4.3. Розпорядник майна

Розпорядник майна призначається вже на перших етапах процесу в справі про банкрутство. Згідно п. 1 ст. 11 Закону про банкрутство, не пізніше, ніж на п’ятий день після прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, суддя виносить постанову про порушення процесу в справі про банкрутство, у якій, зокрема, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника, а також про призначення розпорядника майном.

Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються у встановленому порядку Вищому господарському суду України. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, що відповідає зазначеним вимогам.

При цьому розпорядниками майна не можуть призначатися особи, які здійснювали раніше керування боржником – юридичною особою, за винятком випадків, коли з моменту відсторонення даної особи від керування боржником пройшло не менше як 3 роки, а також особи, раніше засуджені за здійснення корисливих злочинів.

Одним з важливих обов’язків розпорядника майна є проведення фінансового аналізу стану боржника, у ході якого необхідно встановити об’єктивну картину фінансового стану боржника, включаючи стан його майна, зобов’язань, а також результати його фінансово-господарської діяльності. При цьому розпорядникові майна необхідно керуватися Методичними рекомендаціями з виявлення ознак неплатоспроможності підприємства й ознак дій по прихованню банкрутства, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства, затвердженими Міністерством економіки України від 17 січня 2001 р. за № 10.

Розпорядник майна має такі права:

– скликати збори кредиторів і брати в них участь із правом дорадчого голосу;

– аналізувати фінансовий стан боржника й рекомендувати зборам кредиторів заходи для фінансового оздоровлення боржника;

– звертатися до господарського суду у випадках, передбачених Законом про банкрутство;

– одержувати винагороду в розмірі й порядку, передбачених Законом про банкрутство;

– залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі фахівців з оплатою їхньої діяльності з коштів боржника, якщо інше не передбачено Законом про банкрутство або рішенням комітету кредиторів;

– подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх обов’язків;

– здійснювати інші повноваження, передбачені Законом про банкрутство. Розпорядник майна зобов’язаний:

– розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв’язку з порушенням справи про банкрутство й спрямовані боржникові в порядку, установленому Законом про банкрутство;

– вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку;

– повідомляти кредиторам про результати розгляду їхніх вимог боржником і включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником;

– вживати заходи для захисту майнових прав боржника;

– аналізувати фінансову, господарську й інвестиційну діяльність боржника, його положення на товарних ринках;

– виявляти ознаки фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства;

– скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, у відношенні яких порушена справа про банкрутство;

– надавати господарському суду й комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансовий стан боржника, пропозиції про можливості відновлення платоспроможності боржника;

– виконувати інші функції, передбачені Законом про банкрутство.

Термін дії повноважень розпорядження майном – не більше ніж 6 місяців, але може бути продовжений або зменшений за клопотанням комітету кредиторів або розпорядника майном, або власника (п. 7 ст. 13 Закону про банкрутство).