Форми прагнень

Мрія – створений фантазією образ бажаного майбутнього.

Пристрасті – потреби непереборної сили.

Ідеали – потреба діяти у відповідності зі зразком, обраним для наслідування.

Неусвідомлені мотиви. Установка – це готовність діяти певним чином. Вивчав установку грузинський психолог І.Т.Бжалава. Був зроблений експеримент: 10-15 разів пропонували порівняти різні за вагою кульки, а потім замінювали їх однаковими. У досліджуваних виникала ілюзія нерівності у вазі кульок. Причина – готовність до того, що кульки будуть неоднаковими за вагою. Установки утворюються в результаті повторюваних ситуацій і визначають позицію людини в нових обставинах.

Потяги – спонука діяльності, в основі якої не досить чітко усвідомлена потреба. Незрозуміло, що приваблює в об’єкті, ціль діяльності, до якої спонукає потяг. У вітчизняній психології розглядається як початковий етап формування мотивів, які згодом усвідомлюються і перетворюються на прагнення.

Система усіх видів спонукань (потреби, мотиви, інтереси, цілі установки, ідеали), які регулюють поведінку і діяльність людини, утворюють сферу мотивації.

Спонукання в широкому розумінні обумовлюють момент виникнення і припинення діяльності, міру зусиль, напруженість перебігу. У структурі мотивації за функціями у регуляції поведінки виділяють три класи спонукань: 1) потреби – джерело активності; їх вивчають, щоб зрозуміти, чому людина розпочинає діяльність; 2) мотиви - вказують, на що спрямована активність, чому обрані саме ці форми поведінки; 3) емоції (прагнення, бажання, установки) регулюють напруженість діяльності і міру докладуваних зусиль. Мотивація визначає спрямованість особистості. У визначенні спрямованості – головне оцінка активності особистості, її життєвої позиції з точки зору цінності для суспільства, а у визначенні мотивації – зміст і динаміка (напруженість, швидкість перебігу, інтенсивність) системи спонукань до діяльності (Асєєв В.Г).

5

Щоб характеризувати особистість, ми визначаємо її властивості. Для психологічного портрету важливий не сам перелік якостей особистості, а їх система – структура, що визначає поведінку конкретної людини. Так, кожного можна характеризувати з погляду його сумлінності чи чесності , але між собою люди розрізняються мірою вираженості цих рис. Б.Г.Ананьєв визначив поняття структури особистості так. Особистість – набір властивостей, які певною мірою пов’язані. Розкрити міру їх пов’язаності, значить з’ясувати структуру. Для визначення структури необхідно вивчення як її компонентів, так і взаємозв’язку між ними. Зараз відсутнє єдине наукове уявлення про структуру особистості. Пропоновані варіанти структур розрізняються набором компонентів, а також способами, якими описуються зв’язки між ними. За способом опису бувають субординаційні (з врахуванням ієрархії рис особистості) і координаційні (без врахування ієрархії рис) структури. К.К.Платонов запропонував модель структури особистості у вигляді ієрархії чотирьох блоків: 1) біологічно обумовлені властивості (темперамент, стать, вік); 2) особливості психічних процесів; 3) рівень підготовленості (досвід, знання, вміння); 4) соціально обумовлені властивості (спрямованість).

6

Самосвідомість особистості включає почуття самототожності, образ “Я”, самооцінку та рівень домагань. Почуття самототожності забезпечує цілісність особистості, протистоїть її роздвоєнню. Суб’єктивно для індивіда особистість виступає як його “Я”. Компоненти “Я”- образу:

• когнітивні – самосвідомість, уявлення про власні якості, здібності, можливості;

• емоційні – самоставлення, самоповага, самолюбство;

• оцінно-вольові – самооцінка, саморегуляція.

Образ “Я” виявляється у рівні домагань (К.Левін), він визначається тим, які цілі серед сукупності можливих схильна обирати особистість – легкі чи важкі. При цьому особистість прагне зберегти самоповагу. Остання знижується, якщо обрана мета не досягається. Низький рівень домагань, коли людина обирає легкодосяжні цілі, і – навпаки. Високий рівень домагань пов”язаний з більшим ризиком втратити самоповагу.

Рівень домагань залежить від самооцінки – яка може бути завищеною, заниженою, адекватною. Рівень домагань і самооцінка, важливі фактори психічного розвитку і самовдосконалення особистості.