобов’язання яких не забезпечені заставою майна боржника, і поточні кредитори по вимогах до боржника, що виникли після порушення процесу в справі про банкрутство.

Ініціюючий – це кредитор (кредитори), з ініціативи якого порушена справа про банкрутство. Не можуть бути ініціюючими кредиторами: особи, перед якими боржник відповідає за заподіяння шкоди життю й здоров’ю, по виплаті авторської винагороди; засновники (учасники) боржника – юридичної особи по зобов’язаннях, що випливає за такої участі, а також ті, чиї вимоги забезпечені заставою.

Вимушені – це кредитори, які звертаються до суду після публікації в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство або визнання боржника банкрутом і відкритті ліквідаційної процедури.

Закладні – це кредитори, чиї вимоги повністю забезпечені заставою. Мається на увазі застава, що виникла внаслідок договору або Закону (ст. 1 Закону України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 p.). He є закладними кредитори, чиї вимоги забезпечені іншими нормативно-правовими актами (адміністративною заставою), наприклад, податковою заставою.

Пріоритетні (привілейовані) – це кредитори, чиї вимоги не мають потреби у визнанні судом і погашаються протягом усієї процедури банкрутства. Такі кредитори можуть звертатися до суду з вимогами про визнання їх кредиторами.

Реєстрові – це кредитори, чиї вимоги включені до реєстру й визнані (затверджені) господарським судом. Тільки такі кредитори мають право участі в процедурі банкрутства безпосередньо або опосередковано, через збори (комітет) кредиторів. Вимоги таких кредиторів становлять основу процедури банкрутства.

4.2. Арбітражний керуючий

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) – це фізична особа, суб’єкт підприємницької діяльності, що має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями й не є зацікавленою особою щодо боржника й кредиторів, а також має ліцензію (ст. 31 Закону про банкрутство).

Одна й та сама особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, що управляє санацією, ліквідатора) на всіх стадіях у справі про банкрутство відповідно до вимог Закону. При цьому така особа іменується, відповідно до судової процедури, що застосовується до боржника: на стадії розпорядження майном боржника повноваження по нагляду й контролю за управлінням і розпорядженням майном покладені на розпорядника майна; організацію санації боржника здійснює керуючий санацією; на стадії ліквідації організація здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, а також забезпечення задоволення визнаних судом вимог кредиторів покладена на ліквідатора.

Однією з основних вимог до діяльності арбітражного керуючого є наявність ліцензії. Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. за № 1698, органом ліцензування в цьому випадку є Міністерство економіки.

Арбітражний керуючий має такі права й обов’язки.

Арбітражний керуючий має право:

– скликати збори й комітет кредиторів, брати участь у них із правом дорадчого голосу;

– звертатися до господарського суду у випадках, передбачених Законом;

– одержувати винагороду в розмірі й порядку, передбачених Законом, залучати для забезпечення здійснення своїх повноважень на договірних засадах інших осіб і спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено Законом або угодою із кредиторами;

– запитувати й одержувати документи або їхні копії під підприємств, установ, організацій, об’єднань і від громадян – з їхньої згоди;

– одержувати з державного реєстру застав інформацію про

майно боржника, що є предметом застави, й ін.

Арбітражний керуючий зобов’язаний:

– здійснювати заходи щодо захисту майна боржника;

– аналізувати фінансову, господарську й інвестиційну діяльність боржника, його стан на ринку;

– надавати в порядку, установленому законодавством, державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, по відношенню до яких порушена справа про банкрутство, тощо.

При реалізації своїх прав та обов’язків арбітражний керуючий зобов’язаний діяти сумлінно й розумно з урахуванням інтересів боржника і його кредиторів. Невиконання або неналежне виконання обов’язків, покладених на арбітражного керуючого відповідно до Закону про банкрутство, що заподіяло значну шкоду боржникові або кредиторам може бути підставою для анулювання його ліцензії.

Оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого здійснюється в порядку, установленому Законом, за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника або за рахунок коштів кредиторів, або коштів, отриманих від виробничої діяльності боржника.