3. Складіть речення із поданими словами. Запам`ятайте значення цих слів.

Свідоцтво, диплом, атестат.

Тільки народжується дитина, у неї є свій документ, тобто свідоцтво про народження.

По закінченню вищого навчального закладу обов’язково видається диплом, у якому вказується успішність студента.

Ти пам’ятаєш як у школі тобі давали атестат з оцінками, який хтось боявся показувати батькам, а хтось гордився ним.

Білет 22

1. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.

1. Морфологічні норми – це загальноприйняті правила вживання граматичних

форм слів, що вивчає розділ мовознавства – морфологія.

категорія роду представлена закінченнями:

-а(я), -о, нульовим в чол.р., -а(я), нульовим в жін.р., -о, -е, -а(я) в

сер.р., категорія числа – закінченнями слів певного роду в однині і

закінченнями -и, -і, -а(я) у множині.

2. Особливості використання іменників:

Граматичними значеннями іменника є рід (чоловічий, жіночий, середній і

спільний), число (однина і множина), відмінок (сім відмінкових форм.

Відмінювані іменники належать до одного з трьох родів або до спільного

роду.

3. Особливості вживання прикметників

Прикметники поділяються на якісні, відносні і присвійні, що змінюються за родами, числами і відмінками.Якісні прикметники утворюють просту й складену форми вищого і найвищого ступенів порівняння. Проста форма вищого ступеня формується внаслідок

додавання до основи звичайного прикметника суфіксів -ш-, -іш-, -ч-,

напр.: інтенсивний – інтенсивніший, дорогий – дорожчий, а складена форма

– шляхом приєднання слів більш, менш до звичайних прикметників, напр.:

більш інтенсивний, менш дорогий. Проста форма найвищого ступеня

утворюється додаванням префікса най- до простої форми вищого ступеня (з

метою підсилення приєднуються префікси що, як), напр.: найінтенсивніший,

найдорожчий, а складена форма найвищого ступеня – внаслідок сполучення

слів найбільш, найменш зі звичайними прикметниками, напр.: найбільш

інтенсивний, найменш дорогий.

2. Скласти звіт.

ЗВІТ

про педагогічну практику

з 10.02.2007 по 22.03.2007

студентки філологічного

факультету Доценко І. П.

Педагогічну практику проходила у середній школі №115 м.Києва. У школі було створено всі умови для проходження практики. Всі вчителі української мови та літератури мають великий стаж: роботи, високу фахову й методичну підготовку. Шкільні кабінети української мови і літератури на належному рівні обладнані технічними засобами навчання, забезпечені наочними посібниками, науковою, навчальною та методичною літературою. Упродовж: педагогічної практики я мала змогу отримувати консультації як від учителів-предметників і класних керівників, так і від адміністрації школи.

Під час практики провела 12 контрольних уроків і 5 уроків, які спеціально не оцінювалися. Усі уроки були обговорені з учителем і методистом. Практика у школі допомогла виробити багато практичних умінь і навичок. Я навчилася:

1) проводити уроки української мови й літератури різних типів;

2) перевіряти різні види письмових робіт, оцінювати та аналізувати їх;

3) планувати роботу з розвитку мовлення учнів;

4) працювати над наочністю у класі, виготовляти дидактичний матеріал для уроків;

5) організовувати позакласну роботу з української мови та літератури;

6) проводити класні години.

Особливих труднощів у подачі та закріпленні нового матеріалу на уроках як мови, так і літератури не мала.

Складніше було проводити уроки аналізу контрольних робіт і диктантів, а також: уроки розвитку мовлення.

За час педагогічної практики проводила позакласну роботу зі спеціальності: лінгвістичну вікторину, тиждень української мови. До шевченківських свят "В сім "і вольній, новій..." випустила з учнями стіннівку.

Які ж труднощі були під час практики?

1. Не завжди могла підвести учнів до сприйняття наочності та організувати роботу з нею. Найчастіше

наочність виконувала лише ілюстративну функцію, а не булла важливим органічним елементом уроку.

2. Було важко встановлювати зв 'язок уже вивченого матеріалу з новим, а також показувати перспективу його практичного використання.

3. Не завжди могла вдало визначити виховну мету уроку, хоча протягом уроку її забезпечувала.

4. Не завжди враховувала психічний і фізичний стан дітей на уроці й намагалася утримувати увагу зауваженнями до класу.

Висновки. Педагогічна практика дала змогу:

1. Поглибити і закріпити знання з фахових і психолого- педагогічних дисциплін, здобуті в університеті, застосувати їх у реальній навчальній ситуації.

2. Набути вмінь проводити уроки різних типів, застосовувати різні методи й форми роботи, що активізують пізнавальну діяльність учнів.

3. Пересвідчитися у правильності вибору професії й фаху; викликала прагнення вивчати спеціальні та психолого-педагогічні дисципліни, вдосконалювати свої педагогічні здібності, розширювати ерудицію.

4. Відповідно до знань з педагогіки, психології й фізіології проводити навчально-виховну роботу з дітьми середнього шкільного віку.

5. Ознайомитися з функціями класного керівника й випробувати себе в них.

6. Упродовж: шести тижнів спостерігати за навчально- виховною роботою в школі, аналізувати її й робити висновки.

22.03.2007 ( Підпис)