Тема 6. Профілактика злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів 91

Вид лекцій – настановчі лекції з навчального курсу «Кримінологія та профілактика злочинів» для слухачів ННІЗДН КНУВС.

Дидактичні цілі :

Навчальні – розуміння предмета кримінології, правильного визначення його змісту і меж, а також розмежування предмету кримінології з її об’єктом; розуміння важливості виникнення і вивчення науки кримінології, її мета, завдання, функції, а також взаємозв’язок з іншими юридичними та не юридичними науками; розуміння системи курсу кримінології.

Розвиваючі - формування у слухачів науково обґрунтованих уявлень про сучасний стан злочинності в Україні та світі, тенденції і фактори, що її обумовлюють, особу злочинця, а також про систему заходів протидії злочинності і окремим її видам; привиття навичок самостійного комплексного аналізу кримінальної ситуації, організації і безпосередньої реалізації заходів профілактики злочинів на локальному рівні (село, селище міського типу, місто без районного поділу, сільський район, район в складі міста).

Виховні – організація правового виховання й розуміння шкоди, яку заподіює суспільству й державі злочинність, і формування свідомості щодо нетерпимості існування такого сучасного стану і неутішних тенденцій злочинності, а також орієнтованість правоохоронців на запобігання і протидію злочинності.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючи дисципліни: філософія, соціологія, кримінальне право, кримінальний процес, юридична психологія.

Забезпечувані дисципліни: профілактика злочинів, правова статистика, оперативно-розшукова діяльність, криміналістика.

Навчально-методичне забезпечення лекції:

Наочність – мультимедійне супроводження.

Технічні засоби навчання – комп’ютерне забезпечення.

Тема 1. Поняття, предмет, методи та система кримінології План

Вступ

1. Поняття кримінології як соціально-правової науки, її предмет.

2. Мета, завдання, функції кримінології та їх реалізація.

3. Методологія і методи кримінологічної науки.

4. Місце кримінології у системі наук, її зв’язок з правовими та іншими науками

5. Система науки кримінології.

Висновок

Список рекомендованої літератури

ВСТУП

Важко знайти людину, яка незалежно від рівня розвитку інтелекту, соціального і матеріального становища, віку і професії не замислювалася про те, що є добро, а що зло, й чому одні люди жорстокі та агресивні, а інші добрі й сердолюбиві, одні жадібні й підступні, інші щедрі й прямодушні, одні заради власних інтересів готові на вчинення будь-якого злочину, інші поступаються будь-якими інтересами заради торжества правосуддя. Відповісти на ці вічні питання і легко і складно. Що робити, такими різними створив нас Господь Бог. Однак, безсумнівно, щось додали до цього й самі люди, постійно створюючи сприятливі об’єктивні умови для активного прояву негативних або позитивних властивостей характеру.

Ці й багато інших людських якостей часто сходяться на такому відомому всім розсудливим людям понятті, як «злочинність», яка не може не тривожити будь-яку свідому людину, що турбується про свою безпеку та спокій, а у масовій свідомості апріорі асоціюється із проявом негативних властивостей особистості, позитивні ж звичайно розглядаються у безумовному антикримінальному значенні. І все було б так просто, якщо пояснювати причини злочинності та її складову соціальне зло з судження суспільної свідомості.

Але раптом виникають нові питання: чому в окремі періоди розвитку суспільства масштаби злочинності різко зростають, а в інші, навпаки, знижуються? чому у державах із тоталітарним, часом нелюдським режимом кількість злочинів невелика, а у країнах із розвинутою системою демократичних свобод злочинність інтенсивно демонструє себе у всіх потворних проявах? чому вчиняють злочини люди зовні цілком добропорядні? чому, незважаючи на нещадну боротьбу зі злочинністю, остання не тільки не зникає, але, навпаки, збільшується у масштабах і що робити, щоб ці масштаби скоротити?

Перелік подібних питань можна продовжувати нескінченно. Однак у багатьох людей, і головним чином фахівців у правоохоронній сфері, виникає цілком зрозуміле бажання одержати вичерпні відповіді хоча б на деякі з них. І тут уже стає недостатньо звичайних висновків, що виходять із життєвого досвіду, потрібні більш серйозні науковообґрунтовані аргументи, отримані у результаті глибоких досліджень.

Хто ж повинен проводити такі дослідження? Яка наука дасть відповіді на запитання про злочинність? Кримінальне право вивчає окремі склади злочинів і покарання, що призначаються за їх вчинення. Оперативно-розшукова діяльність розкриває механізми пошуку й викриття злочинця. Криміналістика пізнає техніку, тактику й методику розслідування злочинів. Кримінально-процесуальне право вивчає систему кримінального судочинства від моменту виявлення злочину й злочинця до моменту призначення відповідного покарання. Кримінально-виконавче право пізнає систему реалізації покарань за вчинення злочину. Усі ці науки й кожна з них по-своєму, звичайно, вивчають і злочини, і злочинців, і покарання. Але жодна не в змозі відповісти на зазначені питання, адже не має систему знань про злочинність як відносно масове соціальне явище.

Такою системою знань володіє наука кримінологія, що одержала свою назву завдяки злиттю двох слів — латинського crime (злочин) і грецького logos (вчення, наука), а також «з легкої руки» італійського юриста Р. Гарофало, що опублікував у 1885 році книгу саме із цим заголовком. І з того часу, протягом ледве більш двох сторіч, тільки наука кримінологія розкриває перед усіма перерахованими вище науками так званого кримінального циклу (до якого входить і сама), та й суспільством у цілому закономірності й тенденції злочинності. Тільки кримінологія здатна відповісти на запитання про причини й умови злочинності. Тільки кримінологія пізнає особу злочинця як певного соціального типу. Тільки кримінологія розкриває механізми вчинення злочинів. Нарешті, тільки кримінологія залишає за собою першість у розробці системи профілактики злочинності.