20. Фонетичні закони і їх наслідок

Позиційні й комбінаторні звукові зміни постійно супроводжували й супроводжують будь-яку мову світу. На принципах дії окремих з них формувалися звукові (фонетичні) закони, тобто регулярно здійснювані в історії мови або в сучасному її стані звукові (фонетичні) зміни. Так, в історії східнослов’янських мов у давню епоху діяв закон, за яким задньоязикові приголосні [г], [к], [х] перед голосним переднього ряду змінювалися на шиплячі м’які [ж’] , [ч’], [ш’]. За цим давнім законом в українській мові закріпилася вимова передньоязикових (тепер твердих) на місці задньоязикових перед голосними переднього ряду в таких словах, як друг – дружити, рука – доручити, рух – рушити.

Фонетичні закони діють і в сучасних мовах. Наприклад, вимова ненаголошеного о як а в білоруській мові, оглушення дзвінких у кінці слів російської мови. Цим законам підкоряється вимова будь-якого слова і будь-якої форми, як правило, винятків немає. Це означає, що фонетичні зміни мають загальний, об’єктивний характер.

Незалежно від обмежень територіальних і часових фонетичні закони діють і визначають історичний розвиток звукової системи конкретних мов. Наслідком їх дії стають процеси конвергенції і дивергенції.

Конвергенція (від лат. convergentio – „сходження”) – це поєднання двох або кількох звуків в одному звукові, що відбувається внаслідок діяння певних звукових процесів. Наприклад,давні німецькі дифтонги [ie] та [uo], які в літературній мові злилися з довгими голосними [i] та [u], наприклад: Lied (вим. [лііт]) – „пісня”, fuhr (вим. [фуур] – „їхав”).

Дивергенція (від лат. divergere – „виявляти розходження”) – розщеплення одного звука на два його варіанти або на два звуки. Так, внаслідок занепаду глухих (або коротких) голосних давньої доби [ъ] і [ь] звук [о] розвинувся в українській мові у відкритому складі в [о], наприклад: [ко^|н’і], в закритому – в [і]: [к’ін^|].

21. Загальне питання про фонетичні зміни. Фактори і типи фонетичних змін

Фонетичні зміни пов'язані з діями властивими певній мові фонетичних норм. Фонетичні зміни поділяються на зумовлені і не зумовлені. Зумовлені відбуваються лише при наявності певних фонетичних факторів, що властиві сучасним нормам вимови: 1. дія загальних фонетичних умов, у які потрапляє голосний чи приголосний звук (наголошеність і ненаголошеність, кінець складу) 2. сусідство звуків (звуки змінюють звуки в результаті взаємодії двох звуків - кількісна і якісна редукція, приглушення дзвінких у кінці слів (російська, польська, німецька мови) і асиміляція, дисиміляція, акомодація.

Оскільки звуки в мовленні вимовляються не ізольовано, а в звуковому потоці зв'язного мовлення, то вони можуть, по-перше, зазнавати на собі впливу загальних умов вимови (початок і кінець слова, положення під наголосом і в ненаголошеному складі), і, по-друге, впливати один на одного (рекурсія одного слова впливає на екскурсію іншого). Зміни, спричинені впливом загальних умов вимови, називають позиційними, а зміни, зумовлені впливом одного звука на інший, - комбінаторними. Існують деякі звукові зміни, які можна водночас розглядати і як позиційні, і як комбінаторні. До позиційних змін належить редукція голосних, оглушення дзвінких приголосних в кінці слова і протеза. До комбінаторних змін звуків належать акомодація, асиміляція, дисиміляція, діереза, епентеза, метатеза.