Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Копия ЕЛ. ПОСІБНИК ЛА .docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
9 Мб
Скачать
☆

Стрибок з жердиною

Техніка. Стрибок з жердиною — складна легкоатлетична вправа (змагання проводяться лише серед чоловіків), у якій біг і стрибок по­єднуються з виконанням рухів на рухомій опорі й наступним долан­ням планки (рис.42). Великого поширення набули дуже гнучкііпружні жердини з синтетичних матеріалів. Стрибок з жердиною умовно можна поділити на такі частини: тримання жердини і розбіг; вхід у вис; вис; перехід з вису в упор; перехід через планку; приземлення.

Тримання жердини і розбіг. Жердину тримають обома руками — лівою хватом зверху-спереду, правою хватом знизу-позаду з відстан­ню між ними 70—110 см у дорослих спортсменів. До розбігу жердина розташована позаду тулуба, під час розбігу — збоку на рівні пояса (нижній кінець може бути піднятим угору до рівня очей). Довжина розбігу 35—45 м (18—23 бігових кроки), швидкість розбігу — 9 м/секі більша. Розбігаючись, спортсмен спрямовує нижній кінець жердини в бік ями, щоб жердина не вібрувала; він біжить меншими кроками, ніж на спринтерській дистанції, а також може робити ритмічні рухи плечима, ліктями і кистями в такт бігу. У міру прискорення бігу ам­плітуда рухів зменшується і за кілька кроків вони повинні припини­тись.

Є два варіанти ритму розбігу. У першому розбіг починається рив­ком, на восьмому — десятому кроці спортсмен досягає максимальної швидкості і утримує її протягом чотирьох-шести кроків, причому не збільшує довжини кроків у кінці розбігу.

У другому варіанті бігти починають повільно, набираючи швид­кості плавно і поступово, і досягають її максимуму до моменту від­штовхування. Передостанній крок повинен бути довшим за останній приблизно на половину стопи.

Вхід у вис. Для входу у вис треба своєчасно вивести руки з жер­диною над плечем і далі вгору, поставити жердину в ящик і від­штовхнутись (рис. 42, 1—4). Перехід у вис може виконуватись на три, два чи один крок (рахуючи від місця відштовхування).

В першому випадку спортсмен із закінченням третього кроку під­тягує праву руку з жердиною ближче до тулуба (1). З початком кро­ку правою і до поставлення її на доріжку права кисть повертає жер­дину всередину на 180°, виносить її вгору попереду правого плеча до рівня голови (для тих, хто несе жердину справа і відштовхується лі­вою ногою). Під час кроку лівою спортсмен продовжує піднімати руки над головою й опускає нижній кінець жердини на дно ящика для упору. З поставленням лівої для відштовхування тулуб перебуває у вертикальному положенні (3) і продовжує активний рух грудьми вперед. Після того як нижній кінець жердини вперся у стінку ящика, поштовхова нога випрямляється і відштовхується (4), а зігнута в колі­ні махова нога виводить таз уперед.

Вис. З моменту відокремлення від доріжки і до моменту підніман­ня ніг спортсмен перебуває у вільному висі на жердині (4—6). Основ­ну увагу треба приділяти просуванню тулуба вперед так, щоб жерди­на почала згинатися ще до початку відриву спортсмена від грунту. Згинання жердини продовжується після відштовхування до утворення дуги, яку спортсмен намагається просунути вперед за проекцію планки.

Перехід з вису в упор. Спортсмен намагається якомога швидше виконати мах і підняти ноги у вис зігнувшись до закінчення згинан­ня жердини. Після входу у вис спортсмен не опускає махову ногу, а виконує спочатку кач вперед (5—6), досягаючи цим ще більшого про­гинання жердини вперед. Одночасно він робить мах поштовховою но­гою вперед, в кінці якого «перевертається» назад, піднімаючи коліна

до широкого хвату, і досягає цим максимального згинання жердини (5—8). У висі зігнувшись спортсмен згинає ліву руку і групується, намагаючись утримати тулуб поближче до жердини. Жердина починає розгинатись, і в цей час спортсмен випрямляє ноги і тулуб вгору вздовж жердини(9—12),підтягується руками, одночасно повертаючи тулуб навколо вертикальної осі, і виходить у стойку. Ліва рука при­тримує тулуб біля жердини. Спортсмен переходить в упор на праву руку і, не затримуючись, швидко випрямляє її в лікті, а лівою, за­кінчивши держати жердину, робить змах угору (13).

Перехід через планку (13—16).Починається з початку розгинан­ня правої руки у лікті. Щоб пройти над планкою, спортсмен згинає ноги у кульшових суглобах і перекидає їх за планку, створюючи цим момент обертання навколо поперечної осі ногами вперед, спиною на­зад, і злітає над планкою; щоб припинити подальше обертання навколо поперечної осі, він прогинається в грудній ділянці хребта, одночасно піднімаючи руки вгору.

Приземлення. Звичайно стрибуни з жердиною приземляються на ноги з наступним перекатом на спину в яму, заповнену поролоновими матами, нарізаною пористою гумою або деревною стружкою.

Навчання. Завдання 1.Створити в учнів правильне уявлення і ро­зуміння техніки стрибка з жердиною із розбігу.

Засоби. 1. Пояснення суті й особливостей техніки стрибка з жердиною. 2. Розповідь про правила та організацію змагань з стриб­ків з жердиною. 3. Демонстрування техніки стрибка (зразковий показ виконання, розбір кінограм, кіно кінцівок, схем, фотографій).

Методичні вказівки. Зосереджувати увагу на основних елементах техніки стрибка, показуючи як окремі елементи техніки, так і весь стрибок. Навчання треба починати з бамбуковою або ме­талевою жердиною.

Завдання 2.Навчити тримати жердину, бігти з нею і ставити на доріжку.

Засоби. 1. Тримання жердини правою рукою хватом знизу, а лі­вою хватом зверху, права нога позаду на носку. Випрямлянням правої руки позаду тулуба підняти передній кінець жердини приблизно до кута 45°. 2. З попереднього вихідного положення ходьба з жердиною.

3. Те саме, бігом. 4. Біг з жердиною і поступове опускання її перед­нього кінця на доріжку, торкаючись опори.

Методичні вказівки. Відстань між кистями рук на жердині слід визначати індивідуально для кожного учня. Під час бігу з жер­диною (на відрізках 30 - 40 м) права рука вільно випрямлена назад, а зігнуту в лікті ліву треба тримати на рівні грудей.

Завдання 3. Навчити виносити жердину в упор.

Засоби. 1. З положення права нога попереду за крок від місця відштовхування, жердина у зігнутих руках над правим плечем, кисті на відстані 20—30 см одна від одної винести праву руку вперед-угору, одночасно роблячи крок лівою ногою вперед (нижній кінець жердини ковзає по дну упорного ящика). 2. З положення ліва нога попереду за два кроки від місця відштовхування, жердина збоку, кисті на від­стані 50 - 60 см одна від одної ступити крок правою і підняти руки в положення над плечем; після цього зробити крок лівою і виконати усі рухи, як у попередній вправі.

Методичні вказівки. Під час винесення жердини вперед - угору ліва рука ковзає назустріч правій. В кінці руху піднятися на передню частину стопи і зробити енергійний мах правою ногою вперед - угору.

Завдання 4. Навчити виходу на жердину, вису на ній і відштов­хування.

Засоби. 1. Вис на нерухомій вертикальній жердині. 2. Вис на рухомій жердині і відштовхування від підвищення (стати на край підвищення, поставити жердину вертикально навпроти лівої стопи нижнім кінцем у ящик або. яму з піском; правою рукою взятись за

жердину зверху, лівою — на 30 - 40см нижче, спрямувавши лікоть так, щоб передпліччя лягло на жердину; відштовхнутись лівою ногою і повиснути на випрямленій правій руці). 3. Вхід у вис з ходьби. 4. Вхід у вис з бігу.

Методичні вказівки. Як підвищення можна використати гімнастичний стіл, козел, кінь, спеціальний стіл і т. д. У другій — четвертій вправах під час вису спиратися лівим передпліччям на жердину. Приземлятися у яму з піском або на мати обома ногами справа від жердини обличчям вперед. Швидкість під час ходьби і бігу збільшувати поступово, як і довжину розбігу. Для збереження рівно­ваги на жердині йти прямо на неї.

Завдання 5.Навчити піднімати ноги і «перевертати» тулуб.

Засоби. 1. Стрибки з жердиною у довжину без підтягування. 2. Те саме, з підтягуванням, «перевертанням» тулуба і з підніманням ніг і таза вгору.

Методичні вказівки. Вправи виконувати з чотирьох — вось­ми бігових кроків. Висоту хвату на жердині визначати індивідуально, жердину ставити у яму з піском.

Завдання 6.Навчити повертатись і переходити з вису в упор.

Засоби. 1. Високо-далекі стрибки з розбігу з поворотом наліво (рис. 43).

Методичні вказівки. Стрибки виконувати з чотирьох — десяти бігових кроків без планки. Висоту хвату на жердині збільшують із зростанням швидкості розбігу.

Завдання7. Навчити переходу через планку.

Засоби. 1. Стрибки через планку на доступній висоті (жердину ставити у яму з піском на відстані 60—100см до проекції планки). 2. Те саме, але жердину ставити в ящик для упору. 3. Те саме, але з наближенням планки до місця відштовхування.

Методичні вказівки. Довжину і швидкість розбігу збіль­шують поступово, як і висоту стрибків. Планка має бути вище хвату

правою. У момент переходу планки жердину треба спочатку відпу­стити лівою рукою, а потім — правою, відштовхуючи жердину у на­прямі, протилежному стрибку. Приземлятися на обидві ноги зразу і перекочуватись на бік або спину.

Завдання 8. Навчити техніки всього стрибка з жердиною з роз­бігу.

Засоби. Стрибки з короткого, середнього і повного розбігу.

Методичні вказівки. Планку ставити на різну висоту. Звер­тати увагу на правильність виконання основних елементів стрибка.

Завдання 9. Удосконалюватись у техніці стрибка.

Засоби. 1. Спеціальні вправи. 2. Вправи з інших видів легкої атлетики. 3. Виконання всього стрибка.

Особливості методики навчання стрибка з синтетичною жердиною.

Завдання 1. Навчити розбігатися з синтетичною жердиною.

Засоби. 1. Тримаючи жердину руками, пробігання відрізків довжиною 20 - 40м. 2. Те саме, з опусканням жердини на доріжку.

Завдання 2. Навчить згинати жердину (без відштовхування і з відштовхуванням).

Засоби. 1. Виведення рук з жердиною на два кроки, як у дру­гій вправі третього завдання (с. 127). 2. Те саме, з чотирьох кроків. 3. Вхід у вис на жердині з розбігу.

Методичні вказівки. Виконуючи другу вправу, останні два кроки робити прискорено. Третю вправу можна виконувати з шести — десяти бігових кроків.

Завдання 3. Навчити повертатись і переходити з вису в упор.

Засоби. 1. Вхід у вис з розбігу, коліна підняті, жердина між ними. 2. Те саме, але жердина збоку. 3. Те саме, але випрямляючи ноги і тулуб вгору вздовж жердини. 4. Високо-далекі стрибки з пово­ротом наліво (див. рис. 43), жердину згинати.

Методичні вказівки. У всіх вправах приземлятися обома ногами. Звертати увагу на якомога триваліше прикладання зусиль підчас входу у вис на жердині, що дає змогу краще зігнути жердину, не опускаючи махову ногу, і швидко підняти ноги.

Завдання 4.Навчити переходу через планку.

Засоби. 1. Стрибки через планку спиною до неї. 2. Стрибки через планку з поворотом наліво.

Методичні вказівки. Звертати увагу, щоб достатньо згина­лась жердина. У другій вправі своєчасно підтягуватись на правій руці, виходити в упор, випрямляти ноги і тулуб угору вздовж жер­дини.

Після цього виконувати восьме і дев'яте завдання.

Штовхання ядра

Техніка. Штовхання ядра — швидкісно-силова вправа, що вико­нується однією рукою від плеча на обмеженому просторі. Ядро штов­хають на дальність у сектор (45°) з круга діаметром 213,5 см,у пе­редній частині якого міцно закріплений сегмент висотою 10см.

Найпоширенішим є спосіб штовхання ядра з вихідного положення стоячи біля задньої частини круга спиною до напряму штовхання. Права нога на всій стопі біля краю круга, ліва відставлена назад на носок. Ядро на основі пальців правої руки тримають на рівні надклю­чичної ямки; лікоть відведений трохи вниз і в сторону (рис. 44). Ліва рука попереду і вгорі. З вихідного положення спортсмен під­німається на передню частину правої стопи, нахиляючи трохи прогну­тий у поясі тулуб вперед, одночасно ліву ногу відводить назад. Завдя­ки цьому рухові ЗЦВ тіла переміщується з п'ятки на носок, ядро ви­носиться на 20 - 30 см за межі круга, чим збільшується шлях прикла­дання сили до приладу(2).Після цього спортсмен опускається на праву ногу, одночасно згинаючи в коліні і підтягуючи до неї ліву (3). З такого положення він активно випрямляє опорну (праву) ногу з рвучким махом лівою назад(4, 5)і швидко просувається по кругу в напрямі штовхання, переходячи в безопорну фазу(6).

У безопорній фазі спортсмен згинає праву ногу в коліні, швидко підтягує її до центра круга, низько проносячи стопу і повертаючи її в момент приземлення трохи досередини. Ліву ногу так само швидко ставить до сегмента(7).Після приземлення продовжується повертан­ня таза вперед-уліво навколо лівого кульшового суглоба(8—10). З початком випрямлення правої ноги тулуб починає зміщуватись вперед-угору(11, 12)і стає подібним до натягнутого лука(13).Тіло обертається навколо уявної осі, що проходить через стопу лівої ноги і лівий плечовий суглоб. У заключній фазі виштовхування разом з повертанням плечей у роботу включається рука з ядром; її розги­нання в лікті(14—16)збігається з повним випрямленням ніг, що по­чалося раніше. Випустивши прилад, спортсмен продовжує рухатись вгору-вперед і, щоб не вийти з круга, активно змінює положення ніг стрибком, швидко виставляючи праву ногу вперед до упору в сегмент; ліву ногу відводить назад-угору. Треба, щоб зусилля спортсмена майже безперервно супроводжували ядро від нижньої точки його положення перед стрибком і до закінчення виштовхування.

Навчання.Завдання 1. Створити правильне уявлення і розуміння техніки штовхання ядра.

Засоби. 1. Розповідь про суть і особливості техніки штовхання ядра. 2. Пояснення правил і організації змагань з штовхання ядра. 3. Демонстрування техніки штовхання ядра (зразковий показ вико­нання, розбір кінограм, кіно кінцівок, схем, фотографій).

Методичні вказівки. Техніку штовхання ядра демонстру­вати з різною швидкістю.

Завдання 2. Навчить тримати і виштовхувати ядро.

Засоби. 1. Тримання ядра. 2. Перекидання ядра з руки на руку. 3. Кидання вгору і ловіння ядра правою або лівою рукою. 4. Кидки ядра вперед однією і двома руками знизу. 5. Штовхання ядра від грудей обома руками. 6. З різних вихідних положень штовхання ядра рукою вниз, вперед-вниз, вперед-угору, вгору.

Методичні вказівки. П'яту вправу можна виконувати з різ­них вихідних положень (наприклад, ноги на ширині плечей, на одному рівні або одна нога попереду). Треба стежити, щоб новачки не трима­ли ядро на кінчику пальців. Перед тим як штовхнути ядро, потрібно трохи зігнути ноги в колінах. Під час виконання шостої вправи треба відводити однойменне з поштовховою ногою плече й активно випрям­ляти ногу при штовханні. Лікоть під час штовхання треба виводити вперед, долоню в останній момент повертати вперед-назовні.

Завдання 3. Навчити виконувати фінальне зусилля.

Засоби. 1. З вихідного положення стоячи обличчям в напрямі штовхання, ноги на ширині плечей штовхання ядра вперед-угору роз­гинанням руки. 2. Те саме, але попередньо зігнувши ноги у колінах (тобто ноги беруть участь у штовханні). 3. Те саме, але повернувши перед цим тулуб направо. 4. Штовхання ядра з місця стоячи боком до напряму штовхання без зміни положення ніг. 5. Те саме, але по­передньо повернувши тулуб направо." 6. Те саме, але змінюючи поло­ження ніг.

Методичні вказівки. Основну увагу звертати на узгодже­ність рухів, виконувати їх легко, невимушено, у роботу послідовно включати ноги, тулуб, руки. Верхню частину тулуба треба повертати за рахунок рухів ніг і таза, щоб виключити відхід лівого плеча назад і зайняти правильне вихідне положення для фінального зусилля.

Завдання 4. Навчити скоку.

Засоби. 1. З ядром у правій руці (як при штовханні) присідан­ня на правій нозі, випрямлена ліва — попереду («пістолет»), 2. З яд­ром у правій присідання на однойменній нозі до торкання грудьми правого стегна, зігнута в коліні ліва нога відводиться назад. 3. Від­штовхування правою ногою назад з присіданням, одночасно роблячи мах лівою в тому самому напрямі. 4. Те саме, з ядром. 5. З поло­ження стоячи спиною до напряму штовхання підскік на випрямленій нозі, ліва зігнута. 6. Те саме, з присідання на правій. 7. Те саме, ставлячи ліву ногу позаду. 8. Те саме, з ядром.

Методичні вказівки. Першу — четверту вправи виконувати на місці. У кінці третьої вправи перейти в положення напівшпагату. Під час виконання шостої — восьмої вправ розгинання правої ноги не повинно істотно зменшувати нахил тулуба в бік, протилежний напрямуштовхання, і повертати плечі наліво. У сьомій і восьмій вправах пра­вуногу до місця опори слід переносити низько і плавно.

Завдання 5. Навчити в цілому техніки штовхання ядра з скоку.

Засоби. 1. Штовхання із скоку ядер різної маси. 2. Те саме, ч круга. 3. Імітація штовхання ядра зі скоку. 4. Штовхання ядра нор­мальної маси з круга, дотримуючись правил змагань.

Методичні вказівки. В основних фазах рухи повинні бути ритмічними і злитими.

Завдання 6. Удосконалюватись у техніці штовхання ядра із скоку.

Засоби. 1. Спеціальні вправи. 2. Штовхання ядра.

Метання списа

Техніка. Спис метають з місця або з довільного розбігу на даль­ність у розмічений сектор поля (29°). Метання з поворотом забороне­но правилами змагань. Спис може бути дерев'яним або металевим; для чоловіків 260—270 см довжини і 800 г маси, а для жінок відпо­відно 220—230 см і 600 г. У чоловічому списі центр ваги розташова­ний на відстані 90—110 см від вістря, у жіночому — на відстані 80 - 90 см. Ширина обмотки, за яку тримають спис, у першому випадку 15—16 см, у другому 14—15 см. Є два основні способи тримання спи­са (рис. 45): першим і третім пальцями (а) та першим і другим (б).

Довжина розбігу у чоловіків приблизно 27—30 м, у жінок — 23—26 м. Перед початком розбігу спортсмен стає обличчям у напрямі метання, тримаючи зігнутою рукою над плечем спис (горизонтально або трохи нахиленим вперед), лікоть спрямований вперед, кисть на рівні вуха. Під час розбігу прискорення досягається збільшенням темпу кроків, а не їх довжини; швидкість досягає 8 м/сек. Попередня частина розбігу (до початку відведення списа) — 15—17 м (10—12 бі­гових кроків) — відділяється від заключної контрольною позначкою. Заключна частина розбігу — це чотири — шість так званих кидкових кроків, коли спортсмен «обганяє прилад» внаслідок відведення руки і списом у протилежну розбігові сторону і робить ривок (на двох останніх кроках). «Обгін приладу» дає змогу зайняти вигідне поло­ження для потужного кидка внаслідок більшого шляху замаху: рука йде із-за спини вперед-угору «через плече», рухаючись у плечовому, ліктьовому, променеліктьовому і променезап'ястковому суглобах (в лік­тьовому і променеліктьовому розгинається, у променезап'ястковому — минається). Згинаючись, пальці обертають спис навколо поздовжньої осі, надаючи йому більшої стійкості в польоті.

Кинувши прилад, метальник гальмує поступальний рух тіла ак­тивною зміною положення ніг — стрибком. При цьому спортсмен пере­ходить через ліву ногу, що розгинається, ставить праву в упор для гальмування, а іноді ще робить на ній два-три підскоки. Відведення списа, кидок і гальмування найсильніші спортсмени виконують на від­стані 12 (чоловіки) і 9 (жінки) метрів.

Найпоширеніші варіанти техніки метання списа розподіляються нітакими ознаками:

1. За способом відведення руки із списом — дугою вгору-назад, прямо-назад, назад-униз, дугою вперед-униз-назад.

  1. За кількістю кидкових кроків (не враховуючи крок для галь­мування після випускання списа) — на чотири, п'ять і шість кроків.

  2. За характером виконання кидкових кроків — звичайним бігом і стрибкоподібними кроками.

  3. За способом виконання кидка — без повертання плечей, з повертанням і комбінований.

Спортсмени надають перевагу метанню списа на чотири кидкових кроки з відведенням приладу прямо-назад (рис. 46). Умовно таку техніку метання можна назвати метанням на п'ять кроків (враховуючи крок для гальмування).

Виконавши попередню частину розбігу, метальник стає лівою сто­пою на контрольну позначку (І). Перші два кроки заключної частини розбігу відрізняються від кроків попередньої частини пружним, ак­центованим відштовхуванням від доріжки з мінімальним згинанням ніг у колінах. На першому кроці спортсмен починає відводити руку з списом і повертати плечі за годинниковою стрілкою. Повертання таза в цей бік повинно бути мінімальним, що досягається поставлен­ням правої стопи без розвертання (1—3). На другому кроці відведен­ня руки закінчують (4—5). Кисть її не повинна опускатися нижче правого плечового суглоба, а наконечник списа — не треба піднімати вище голови (кут між списом і передпліччям 25—30°, між плечем і передпліччям 155—165°). Третій крок (перехресний) починається швид­ким винесенням вперед трохи зігнутої правої ноги (6). У момент без­опорного положення ліва нога також швидко проноситься вперед з тим, щоб до моменту зіткнення з доріжкою зовнішнього склепіння правої ноги (ближче до п'ятки) ліва була трохи попереду правої(8). Ці рухи створюють умови для відхилення тулуба назад-вправо від вертикальної осі приблизно на 30—37° (9).На третьому кроці спортс­мен прикривається зігнутою лівою рукою, сприяючи скручуванню пле­чей щодо таза.

М'язи-розгиначі правої ноги швидко і дуже розтягуються, а потім так само швидко і сильно скорочуються, випрямляючи її у всіх сугло­бах. Метальник переходить до виконання четвертого кроку, який не має безопорної фази(8—10).Ліва нога ставиться досить далеко впе­ред, у цей час права повинна бути ще не зовсім випрямленою для збереження обгону, утримання її м'язів і м'язів задньої поверхні тулу­ба в потрібному напруженні.

Фінішне зусилля починається з випрямленням правої ноги після перехресного кроку(9)з наступним виведенням таза вперед; тіло спортсмена нагадує натягнутий лук.

Розтягнуті м'язи правої ноги, тулуба і руки з списом зразу ж по­чинають скорочуватись, і спортсмен закінчує фінальне зусилля рив­ком, коротко і різко згинаючи тулуб вперед, повертаючись грудьми в напрямі метання і «витягуючи» за собою руку з списом вперед-угору (10—12).Після цього слідує швидкий захльост рукою з розгинанням і повертанням її досередини. Отже, тяга закінчується ривком для ви­пускання списа, після чого спортсмен робить п'ятий крок для галь­мування.

Навчання. Завдання 1.Створити правильне уявлення і розуміння техніки метання списа з розбігу.

Засоби. 1. Розповідь про суть і особливості техніки метання списа. 2. Роз'яснення правил і організації змагань з метання списа. 3. Демонстрування техніки метання списа (зразковий показ вико­нання, розбір кінограм, кіно кінцівок, схем, фотографій).

Методичні вказівки. Техніку метання показувати з різною швидкістю.

Завдання 2.Навчити тримати і відводити назад спис.

Засоби. 1. Тримання списа першим і третім пальцями над пра­вим плечем. 2. З цього положення відвести руку з списом назад.

Методичні вказівки. Вправу виконують з положення ліва попереду на всій стопі, права приблизно на ширині пів стопи позаду на носку. Тулуб вертикальний, плечі не розвертати.

Завдання 3.Навчить випускати спис.

Засоби. 1. З положення ноги на ширині плечей, спис над плечем відведення руки з приладом назад і метання лише зусиллям руки.

  1. Те саме, згинаючи і розгинаючи ноги і відхиляючи назад тулуб.

  2. Те саме, з положення права позаду на носку.

Методичні вказівки. У другій і третій вправах кидок по­чинається з випрямленням ніг. Метати по висхідній траєкторії, при­кладаючи зусилля до осі списа. Плечі не розвертати.

Завдання 4.Навчить виконувати фінальне зусилля з місця.

Засоби. 1. Метання списа з положення стоячи лівим боком до напряму кидка, права рука з списом відведена назад, права нога зігнута в коліні, стопи розвернуті назовні. 2. Те саме, але відводячи спис назад з положення кисть з приладом над плечем.

Методичні вказівки. Спочатку імітують виконання цих вправ (без списа, потім із списом, але не випускаючи його з рук). Другу вправу спочатку виконують роздільно: 1 — відвести руку прямо- назад;2 — вивести ліктем вперед-угору (до рівня вуха) для кидка; З — зробити кидок. Виведення руки для кидка треба починати з ви­прямлення правої ноги, одночасно повертаючи її до положення носком вперед, але повністю ноги не випрямляти.

Завдання 5.Навчити відводити спис у русі на кроки.

Засоби. 1. З положення ліва попереду на всій стопі, права позаду на передній частині стопи, права рука з списом над плечем відведення списа прямо-назад на два кроки, починаючи рух з правої ноги.

2. Те саме, під час бігу.

Методичні вказівки. Після відведення продовжувати руха­тись вперед і повернути руку у вихідне положення; не зупиняючись, знову відвести руку з списом. Вправу виконувати на відрізку 20—30 м.

Оволодівши вправою в ходьбі, перейти до виконання її під час бігу (спочатку повільного, потім середнього темпу і, нарешті, швидкого).

Завдання 6. Навчить виконувати фінальне зусилля з ходьби.

Засоби. 1. З положення ліва попереду на всій стопі, права позаду на передній частині стопи, права рука з списом відведена прямо - назад зробити крок правою («перехресний»), потім крок лівою і, ви­йшовши на вихідне для метання положення, виконати кидок і зробити крок правою (метання списа на три кроки). 2. З попереднього вихід­ного положення, але права рука з списом над правим плечем, зробити крок правою і почати відводити спис прямо-назад, потім на кроці лі­вою закінчити відведення, після чого виконати всі рухи, як у по­передній вправі, метнути спис і ступити крок правою (метання на п'ять кроків).

Методичні вказівки. Спочатку імітують виконання вправ (без списа, з списом, але не випускаючи його з руки, і, нарешті, всю вправу повністю). У другій вправі ліву ногу поставити на контрольну позначку. Темп виконання спочатку повільний (можна застосовувати підрахунок), а в міру оволодіння вправою збільшується.

Завдання 7. Навчити бігу з списом.

Засоби. 1. Біг з списом у правій руці над плечем.

Методичні вказівки. Бігти (на відрізку 20—30 м) вільно, поступово збільшуючи швидкість. Стежити за тим, щоб спис не робив надмірних коливань вперед-назад.

Завдання 8. Навчить метати спис з розбігу.

Засоби. 1. Метання списа з малого розбігу, потім середнього і, нарешті, повного.

Методичні вказівки. Довжину розбігу збільшувати посту­пово, прискорюючи темп кроків до контрольної позначки. Спочатку Імітують виконання вправи без приладу, після цього з приладом, не випускаючи його з руки, потім виконують метання з розбігу. У заключ­ній частині розбігу істотного значення набувають пружні рухи ніг. П процесі виконання кидків уточнити довжину заключної частини розбігу для кожного учня.

Завдання 9. Удосконалюватися в техніці метання списа з розбігу.

Засоби. 1. Спеціальні вправи. 2. Метання списа.

Метання гранати

Техніка. Гранату кидають з розбігу на дальність у поле, обмежене коридором шириною 10 м. Маса гранати 300, 500 і 700 г. Довжина розбігу 30—35 м, кидок здійснюють від планки довжиною 4 м, шири­ною 7 см.

Гранату можна тримати, обхопивши її ручку всіма пальцями (рис. 47, а) або чотирма пальцями, в зігнутий п'ятий (мізинець) впирається кінець ручки (рис. 47, б). Другий спосіб більш поширений.

Під час розбігу гранату можна нести як в опущеній донизу руці під плечем», так і в зігнутій руці над головою і трохи спереду «над плечем». Руку не напружувати.

Техніка метання гранати має багато спільного з технікою метання піна. Головна відміна пов'язана з формою приладів і способами їх

тримання (при метанні гранати — вільніший замах і більший поворот плечей у бік руки, що тримає гранату). Метають гранату під біль­шим кутом (приблизно 40—42°), ніж спис.

Метання гранати з розбігу на п'ять кроків (рис. 48) майже пов­ністю повторює техніку метання списа з такого самого розбігу (див. рис. 46). Тому для засвоєння метання гранати можна рекомендувати як техніку метання списа, так і методику навчання (с. 133—137). Як відводити гранату «нижньою дугою», показано на рис. 49.

Метання диска

Техніка. Диск метають з круга діаметром 2,5 м у розмічений сектор (45°). Для навчання застосовують дерев'яні, металеві і гумові (най­частіше) диски плоскої сочевице подібної форми масою 0,5 кг (дитя­чий), 1,0 (жіночий), 1,5 (юнацький) і 2,0 кг (чоловічий).

Диск можна метати як з місця, так і з поворотом, останній спосіб результативніший. Спортсмени, що володіють сучасною технікою ме­тання диска, у вихідному положенні стають на задній частині круга спиною до напряму метання, ноги на ширині плечей або трохи шир­ше, і повертаються навколо вертикальної осі на 540° (менш підготовлені — на 360° і більше). Обертаючись, спортсмен одночасно робить поступальні рухи в бік кидка (до передньої частини круга).

Якщо розглядати положення спортсмена відносно опори, то, почи­наючи з вихідного положення, метальник проходить кілька фаз: двоопорну (вихідне положення), одноопорну на лівій нозі, безопорну (після відриву лівої ноги від опори), одноопорну на правій (від мо­менту приземлення), двоопорну на правій (фаза гальмування).

Зайнявши з диском у руці вихідне положення, спортсмен робить підготовчі розмахування, після чого починає розбіг у формі повороту. Під час розбігу і метальник, і диск повинні поступово набрати макси­мальної швидкості (останній до 9—10 м/сек). Диск рухається у від­веденій в сторону руці по максимально широкій дузі, проходячи за розбіг 13—15 м. Для «обгону приладу» нижня половина тіла спорт­смена повинна рухатись швидше, ніж верхня і диск. Завершуючи фі­нальне зусилля, спортсмен випускає прилад з якомога більшою швид­кістю і, щоб не вийти при цьому за інерцією з круга, у стрибку мі­няє положення ніг для гальмування.

Диск тримають у вільно опущеній вздовж тулуба руці так, щоб край обода лежав на фалангах чотирьох пальців, великий палець кладуть зверху диска. Основне навантаження припадає на вказівний і середній пальці. Кисть трохи прогинається (рис. 50), ступінь розве­дення пальців залежить від ширини долоні.

Залежно від фізичної і технічної підготовки метальники можуть приймати різні вихідні положення перед початком обертання: боком, спиною до напряму кидка та ін. Найбільш поширеним є положення

спиною до напряму кидка (про яке говорилосявище). Вихідне поло­ження впливає на довжину шляху диска під час розбігу і ступінь «обгону приладу», а отже, і на початкову швидкість вильоту. Ліву ногу треба ставити носком біля обода круга.

Під час попереднього розмахування можна не підтримувати і під­тримувати диск. В останньому випадку спортсмен переносить вагу тіла на праву ногу, повертає плечі вправо і відводить руку з диском вправо-назад. Не зупиняючись, він повертає тулуб вліво, руку з дис­ком подає вперед-вліво до лівого плеча і підхоплює диск лівою рукою. Потім переносить вагу тіла на ліву ногу і веде руку з диском по ши­рокій дузі на рівні плечових суглобів (вправо-назад активним повер­танням тулуба). Вага тіла знову переноситься на праву ногу. Стопи не можна відривати від опори і повертати, інакше не буде «скручу­вання» тулуба в поясі. Останній рух замахування можна виконувати на випрямлених або ледь зігнутих ногах, тримаючи тулуб вертикаль­ним. Зігнута ліва рука — перед грудьми.

При іншому варіанті розмахування приладу з підтримкою: у ви­хідному положенні диск кладуть біля лівого плечового суглоба на розкриту долоню лівої зігнутої руки, потім захоплюють його правою і зразу ж починають замах вправо.

Для виконання розмахування без підтримки спортсмен з вихідного положення повертається вправо, відводить руку з диском назад, пере­носить вагу тіла на праву ногу і широким рухом тулуба й руки з диском повертається вліво, наближуючи руку з приладом до лівого стегна і далі назад. Потім вагу тіла переносить на праву ногу, роз­вертає плечі вправо і замахується рукою з приладом вправо-назад, як і в попередньому випадку (з підтримуванням). І в першому, і в другому варіантах рука з диском у крайньому задньому положенні замаху повинна бути на рівні плечей, а метальник — зберігати стійке положення під час перенесення ваги тіла на праву ногу (рис. 51, 1).

Від моменту закінчення замаху починається вхід у поворот зги­нанням ніг у колінах та одночасним перенесенням ваги тіла з правої ноги на ліву, що повертається вліво на передній частині стопи. Плечі і рука, що робить кидок, не опускаються, але помітно відстають від рухів ніг. Повністю перенісши вагу тіла на зігнуту ліву ногу, спорт­смен повертає тулуб лівим боком в напрямі кидка і руку з диском відводить далеко назад-вправо, чим закінчує вхід у поворот(2, 3).При цьому він нахиляється всередину круга(4)і відновлює рівновагу по­тужним махом уже вільної від опори правої ноги, яка рухається по

прямій до центра круга(5).Нога може бути зігнута в коліні під будь-яким кутом, але доцільно її гомілку нести вертикально так, щоб стопа пройшла низько над поверхнею круга. Відведена з диском рука рухається весь час позаду, залишаючи напруженими м'язи плечового суглоба. Таз продовжує повертатися вліво спочатку завдяки маху правою ногою, а перед її опусканням на грунт—внаслідок повертан­ня цієї ноги всередину й одночасного підтягування до неї лівої в безопорній фазі(6, 7).Через те що безопорна фаза пасивна і не дає змоги збільшити швидкість, метальники намагаються скорочувати її. У кін­ці фази польоту тулуб починає нахилятися вліво-назад, права нога активно опускається на опору, продовжуючи повертатися всередину. В цей момент спортсмен повинен бути повернутим правим боком у напрямі кидка.

Повертання закінчується ставленням лівої ноги позаду, тобто спортсмен займає вихідне положення для кидка(9).Як ліва нога, так і права (приблизно в центрі круга) стоять на діаметрі круга, спрямованому в бік кидка. Таке положення ніг необхідне для посту­пального переміщення спортсмена з правої ноги на ліву у напрямі кидка. Надмірне зміщення опори лівої ноги назад від лінії діаметра зменшує амплітуду зусилля і змінює його напрям вліво. Отже, у ви­хідному положенні вага тіла сконцентрована в основному на правій нозі, тулуб «скручений» вправо, напрям осі таза майже збігається з напрямом кидка, рука з диском максимально відведена назад.

Фінальне зусилля характеризується активним поступальним пере­міщенням спортсмена з правої ноги на ліву вперед-угору і поворотом тулуба вліво. При цьому поступальний рух лівої сторони тулуба за­кінчується до моменту досягнення лівим плечовим суглобом вертикалі, яка проходить через лівий носок. Після цього тулуб лише обертає­ться вліво навколо цієї вертикалі. Рука з диском рухається по макси­мально широкій амплітуді. Кидковий рух супроводжується випрям­ленням ніг(10—14),після чого настає фаза гальмування(15).

Навчання. Завдання 1.Створити правильне уявлення і розуміння техніки метання диска з поворотом.

Засоби. 1. Пояснення суті й особливостей техніки метання диска з поворотом. 2. Роз'яснення правил і організації змагань з метання диска. 3. Демонстрування техніки метання диска (зразковий показ ви­конання, розбір кінограм, кіно кінцівок, схем, фотографій).

Методичні вказівки. Спочатку продемонструвати виконан­ня швидко (на результат), дотримуючись правил змагань, потім — по­вільно і лише після цього приступити до показу окремих деталей тех­ніки— тримання, випускання диска з обертанням, повороту, вихід­ного положення для кидка.

Завдання 2.Навчить володіти приладом.

Засоби. 1. Показ тримання диска. 2. Тримання диска учнями. 3. Розмахування рукою з диском у різних площинах.

Методичні вказівки. Під час виконання вправ не напру­жувати руку з диском.

Завдання 3.Навчить випускати диск.

Засоби. 1. З положення стоячи обличчям до напряму метання, рука з диском опущена вздовж тулуба, ліва спереду відвести правуруку назад, потім вперед і випустити диск, щоб він покотився

вперед.

Методичні вказівки. Не згинати руку в лікті, випускати диск з вказівного пальця так, щоб диск обертався за годинниковою

стрілкою.

Завдання 4. Навчить виконувати фінальне зусилля з місця.

Засоби. З положення стоячи боком до напряму метання ноги на ширині плечей або трохи ширше, права стопа перпендикулярна до напряму метання, а ліва розвернута трохи назовні нахилитися, згинаю­чи праву ногу, повернути плечі за годинниковою стрілкою, відвести диск через сторону вправо-назад і виконати фінальне зусилля.

Методичні вказівки. Фінальне зусилля починається з вип­рямлення правої ноги. Стегно і коліно спочатку рухаються вгору, а потім вперед-назовні в напрямі кидка до виведення таза вперед. За м'язами ніг і тулуба в роботу поступово включаються м'язи плечо­вого пояса і в останню чергу руки. Така послідовність є основною умо­вою використання балістичних властивостей м'язів і пов'язаного з ними важливого елемента метання — «обгону приладу». Спочатку кра­ще імітувати цю вправу без диска. Під час кидка рука з приладом по­винна бути в площині осі плечей. Можуть траплятися такі помилки: рука з диском рухається по малій амплітуді, згинання тулуба під час розмахування; замахування без участі тулуба і ніг; недостатнє згинан­ня ніг при замахуванні; нахил тулуба вперед в момент випускання диска; опускання правого плеча вниз; кидок без участі м'язів ніг і ту­луба; відхід уліво.

Завдання 5. Навчить метати диск з поворотом.

Засоби. 1. З положення ліва нога попереду, рука з диском опу­щена вздовж тулуба виконати мах правою рукою до рівня плечей, перестрибнути з поворотом з лівої на праву ногу, зайняти положення для виконання фінального зусилля і метнути диск. 2. З вихідного по­ложення стоячи спиною до напряму метання виконати поворот. 3. З по­переднього вихідного положення метнути диск з поворотом.

Методичні вказівки. Спочатку треба імітувати ці вправи. Виконуючи другу вправу, не випускати диск. Третю вправу спочатку виконувати не в крузі, стежити, щоб поворот був ритмічним, з при­скоренням.

Завдання 6. Удосконалення в техніці метання диска з поворотом.

Засоби. 1. Спеціальні вправи. 2. Метання диска.

Метання молота

Техніка. Спортивний молот метають з круга діаметром 213,5 см і асфальтовим або бетонним покриттям, огородженого спеціальною за­побіжною сіткою, у розмічений сектор поля (45°). Прилад складається зядра, ручки, з'єднувальної стальної дротини. Ядро — кульовидної фор­ми, з металу, не м'якшого, ніж латунь; або з цього металу виготовляється лише оболонка, заповнена свинцем чи вольфрамом. Маса мо­лота для чоловіків 7,257 кг, для юнаків 15—16 років — 6 кг. Загальна довжина приладу становить 1175—1215 мм, діаметр ядра 102—120 мм (чоловічого молота) і 96—118 мм (юнацького).

Метання молота розвиває силу, швидкість, спритність, виробляє добру координацію рухів тощо, його широко використовують в інших видах легкої атлетики для розвитку фізичних якостей спортсменів. Техніка метання молота базується на обертально-поступальному русі метальника з приладом і складається з попереднього обертання мо­лота, поворотів, фінального зусилля, що закінчується викиданням мо­лота, і збереженням рівноваги. Внаслідок колових рухів молота ви­никає відцентрова сила, яка при кидках за 60м досягає понад 270кг і на різних фазах повороту діє на метальника в різних напрямах. Утримувати рухому рівновагу спортсмену вдається відхилянням тіла, упором ніг, висом на приладі і силою м'язів. Під час виконання по­воротів метальник і прилад повинні становити єдину систему, що обер­тається навколо спільної осі. Звичайно молот метають з трьох пово­ротів, але можна й з чотирьох; в останньому випадку перший пово­рот виконується на місці (на носку).

Для виконання кидка з поворотами наліво метальник накладає ручку молота на середні фаланги другого, третього і четвертого паль­ців та між кінцевою і середньою фалангами мізинця лівої кисті. Чо­тири пальці правої кисті кладе на однойменні пальці лівої з таким розрахунком, щоб кінцеві фаланги правої прилягали до ближчих фа­ланг лівої. Великий палець лівої кисті лежить навхрест на основі ве­ликого пальця правої (рис. 52).

У вихідному положенні спортсмен стоїть на задній частині круга спиною до напряму метання. Ноги розставлені на 2,0—2,5 стопи, носки розвернуті трохи назовні. Тулуб нахилений трохи вперед і повернутий вправо, ноги напівзігнуті. Ядро молота лежить біля передньої частини круга так, щоб простягнута ліва рука і з'єднувальна дротина станови­ли пряму лінію.

Попереднє обертання — це кола обертання молота з вихідного по­ложення. Рух починається випрямлянням ніг і тулуба, повертанням тулуба настільки, щоб молот був навпроти метальника (рис. 53, /, 2). Потім метальник трохи згинає і піднімає вгору-назад руки, тулуб повертає вправо(3, 4).Під час проходження молота за головою лікті повинні бути на рівні голови. Для збільшення радіуса обертання тулуб треба відхиляти в бік ядра. При опусканні ядра вниз(4, 5)ліва рука повністю випрямляється, тулуб повертається вліво, ноги трохи згина­ються. Молот рухається в площині, нахиленій на ЗО—40° щодо по­верхні круга, нижня точка якого повинна бути розташована над правим носком. Для збереження стійкого положення метальник подає своє тіло (в основному таз) у

протилежний від молота бік для протидії тязі приладу.

Вхід у перший поворот і виконання поворотів здійснюються «п'ятково-носковим» способом. При цьому способі ліва нога спочатку повер­тається на носку, потім на зовнішньому склепінні стопи і знову на носку. Вхід у перший поворот починається, як тільки молот після дру­гого кола попереднього обертання досягне правого носка(10).Спорт­смен подає тулуб до лівої ноги і злегка назад, одночасно трохи ви­прямляючи її в коліні і повертаючи на 180°. Молот рухається вгору- вліво до верхньої точки похилого кола. За лівою ногою повертається права і, досягши 90°, відштовхується від опори, при цьому її коліно підтягується до лівого коліна. Метальник переходить в одноопорне положення і продовжує повертатись на лівій стопі. У цей момент ядро молота буде приблизно на рівні плечей. При підході ядра до верхньої точки таз і ноги обганяють верхню частину тулуба. У дру­гій половині повороту праве плече повинно бути трохи вище, ніж ліве, що дасть змогу випрямляти руки, не зменшуючи радіус обертання ядра(12).Після закінчення повороту спортсмен ставить праву ногу з носка на всю стопу і переходить в двоопорне положення (13). П'ят­ка лівої опускається на опору, а п'ятка правої відривається від неї (14).Тулуб над лівою ногою, зігнутою в коліні більше, ніж права, тязі приладу протидіє в основному права нога.

Другий і третій повороти спортсмен виконує так само, як і пер­ший. Швидкість обертання від повороту до повороту поступово збіль­шується, досягаючи максимуму на третьому повороті. Тому спортсмен міняє положення окремих частин тіла для протидії відцентровій силі, що. весь час зростає. У двоопорному положенні він випрямляє ноги в колінах більше, ніж в інших положеннях(13, 17),в одноопорному — далі відхиляє тулуб від молота(12, 16, 20).Через те що в кожному наступному повороті перехід від двоопорного положення в одноопорне відбувається все швидше, шлях молота в двоопорному положенні змен­шується, а в одноопорному — збільшується. Кут нахилу площини обер­тання може бути як постійним (39—43°), так і поступово зростати з 37—38° у першому повороті до 42—43° в останньому.

Фінальний рух починається з моменту поставлення правої ноги на опору в кінці третього повороту(22).У цей час ядро буде справа від метальника на рівні плечей. Спортсмен активно тягне молот згори вниз, розгинаючись у попереку і повертаючи тулуб вліво(23).При наближенні ядра молота до нижньої точки вісь таза і вісь плечей майже паралельні. Метальник, продовжуючи повертатись вліво навко­ло опорної лівої ноги та відхиляючи тулуб і голову трохи назад, по­тужним рухом випрямляє ноги в напрямі кидка(24).У кінці фіналь­ного зусилля хльостким рухом молот випускається з рук приблизно на рівні плечей(25).Для збереження рівноваги спортсмен змінює положення ніг і стає боком до напряму кидка(26, 27).

Навчання. Завдання 1.Створити правильне уявлення і розуміння техніки метання молота з трьох поворотів.

Засоби. 1. Розповідь про суть і особливості техніки метання мо­лота з трьох поворотів. 2. Роз'яснення правил і організації змагань

з метання молота. 3. Демонстрування техніки метання молота (зраз­ковий показ виконання, розбір кінограм, кіно кінцівок, схем, фотогра­фій).

Методичні вказівки. Метання молота як ніякий інший вид легкої атлетики потребує сили, швидкості, підготовки вестибулярного апарату до обертальних рухів. Тому заздалегідь треба розвинути ці якості виконанням відповідних вправ (наприклад, для розвитку сили — вправ ривкового характеру, весь час збільшуючи кількість їх повто­рень). Можна застосовувати піруети з поворотом на 360° і більше, різноманітні стрибки вгору, акробатичні вправи, колові рухи головою, тулубом тощо. Після такої попередньої підготовки можна переходити до вирішення першого завдання.

Засоби такі самі, як і в першому завданні при навчанні метання диска.

Завдання 2. Навчить тримати молот і робити попередні обертання.

Засоби. 1. Показати, як треба тримати молот за ручку; три­мання молота учнями. 2. Обертання однією рукою набивного м'яча за петлю. 3. Те саме, обома руками. 4. Те саме, молота. 5. Обертання обома руками набивного м'яча або молота, просуваючись по прямій.

Методичні вказівки. У вихідному положенні розвернути плечі приблизно на 90°. Другу вправу виконувати випрямленою рукою спочатку в площині, паралельній осі плечей, а потім у похилій пло­щині. Усі вправи виконувати плавно.

Завдання 3. Навчити поворотів без молота.

Засоби. 1. Виконання поворотів роздільно. 2. Виконання кількох поворотів без приладів. 3. Те саме, з різними предметами.

Методичні вказівки. Першу вправу виконувати на два ра­хунки, спочатку рівномірно, а потім з прискоренням. Друга вправа може бути імітацією метання молота.

Завдання 4. Навчити виконувати фінальне зусилля з місця.

Засоби. 1. Метання набивних м'ячів або ядер різної маси через голову і через ліве плече. 2. З вихідного положення стоячи спиною до напряму метання кидки м'яча за петлю або молота полегшеної маси на ручці нормальної довжини. 3. З того самого вихідного положення метання молота масою 7,257 кг на укороченій ручці і ручці нормаль­ної довжини.

Методичні вказівки. Перші кидки робити без ривка і не на повну силу. Поступово збільшувати силу ривка. Спочатку метати з майже прямих рук, потім з більш зігнутих, але обов'язково ви­прямляючи їх.

Завдання 5. Навчить метати молот з одного повороту.

Засоби. 1. Метання молота з одного повороту без заключного ривка. 2. Те саме, з ривком.

Методичні вказівки. Вправи можна виконувати також з на­бивними м'ячами. Спочатку треба метати молот меншої маси. Другу вправу можна виконувати з невеликою, середньою і максимальною швидкістю.

Завдання 6. Навчить метати молот з трьох поворотів.

Засоби. 1. Вправи з третього завдання. 2. Виконання поворотів з набивними м'ячами різної маси (2—5 кг) на довгій петлі. 3. Те саме,з молотом на укороченій ручці і ручці нормальної довжини. 4. Метан­ня набивних м'ячів за петлю з трьох поворотів. 5. Те саме, з молотом меншої маси. 6. Те саме, з молотом 7,257 кг.

Методичні вказівки. Під час виконання другої і третьої вправ прилад з рук не випускати. В інших вправах прилади спочатку треба випускати за ходом руху, без активного фінального зусилля, не в крузі. В міру оволодіння технікою метання з трьох поворотів збільшувати швидкість їх, приділяти увагу заключному зусиллю.

Завдання 7. Удосконалюватися в техніці метання молота з трьох поворотів.

Засоби. 1. Спеціальні вправи. 2. Метання молота.

Багатоборства

Багатоборства складаються з комплексу різних вправ — бігу, стриб­ків, метань і можуть бути триборством, чотириборством, п'ятиборством, шестиборством, восьмиборством і десятиборством.

Багатоборство — самостійний і складний вид легкої атлетики. У процесі підготовки багатоборця один вид впливає на інші, і це треба враховувати, щоб оптимально спланувати зусилля і час на трену­ваннях.

Підготовка багатоборця характеризується великим та різноманіт­ним навантаженням і передбачає органічне поєднання завдань і за­собів з різних видів легкої атлетики.

Юнацький вік особливо сприятливий для початку спеціальної під­готовки багатоборця, бо в 15—18 років можна успішно розвивати не­обхідні для багатоборця якості і краще оволодівати технікою склад­них видів легкої атлетики (бар'єрний біг, метання списа, стрибок з жердиною і т. д.).

Склад багатоборств і регламент проведення їх визначається пра­вилами змагань залежно від віку і статі спортсменів. Результат у кожній вправі оцінюється в очках за спеціальною таблицею, а потім підсумовується.