Тема іv.2. Вольова діяльність людини План

1. Визначення волі

2. Воля і мотивація

3. Характеристика вольової дії

4. Вибір, як умова вольової дії

5. Вольові якості особистості

1

Воля визначається в зв’язку з діяльністю та поведінкою людини і розуміється як певний рівень їх регуляції. Не кожну діяльність чи дії людини ми можемо називати вольовими. Дії класифікують на: 1) мимовільні, що виникають при неусвідомлених спонуканнях, мають імпульсивний характер, позбавлені чіткого плану (дії в стані афекту); 2) довільні, що передбачають усвідомлення цілі і наявність плану. Серед довільних виділяють вольові – це свідомі дії, спрямовані на певну ціль і пов’язані із зусиллями, що потрібні для подолання перешкод на шляху до цілі.

Воля – психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей.

Функції волі

1. Гальмування і стримування небажаних для особистостей спонукань та дій.

2. Мобілізація, стимулювання активності (її посилення чи послаблення).

3. Спрямування і реалізація активності у напрямку поставленої мети.

2

Важливо розмежувати волю і мотивацію, яка також регулює і спонукає діяльність. У зарубіжній психології термін воля майже не зустрічається. Вважаєть, що замість волі існує поняття сили мотивації, міркуючи за схемою: чим сильніша мотивація, тим активніше долає людина перешкоди (Еткінсон). Жан Піаже визначив волю через значущість для людини тих чи інших дій. Якщо прийняти точку зору згаданих авторів, то поняття волі є зайвим, а всю поведінку можна пояснити за допомогою інших термінів. Щоб довести необхідність розмежовувати явище волі із іншими психічними фактами, потрібно знайти її специфіку, характерні особливості, що відрізняють її від інших понять.

Специфічні риси вольової поведінки (Іванніков в.О.)

1. Вольова поведінка виникає при недостатній мотивації до необхідної дії – дитина бажає подивитися телевізор, коли потрібно зробити домашнє завдання.

2. Вольова дія побудована на розумінні необхідності виконання будь-чого для досягнення бажаного, причому необхідна дія ззовні не пов’язана з бажанням. Цей зв’язок необхідно уявити (щоб подивитись кінофільм, треба виконати уроки). Виникнення такого уявного звязку стає зрозумілим, якщо школяр відчуває відповідальність перед батьками і вчителями. Воля тісно пов’язана з мораллю і світоглядом.

3. Воля – це довільне створення спонукання до дії. Людина підпорядковує важливішим цілям всі інші мотиви поведінки, які мають меншу значущість.

3

Власне вольову дію розуміють по різному:

1. дії на досягнення свідомо поставлених цілей. Вольові дії не відмежовуються від широкого класу свідомих дій людини (А.О.Смірнов, О.М.Леонтьєв);

2. дії, пов’язані з подоланням труднощів (О.В.Запорожець, Д.Б.Ельконін);

3. вольове зусилля є ознакою вольової дії (Корнілов, В.П.Селіванов). Вольове зусилля характеризується фізіологічною напругою, яка є і при стресі. Однак, у вольовому зусиллі напруга має регульований, свідомий характер. Вольова дія – це вольове зусилля з напругою мобілізуючого характеру. Для того, щоб подолати у собі небажані спонукання одного знання недостатньо. Знання повинно поєднуватись з переживанням необхідності дотриматись норми, виникає зусилля, що пригнічує інші прагнення. Переконання необхідності робити так, як культурна людина, свідчить про засвоєння людиною правил суспільного життя.

Структура вольової дії. Розглядають просту і складну вольові дії. При простому вольовому акті спонукання до дії безпосередньо переходить у дію. Досягнення мети здійснюється звичним способом.

Складна вольова дія включає кілька етапів: