Інформаційні процеси і комп'ютер

• А в комп’ютері відбуваються інформаційні проце­си? — запитала Ганнуся в Мудрунчика.

• Звичайно відбуваються, — відповів Мудрунчик. — Можна сказати, що комп’ютер — це пристрій, створений людиною для опрацювання, зберігання та передавання повідомлень. Комп’ютер дає змогу опрацьовувати пові­домлення дуже швидко й безпомилково. Тому він — на­дійний помічник у роботі, навчанні та розвагах.

Повідомлення можуть довго зберігатися в пам’яті комп’ютера. Пам’ятаєш, як на екскурсії нам

пояснювали, що в комп’ютері зберігаються повідомлення про читачів бібліотеки і видані їм книжки, про наявні і продані квитки на потяги, про учнів школи та їхні оцінки і багато іншого. Комп’ютер може опрацьовувати ці повідомлення. За допомогою спеціальних програм бібліотекар може дізнатися про всіх учнів школи, які вчасно не повернули підручники або загубили їх.

Класний керівник може визначити кращих учнів класу, з’ясувати, скільки уроків було учнем пропущено.

• А пам’ятаєте нашу екскурсію до супемаркету? — запитала Ганнуся. — Там комп’ютер враховує вартість кожного товару і визначає вартість усієї покупки.

• Комп’ютер також може шукати повідомлення, які зберігаються на інших комп’ютерах. Для цього вико­ристовуються комп’ютерні мережі та спеціальні про­грами, — додав Елзік. — Комп’ютер може передавати повідомлення на інші комп’ютери в мережі. Тоді цими повідомленнями зможуть скористатися багато людей: наприклад, вони знатимуть про температуру повітря і зможуть правильно одягнутися.

Я знаю ще й інші пристрої, що використовуються для роботи з повідомленнями. Наприклад, калькулятор застосовують для обчислення значень арифметичних виразів, телефон — для передавання повідомлень , плеєр – для зберігання та прослуховування музики.

— Нещодавно я дізнався, що з’явилися цікаві та корисні пристрої — GPS -навігатори, — повідомив Мудрунчик. — Вони отримують з космічних супутни­ків точні повідомлення про місцезнаходження людини, машини, судна або літака. GPS-навігацію ще називають космічною, або супутниковою, навігацією.

Використовуючи GPS, людина може дізнатися про від­стань до потрібного міста або будинку. Навігатор допо­магає мандрівникам обрати правильний маршрут авто­мобільної подорожі.

З давніх часів людей приваблювали таємниці. Що може бути цікавішим, ніж відправитися на пошуки скарбів?

З появою Інтернету та супутникової навігації пошуки скарбів стали популярною грою в усьому світі. За пра­вилами гри, один з учасників ховає скарб та розміщує повідомлення про це місце в Інтернеті. Повідомлення зашифровують, перетворюючи їх у цікаві ребуси. Інші гравці розв’язують ці завдання та отримують відповідь на питання — де сховано скарб. Потім, використовуючи GPS -навігатор, намагаються його знайти.

31 Методика викладання теми «Короткі історичні відомості (від абака до нетбука)» з чого все починалося

• Комп’ютери та різні пристрої стали незамінними помічниками людей, — сказала Ганнуся, — але так було не завжди.

• Мені цікаво дізнатися, як було в давнину, — заува­жив Елзік.

• Я можу тобі допомогти, — відповів Мудрунчик. — Ми з вами скористаємося казковою машиною часу, яка перенесе нас до минулого.

Мандруючи, друзі довідалися, що з давніх-давен люди викорис­товували для лічби різні способи.

Спочатку люди рахували за допомогою пальців. Коли пальців на одній руці не вистачало, вони використовували пальці на другій руці, а потім — на ногах. Пізніше рахували, роблячи зарубки на палиці чи стовпі. З листя рослини агави роби­ли мотузки і рахували на них, зав’язуючи вузлики. Маленькі вузлики позначали одиниці, а великі — п’ятірки.

Для складніших обчислень використовували пристрій для лічби камінцями, який називав­ся абак. Його винайшли фінікій­ці. Потім абак почали викорис­товувати в Стародавній Греції, Стародавньому Римі, Японії, Китаї та інших країнах.

У Стародавньому Римі ка­мінці називали калькулі. Від цього слова утворилася назва «калькулятор». А ще пізніше у Китаї винайшли рахівницю.

Але з часом можливостей абака і рахівниці також ста­ло не вистачати.

Дослідження в таких науках, як математика, астроно­мія, географія, потребували складних обчислень. Люди вже навчилися письмово додавати, віднімати, ділити, множити, тобто виконувати дії з числами. Далі вони почали створювати різні пристрої для прискорення обчислень.

Першу механічну машину, яка додавала багатоцифрові числа, створив відомий французький вчений Блез Паскаль.

У наступні роки були створені обчислювальні машини, які вже вміли не лише додавати, а й від­німати, множити, ділити. їх ство­рювали різні винахідники.

У дев’ятнадцятому столітті ан­глійський учений Чарльз Беббідж розробив проект машини, яка на­дихнула конструкторів на ство­рення перших електронно-обчис- лювальних машин. Такі машини вдалося створити лише в середині двадцятого століття.

Ти маєш пишатися тим, що саме в Україні, у Києві, була ство­рена одна з перших в Європі елек­тронно-обчислювальна машина (скорочено ЕОМ). Ця подія від­булася у 1951 році. Машина за­ймала приміщення, площа якого дорівнювала площі двох класних кімнат, і вміла швидко та точно розв’язувати складні математич­ні задачі.

Створили цю ЕОМ вчені та інженери на чолі з Сергієм Олексійовичем Лебедєвим. В Україні в 50-х — 60-х роках минулого століття ство­рили ще кілька потужних комп’ютерів. Найбільш відо­мою стала ЕОМ «МІР» (машина для інженерних роз­рахунків), яку створила у 1965 році група інженерів і конструкторів під керівництвом Віктора Михайловича Глушкова. Цю ЕОМ вважають одним з попередників су­часних персональних комп’ютерів.