4. Роль овс у профілактиці злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків.

Складовою частиною державної профілактичної діяльності, пов’язаної з незаконним обігом наркотиків, є цілеспрямована діяльність служб і підрозділів органів внутрішніх справ, що полягає у: здійсненні заходів, спрямованих на виявлення, нейтралізацію та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків; забезпеченні оперативно-профілактичного спостереження за особами, схильними до вчинення таких злочинів; здійсненні контролю над процесом законного виробництва, зберігання, транспортування, реалізації й використання наркотиків.

Загальна профілактика злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків, що здійснюється органами внутрішніх справ, полягає у виявленні специфічних криміногенних обставин, що сприяють втягуванню населення у немедичне вживання наркотичних засобів, і проведенні заходів щодо припинення або зменшення впливу цих детермінант та скорочення незаконного обігу наркотиків у цілому. Основним завданням такої діяльності є формування у населення стійкої суспільної думки про неприпустимість вживання наркотичних засобів і психотропних речовин. Виявлення причин і умов, що сприяють зростанню попиту на наркотики й вчиненню злочинів, пов’язаних з їх вживанням, досягається спеціальним вивченням, кропіткою аналітичною роботою, яка дозволяє виділити типові кримінологічні детермінанти. Така діяльність правоохоронних та інших державних органів, а також й недержавних структур, забезпечує інформаційну базу для наступних загальнопрофілактичних заходів економічного, соціального, виховного, правового, психолого-педагогічного й індивідуально-запобіжного характеру.

Методами проведення органами внутрішніх справ загальної профілактики злочинів є:

• всебічний і глибокий аналіз оперативної обстановки на території, що обслуговується, об’єкті, у галузі народного господарства, за напрямами роботи. Вивчення тенденцій і особливостей злочинності (стану, рівня, динаміки, структури, характеру, географії, ціни), групування її за видами, місцем, способом і часом вчинення, викраденими предметами і об’єктами протиправного посягання, а також за характеристикою осіб, що їх вчинили;

• виявлення у діяльності установ, підприємств та організацій причин і умов, що сприяють злочинам. Підготовка інформації у зацікавлені органи, повідомлень на підприємства, в установи та організації щодо боротьби із правопорушниками;

• систематичне обстеження розташованих на території обслуговування об’єктів, місць концентрації великої кількості громадян, звертаючи особливу увагу на ті, де найбільш частіше вчиняються правопорушення. Проведення комплексних і цільових операцій, рейдів за цими напрямами;

• правове роз’яснення й виховання населення.

Враховуючи вищезазначене, органи внутрішніх справ у межах установленої компетенції самостійно або у взаємних контактах один з одним беруть безпосередню участь у реалізації наступних заходів:

• запобігають, виявляють і припиняють діяльність міжнародних центрів наркобізнесу, що здійснюють операції щодо незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України, а також діяльність вітчизняних злочинних угруповань, що займаються незаконним обігом наркотиків на території держави, зокрема й тих, які підтримують злочинні зв’язки із подібними закордонними організаціями;

• встановлюють і відслідковують канали контрабанди наркотичних засобів, ліквідують їх;

• з’ясовують зв’язки вітчизняних злочинних угрупувань із наркоцентрами, що діють у країнах близького й далекого зарубіжжя, із представниками органів державної влади й управління України;

• припиняють спроби «відмивання» коштів, отриманих у результаті незаконного обігу наркотиків;

• беруть участь у розробці та реалізації державної програми щодо боротьби з незаконним обігом наркотиків, а також сприяють і надають практичну допомогу у реалізації міжнародних програм щодо протидії наркобізнесу;

• проводять активні заходи на каналах незаконного обігу наркотиків щодо злочинців-іноземців;

• забезпечують власну безпеку підрозділів, що вирішують завдання боротьби з незаконним обігом наркотиків, шляхом протидії спробам проникнення в оперативний і кадровий апарат правоохоронних структур.

Механізм організації роботи органів внутрішніх справ щодо загальної профілактики злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків, складається з надання інформації в органи державної влади, різні відомства, громадські організації; обстеження, перевірок, рейдів і інших масових заходів щодо усунення негативних явищ у сфері економіки, культури й побуту; правовиховної роботи; спільної участі з іншими структурами правоохоронних органів, наукових і культурно-виховних установ; застосування правових форм впливу на осіб, що сприяють злочинам, усуненні причин і умов, що сприяють злочинам; право виховного впливу засобів масової інформації, насамперед спеціальних передач телебачення «Людина і закон», «Кримінальна хроніка», «Свідок», «Надзвичайні новини», «Чорний квадрат», «Ситуація» тощо.

На виконання вимог Програми реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003 - 2010 роки, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 року №877, та спрямована на забезпечення зменшення обсягів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зниження рівня незаконного вживання наркотичних засобів і психотропних речовин, органами внутрішніх справ здійснюються наступні профілактичні заходи організаційно-правового характеру⁹⁸:

• надаються Кабінетові Міністрів України пропозиції про внесення змін до актів законодавства стосовно вдосконалення порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та посилення відповідальності за його порушення;

• розробляються та оновлюються нормативно-правові акти щодо: а) удосконалення порядку знищення конфіскованого або вилученого обладнання, що використовувалося для незаконного виробництва чи виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин, використання якого в законному обігу визнано недоцільним; б) здійснення контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів; в) удосконалення порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; г) установлення відповідальності посадових осіб фінансових та інших установ, підприємств і організацій за неналежне виконання вимог статті 7 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»; ґ) установлення правил ввезення на митну територію України та вивезення за її межі наркотичних (психотропних) лікарських засобів хворими; д) удосконалення порядку транзиту через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

• проводиться: а) моніторинг незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин; б) комплексні дослідження впливу незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, геополітичних факторів та міграційних процесів на загальну ситуацію у цій сфері і стан злочинності; в) аналіз наявної інформації про наміри зарубіжних кримінальних структур створити стійкі канали транзитного переміщення через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів з країн Центральної, Південно-Західної, Південно-Східної Азії та Латинської Америки, а також комерційних структур, діяльність яких викликає підозру в їх причетності до легалізації (відмивання) коштів, отриманих від наркобізнесу; заходи щодо запобігання транснаціональній наркозлочинності; г) дослідження криміналістичних аспектів виявлення та розкриття злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; ґ) дослідження рівня латентності незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин та пов’язаної з наркоманією злочинності, визначення можливих шляхів його зниження; д) визначення обсягів витрат, пов’язаних з процесуальними діями та оперативно-розшуковою діяльністю правоохоронних органів у сфері боротьби з наркозлочинністю;

• розробляється і впроваджується система підготовки соціальних працівників для роботи у наркологічних закладах, центрі ресоціалізації наркозалежної молоді «Твоя перемога», інших закладах і установах соціального спрямування, діяльність яких пов’язана із профілактикою негативних проявів у молодіжному середовищі. Вивчається практика залучення до антинаркотичної роботи осіб, які вилікувались від наркотичної залежності, та їх родичів;

• щодо інформування населення про наслідки вживання наркотичних засобів. Організовується роз’яснювальна робота у друкованих та аудіовізуальних засобах масової інформації, проводяться «круглі столи» із залученням лікарів, педагогів, працівників центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціологів, кримінологів, працівників органів внутрішніх справ щодо стратегії державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та створюється цикл телепередач антинаркотичної спрямованості на основі науково обґрунтованих методів оцінки їх ефективності;

• здійснюється навчання фахівців органів внутрішніх справ, на базі вищих навчальних закладів системи МВС України, щодо навичок проведення сучасної профілактичної антинаркотичної роботи серед різних верств населення;

• щодо формування у молоді навичок ведення здорового способу життя (розроблення буклетів і плакатів, комп’ютерних ігор, що спрямовані проти незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин, створення освітньо-розважальних програм, фільмів з популяризації здорового способу життя);

• розробка різних видів зовнішньої реклами, а також тиражування інформаційно-просвітницьких матеріалів (буклетів, плакатів, пам’яток) із застережливими написами та розміщенням їх у громадських місцях (метрополітені, іншому міському транспорті, на залізниці тощо) з метою формування у свідомості громадян, особливо молоді, негативного ставлення до вживання наркотичних засобів та психотропних речовин;

• створення та показ освітніх фільмів з проблем наркоманії та СНІДу, а також інших сучасних фільмів вітчизняного та зарубіжного виробництва з цих проблем на каналах телебачення;

• здійснення контролю за впровадженням галузевих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу у сфері наркологічної діяльності в практику лікувально-реабілітаційних закладів незалежно від їх відомчого підпорядкування та форми власності з метою підвищення якості медико-соціальної антинаркотичної роботи. Створення державного реєстру закладів, установ та організацій усіх форм власності, що мають право надавати лікувально-реабілітаційну допомогу особам, хворим на наркоманію;

• підготовка кадрів за спеціалізацією «боротьба з незаконним обігом наркотиків», за державним замовленням у межах визначеної чисельності у відомчих навчальних закладах;

• вивчення практики та оцінка ефективності застосування примусового лікування осіб, хворих на наркоманію;

• щодо контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: а) створення та постійне оновлення банку даних усіх видів об’єктів, функціонування яких пов’язане з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що підлягає ліцензуванню; б) щорічна розробка та подача Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо затвердження квот, у межах яких здійснюється виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення та вивезення наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиць II і III переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; в) здійснення контролю за експортно-імпортними операціями та їх сертифікацією у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; г) створення ефективної системи здійснення контролю за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та у разі виявлення порушень вимог законодавства вживати відповідних заходів; ґ)  здійснення постійного контролю за обґрунтованістю списання наркотичних і психотропних препаратів з простроченою дією, забезпечення централізованої доставки наркотичних (психотропних) лікарських засобів з аптечних складів у спеціально обладнаних транспортних засобах під охороною. Забезпечення проведення двічі на рік перевірок дотримання онкологічною службою порядку призначення наркотичних і психотропних лікарських засобів онкохворим, які лікуються у домашніх умовах. Встановлення суворого обліку використання лікарських засобів, які викликають залежність; д) здійснення систематичного контролю за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності ліцензійних та інших умов провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, проведення обстеження приміщень, рівня їх укріпленості, наявності охорони, перевірка кола осіб, допущених до роботи з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами;

• щорічне здійснення перевірок законності проведення експортно-імпортних операцій з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами, зокрема з підконтрольними лікарськими засобами; 

• посилений контроль за культивуванням наркотиковмісних рослин шляхом оперативного контролю за діяльністю сільськогосподарських підприємств, які отримали ліцензію на право їх вирощування, підвищити вимоги до формування насіннєвого фонду, що використовується, здійснення охорони посівів, місць зберігання і переробки цих рослин, порядку знищення відходів і пожнивних залишків;

• організація у рамках існуючих міжнародних угод щодо співробітництва у сфері боротьби з наркозлочинністю навчання та підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів на базі відповідних відомств зарубіжних країн з метою удосконалення професійних навичок та обміну досвідом протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; 

• продовження з урахуванням міжнародного досвіду у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин роботи з реформування правоохоронної системи України і приведення її у відповідність із світовими стандартами, забезпечити інтегрування служб, що здійснюють протидію наркобізнесу, до відповідних міжнародних організацій; 

• здійснення щорічних комплексних операцій «Допінг», «Батискаф» з метою виявлення джерел і перекриття каналів надходження у незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів з хіміко-фармацевтичних підприємств, аптечних закладів, інших місць їх виробництва, зберігання і реалізації; 

• здійснення перекриття на ділянках державного кордону з Росією, Білоруссю та Молдовою каналів надходження в Україну наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів шляхом систематичного проведення міждержавних операцій «Канал» та опрацювання питання щодо можливості їх проведення з іншими суміжними зарубіжними країнами; 

• проведення щорічної оперативно-профілактичної операції «Мак» з метою виявлення і знищення незаконних посівів маку та конопель, недопущення незаконного отримання наркосировини. У разі виявлення фактів надходження наркосировини у незаконний обіг вжиття заходів щодо позбавлення сільськогосподарських підприємств, які не забезпечили належної охорони їх посівів, ліцензій на право культивування наркотиковмісних культур;

• у взаємодії із спецслужбами зарубіжних країн в установленому порядку організовівати проведення комплексу заходів для викриття і ліквідації каналів контрабандного надходження в Україну наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та проведення їх міжнародних контрольованих поставок, розблокування наркогруп з міжнародними зв’язками, знешкодження підпільних нарколабораторій, усунення умов, що сприяють їх виникненню. Здійснення аналізу наявних шляхів незаконного переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів через державний кордон, розробка методики їх виявлення та вилучення. Забезпечення обміну із спецслужбами зарубіжних країн інформацією щодо суб’єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у міжнародних операціях з контрольованими речовинами; 

• проведення у навчально-виховних закладах регулярні оперативно-профілактичні заходи з метою запобігання проникненню до них наркотичних засобів і психотропних речовин та поширенню їх серед школярів і студентів;

• щоквартальне проведення перевірок у розважальних закладах та місцях проведення дозвілля (кафе, дискотеки, нічні клуби тощо) з метою припинення діяльності тих, де виявлено факти торгівлі або вживання наркотичних засобів чи психотропних речовин; 

• розширення співробітництва з міжнародними організаціями, створеними з метою протидії поширенню наркоманії та наркобізнесу, шляхом участі у виконанні програм боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, легалізацією (відмиванням) грошей, отриманих від діяльності, пов’язаної з наркобізнесом; 

• підтримка на постійній основі контактів з правоохоронними органами і спецслужбами зарубіжних країн з питань протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також участь у міжнародних семінарах-нарадах, конференціях тощо; 

• участь у формуванні інституту офіцерів зв’язку з питань боротьби з організованою та наркозлочинністю при дипломатичних представництвах України за кордоном у країнах, які є постачальниками наркотичних засобів та психотропних речовин або через території яких пролягли злочинні канали перевезення наркотиків, з метою зміцнення співробітництва у сфері боротьби з наркобізнесом; 

• активізація співробітництва (у сфері правоохоронної діяльності) з державами - учасницями ЄС, СНД, ГУУВМ у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у рамках відповідних багатосторонніх та двосторонніх договорів;

• вивчення і впровадження зарубіжного досвіду з питань запобігання поширенню наркоманії та боротьби з наркобізнесом, а також забезпечення участі представників України у міжнародних семінарах, наукових конференціях тощо; 

• розширення партнерських відносин з Об’єднаною програмою ООН/СНІД (ЮНЕЙДС) та іншими міжнародними організаціями, що працюють у сфері протидії наркоманії та СНІДу, сприяння виконанню міжнародних програм та проектів щодо запобігання поширенню у суспільстві таких негативних явищ; 

• вивчення можливості залучення фінансової допомоги з боку європейських та світових урядових і неурядових міжнародних організацій та спеціальних установ з метою створення в Україні об’єднаної бази даних «Наркобізнес»;

• надання Міжнародному комітетові з контролю за наркотиками звітів щодо обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, зокрема дані про потребу, інвентарний запас, виробництво, використання наркотичних засобів, а також заходи щодо недопущення їх незаконного обігу; 

• вивчення системи організації та функціонування у зарубіжних країнах підрозділів боротьби з наркобізнесом і транснаціональною наркозлочинністю з метою можливого запровадження їх досвіду у вітчизняній практиці та налагодження тісної взаємодії у сфері протидії контрабанді наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. 

Крім того, з метою комплексного використання можливостей і засобів щодо протидії розповсюдженню наркотиків і наркоманії, забезпечується підпорядкованість та належна взаємодія всіх суб’єктів антинаркотичної діяльності, здійснюється розробка і реалізація міжвідомчих планів, які розробляються з урахуванням державних програм.

Співробітниками органів внутрішніх справ проводяться регулярні наради за участю представників Служби безпеки України, Міністерства юстиції України, Прикордонної служби України, Державної митної служби, тощо. На даних нарадах розглядалися питання обміну наявною оперативною інформацією та організації взаємодії при проведенні комплексу спільних заходів відносно організованих груп і злочинних угруповань, що спеціалізуються на незаконному обігу наркотиків.

Органами внутрішніх справ, з метою запобігання втягування у вживання наркотиків громадян, залучаються громадські та релігійні організації, засоби масової інформації тощо. По країні проводяться звичайно за допомогою громадськості ряд антинаркотичних акцій та реалізується ціла низка регіональних програм, що пропагують здоровий спосіб життя.

Взаємодіючи з іншими суб’єктами профілактики та, з метою запобігання наркоманії і активізації профілактичної роботи з дітьми у літній період, а також запобігання і виявлення фактів вживання наркотиків у дитячих оздоровчих таборах, проводяться антинаркотичні акції щодо пропаганди й популяризації здорового способу життя. Також органи внутрішніх справ залучають до профілактичної роботи щодо протидії вживання наркотиків серед молоді та зменшення рівня наркозлочинності представників Православної церкви.

Враховуючи вищевикладене, відзначимо, що загальна профілактична діяльність органів внутрішніх справ набула останнім часом певних чітких форм і методів. Заслуговують на увагу перевірки дотримання встановлених правил зберігання, обліку, перевезення, використання наркотичних засобів у лікувальних установах. З метою виявлення джерел і перекриття каналів нелегального вступу наркотиків щорічно проводитися комплексна операція «Допінг» щодо перевірок аптек, хімфармпідприємств, складів, інших місць виготовлення, зберігання й реалізації лікарських препаратів, що містять наркотики. У ході таких перевірок вдається встановити найбільш типові порушення щодо виявлення службових осіб, що не виконують свої обов’язки або порушують їх.

Операція «Допінг» спрямована: на перекриття каналів вступу у незаконний обіг нарковмісних лікарських препаратів, прекурсорів, синтетичних наркотиків, виготовлених кустарно або у підпільних лабораторіях; на виявлення фактів розкрадань наркотичних засобів, психотропних і сильнодіючих речовин у процесі виготовлення, зберігання, транспортування й реалізації, що вчинені особами, що мають до них доступ у зв’язку з службовою діяльністю, а також підробки медичних рецептів і інших документів на одержання наркотичних засобів особами, до цього не причетними. Для більш ефективного проведення даної операції разом із зацікавленими міністерствами та відомствами ухвалюються відповідні заходи щодо встановлення охоронно-пожежної сигналізації у місцях виготовлення, зберігання та реалізації наркотиків, забезпечення охорони у період їх транспортування.

Проведення перевірок бажано поєднувати з організацією спеціальних рейдів, у ході яких з’ясовується, як зберігаються бланки рецептів на наркотичні засоби, чи дотримуються вимоги медичними сестрами, лікарями, що обслуговують навчальні заклади, що працюють у поліклініках, амбулаторіях і лікарнях, на видачі ліків, що викликають наркотичну залежність. Шляхом індивідуального спілкування з медичними працівниками співробітники карного розшуку, співробітники служби у справах дітей, дільничні інспектори міліції повинні встановлювати підлітків, які проявляють підвищений інтерес до ліків, що володіють наркотичними властивостями, так як працівники цих установ іноді вступають у злочинну змову з наркоманами, викрадають, наприклад, ампули морфіну й промедолу, порошок омнопону. У деяких регіонах майже третина виявлених наркоманів діставали наркотики і їх складені компоненти в лікарнях і аптеках.

Щорічно органами внутрішніх справ, у взаємодії з органами освіти і органами охорони здоров’я, організовується і проводиться оперативно-профілактична операція «Підліток-Голка».

Під час проведення рейдів по місцях скупчення підлітків і молоді, у ході обстеження житлового сектору, підвалів, сходових тупиків установлюються факти готування, зберігання і збуту наркотиків, вдається встановити кубла для вживання наркотиків, осіб, що страждають наркотичною залежністю та надають житлові приміщення для збору підлітків. При встановленні протиправної діяльності осіб, що займаються вирощуванням нарковмісних рослин, скупкою та перепродажем наркотичної сировини, втягуванням неповнолітніх у виготовлення або вживання наркотиків, здійснюються заходи щодо усунення причин і умов, що сприяють поширенню наркотичних засобів.

Органами внутрішніх справ спільно з іншими правоохоронними органами, згідно наказів та спільних наказів, також проводяться міжвідомчі оперативно-профілактичні операції такі як: «Мак», «Канал». Так, наприклад, комплексна профілактична операція «Мак», проводиться у період дозрівання нарковмісних рослин і найбільш інтенсивного періоду їх заготівлі. До участі в операції залучаються всі служби й підрозділи органів внутрішніх справ, які виявляють незаконні посіви нарковмісних рослин, знищують їх, блокують доступ заготівельників, виявляють збувальників та перевізників і ін.

Заходи щодо перекриття каналів, зокрема міжнародних, надходження наркотиків в Україну здійснюються у рамках операції під назвою «Канал». Дана операція реалізується разом з органами служби безпеки, прикордонної і митної служб України.

Для найбільш ефективної взаємодії правоохоронних органів необхідно визначити основні напрямки спільної діяльності митних органів, органів внутрішніх справ, органів прикордонної служби та служби безпеки України щодо запобігання та протидії контрабанди наркотичних засобів і психотропних речовин, якими є: аналіз, узагальнення, систематизація інформації про причини злочинності у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин; виявлення факторів, що сприяють виникненню та розвитку даної кримінальної діяльності; підготовка та направлення на адресу вищих органів влади інформації про виявлені причини, що обумовлюють контрабанду, тенденції її розвитку, а також пропозиції про найбільш ефективні шляхи протидії їй.

Організаційні заходи в діяльності щодо запобігання та протидії незаконного обігу наркотиків повинні бути спрямовані на те, щоб здійснити оцінку: масштабів вживання наркотиків в Україні без призначення лікаря; рівня латентності незаконного обігу наркотиків і пов’язаної з наркоманією злочинності; матеріальних втрат від поширення наркоманії — медичних витрат на лікування хворих наркоманією (реабілітаційні заходи, утримування обслуговуючого персоналу тощо); а також витрат на процесуальну діяльність правоохоронних органів.

Основними цілями індивідуальної профілактики злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків, що здійснюється співробітниками органів внутрішніх справ, є усі можливі заходи, які змусили б осіб, що профілактуються, відмовитися від немедичного вживання наркотиків, від здійснення ними злочинів, що замислюються, плануються, підготовляться. Для досягнення поставлених цілей працівник органів внутрішніх справ застосовує весь арсенал наявних у його розпорядженні сил, засобів, прийомів, використовує гласний і негласний методи.⁹⁹

У цілому така діяльність органів внутрішніх справ реалізується в наступних напрямках:

1. Індивідуальна профілактика незаконної пропозиції. Здійснюється щодо осіб, схильних до вчинення незаконних дій з наркотиками.

2. Індивідуальна профілактика щодо скороченню попиту на наркотики (зловживання наркотичними засобами). Здійснюється щодо осіб, які зловживають наркотиками, і груп ризику шляхом проведення виховних, правових, медичних і інших заходів, що спонукають їх відмовитись від уживання наркотиків, та повернутись до здорового способу життя.

3. Індивідуальна (рання) профілактика щодо виявлення осіб, що зловживають наркотиками та входять до групи підвищеного ризику. Здійснюється у процесі повсякденної роботи оперативно-службової діяльності співробітниками органів внутрішніх справ (профілактичної, оперативно-розшукової, слідчої, адміністративної) і спрямована у першу чергу на осіб раніше засуджених, соціально невлаштованих, з обтяжуючою спадковістю (страждають на психічні захворювання), робітників мережі аптек і хімфармпідприємств, неповнолітніх з неблагополучних родин тощо.

4. Індивідуальна профілактика щодо сприяння процесу лікування осіб, які страждають наркотичною залежністю. Здійснюється, як правило, разом з медичними установами.

5. Індивідуальна профілактика щодо сприяння процесу реабілітації осіб, схильних до вживання наркотиків. Зокрема, надання допомоги у забезпеченні повної ізоляції особи від подальшого спілкування зі звичним колом громадян, неформальною групою споживачів наркотиків.

6. Індивідуальна профілактика щодо усунення обставин (детермінант), що призвели до вживання наркотиків. Здійснюється за допомогою психологів, родичів, позитивних друзів, волонтерів шляхом установлення твердого контролю над поведінкою особи у родині, побуті, за місцем роботи або навчання, сферою дозвілля.

7. Індивідуальна профілактика як здійснення спостереження за поведінкою і способом життя осіб, що зловживають наркотиками. Здійснюється співробітниками органів внутрішніх справ постійно з використанням як гласних, так і негласних методів збору інформації про дану особу.

У поле зору індивідуально-профілактичного впливу органів внутрішніх справ попадають наступні категорії громадян:

- звільнені з місць позбавлення волі, щодо яких установлені обмеження відповідно до Закону України «Про адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі»;

- засуджені до заходів покарання, що непов’язані з позбавленням волі;

- звільнені від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих обставин;

- які допускають правопорушення у сфері сімейно-побутових відносин;

- хронічні алкоголіки та наркомани, а також, що допускають вживання наркотичних коштів і психотропних речовин без призначення лікаря;

- психічно хворі особи, що представляють безпосередню небезпеку для себе та навколишніх, і перебувають на обліку в установах охорони здоров’я;

- неповнолітні правопорушники, що підлягають або перебувають на обліках у службах у справах дітей або кримінальній міліції у справах дітей МВС України.

Для здійснення всіх форм успішної індивідуальної профілактики співробітники міліції ведуть пошук осіб, які схильні до вчинення злочинів, пов’язаних з наркотиками, або, що вживають, наркопрепарати без призначення лікаря, серед осіб раніше засуджених, маргінальних верств населення, проституток, етнічних діаспор (угруповань), що займаються торгівлею на ринках, водіїв автотранспорту, які часто виїжджають в інші регіони, провідників на залізничному транспорті, медичних працівників, службовців хімфармпідприємств тощо.

Безпосередній вплив на таких осіб може бути як зашифрованим, так і прямим. Так, наприклад, особа, яка перевіряється, відвідується за місцем проживання, роботи, навчання, проведення дозвілля. У ході бесіди з ним з’ясовуються його настрої, плани, зв’язки, доводиться правова інформація, здійснюється вплив на нього через родичів, друзів, колег по роботі, сусідів тощо. Методи переконання і виховання осіб, що профілактуються, повинні співпадати з методами медичного, правового та соціального впливу. Способи такої роботи різні, наприклад:

• регулярні зустрічі і бесіди з різними групами населення фахівців, що здійснюють протидію поширенню наркотиків, боротьбу із цим соціальним злом, забезпечують лікування наркоманів;

• спеціалізовані теле- і радіопрограми, рубрики, виступи у засобах масової інформації про шкоду незаконного обігу і вживання наркотичних засобів;

• поширення різноманітних предметів агітаційного характеру (буклетів, листівок і т.п.);

• проведення спрямованої профілактичної роботи з окремими категоріями громадян, які перебувають у «зоні ризику» (неповнолітніми і молоддю, маргіналами тощо);

• забезпечення погоджених зусиль суб’єктів, на яких покладений обов’язок протидіяти незаконному обігу наркотиків і боротися з наркозлочинністю;

• усунення джерел і сировинних можливостей для незаконного виготовлення та поширення наркотичних засобів і їх прекурсорів.

Рівень поінформованості співробітників органів внутрішніх справ про правопорушників багато в чому залежить від особистого контакту і взаємодії з адміністрацією підприємств, житлових організацій, навчальних закладів, культурних установ, активом громадськості. Виявленню таких осіб сприяє внутрішня інформація (обліки, скарги й заяви, матеріали про адміністративні правопорушення тощо). Крім того, ефективною формою виявлення таких осіб, особливо в умовах міст, транспортних вузлів, є проведення комплексних спеціалізованих операцій і рейдів, здійснення особистого пошуку, обмін інформацією між органами внутрішніх справ.

Потреба в інформації, що характеризує правопорушників, виникає в процесі профілактичного впливу на них. При цьому проводиться збір, систематизація й глибоке, всебічне вивчення індивідуальних особливостей особистості правопорушників і умов їх життєдіяльності. Вивчення таких осіб ведеться безупинно, починаючи відтоді, коли про них стало відомо працівникам міліції, і до припинення профілактичного впливу. На первісному етапі вивчення правопорушників має на меті дати об’єктивну оцінку їх можливої поведінки у майбутньому, тобто має прогностичне значення. Відповідно, основну увагу у цей період слід приділяти одержанню даних, що характеризують негативні моральні властивості особи, несприятливі умови у родині, трудовому колективі, в інших сферах.

У подальшому повинно проводитись поглиблене вивчення особи правопорушника, його поведінка, умови життєдіяльності у минулому і сьогоденні, перевірка, уточнення та доповнення раніше отриманих відомостей. Запланована програма виправлення правопорушника повинна стати дійсно комплексною, заснованою на максимальному обліку позитивних і негативних властивостей і психологічних якостей особи, умов її життєдіяльності, позитивних і негативних впливів на неї, особливостей дії криміногенних факторів у ситуації, що склалася.

Для цього працівники міліції проводять бесіди із правопорушником, членами його родини, родичами, сусідами, позаштатними співробітниками міліції й іншими особами, а також представниками громадськості за місцем проживання і роботи, адміністрації підприємства, житлових органів, що знають його. Вивченню підлягає вирок суду, матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи або її припиненні з нереабілітуючих обставин, про адміністративні та інші правопорушення, а також інші документи щодо даного правопорушення. Щодо засуджених, при необхідності, запитуються відомості з місць позбавлення волі, інших установ і організацій, характеристики та довідки з місця роботи і проживання.

У межах своєї компетенції, на підставах і в порядку, передбачених законом, співробітники міліції безпосередньо вживають адміністративно-правових заходів примусу, що відіграють певну роль у профілактиці злочинів. Караюча функція цих заходів сама по собі має певне виховно-профілактичне значення. Примус повинний супроводжуватися обґрунтуванням його справедливості, роз’ясненням того, що він є природнім наслідком вчиненого.¹⁰⁰

Таким чином, індивідуальна профілактична робота триває до виправлення особи, яка профілактується, припинення з його боку порушень громадського порядку, відмови від злочинних намірів, що повинне бути підтверджене об’єктивними даними, що позитивно характеризують його поведінку. Підстави й порядок зняття особи, що профілактується, з відповідних обліків регламентуються нормативними актами МВС України.

Проведення профілактичних заходів триває до повної впевненості в тому, що особи, які готують вчинення злочинів, остаточно відмовилися від їх вчинення, що повинне бути підтверджене сукупністю вірогідно встановлених даних. Якщо особи, що профілактуються, не відмовляються від своїх злочинних намірів і продовжують підготовку до їх реалізації, а у вчиненому є склад злочину, то у встановленому законом порядку вирішується питання про притягнення таких осіб до кримінальної відповідальності.

У цілому питання загальної та індивідуальної профілактики зловживання наркотиками, їх немедичного вживання, правопорушень, пов’язаних з ними, повинні становити єдину стратегію антинаркотичної політики держави, що проводиться нею. Профілактична діяльність органів внутрішніх справ здійснюється спеціальними засобами й методами та вимагає постійного своєчасного правового, організаційного й тактичного-удосконалювання спеціальної профілактики. Однак при оцінці організації й результатів боротьби з організованою наркозлочинністю, слід визнати, що органі внутрішніх справ мали в роботі деякі недоліки, наприклад: проблеми міжвідомчої координації підрозділів МВС України та судів; проблеми координації МВС України та СБ України, МВС України та Генеральної прокуратури України тощо; не відповідає сучасним вимогам рівень організації спільної роботи слідчих органів і оперативних підрозділів при розслідуванні кримінальних справ щодо наркозлочинності (звичайно за останні два роки є зрушення на краще у цьому напрямі у Головному слідчому управлінні МВС України створили відділ, який безпосередньо займається наркозлочинністю).

Висновок

На основі викладеного у лекції варто зробити висновок: За останні кілька років у нашій країні та й у багатьох країнах світу збільшилася як кількість осіб, які вживають наркотики, так і кількість злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів. Прогресуюче зловживання наркотиками, різкий ріст цін на них, збільшення кількості злочинів, пов’язаних з наркотиками - створює сприятливі умови для появи злочинних співтовариств, що здійснюють їх організований збут. А також, відбувається входження до цих процесів міжнародної наркомафії та злиття її з внутрішніми злочинними угрупованнями, що займаються наркобізнесом. Відзначається також висока прибутковість наркобізнесу у нашій державі, складова від 200 до 800%. Прибутки злочинців від наркобізнесу вираховуються мільярдами доларів Сполучених Штатів Америки. Звичайно, подібні надприбутки визначають привабливість цього виду злочинної діяльності, впливають на злочинну консолідацію та породжують транснаціональний наркобізнес як одну з основних ланок транснаціональної організованої злочинності. Зважаючи на названі вище тенденції, можна спрогнозувати подальше ймовірне зростання обсягів надходження в Україну „важких” наркотиків і активну інтеграцію вітчизняних організованих злочинних угруповань у міжнародну мережу торгівлі ними. Тому, важливість заходів профілактики наркозлочинності не викликає сумнівів.

За рівнем профілактичного впливу прийнято виділяти загальні та спеціальні заходи профілактики. У першому випадку позитивна спрямованість у розвитку суспільства і всіх його інститутів об'єктивно сприяє соціальному оздоровлення та знижує ризик вирішення внутрішніх і міжособистісних конфліктів шляхом протиправного застосування наркотиків або припинення їх подальшого використання. Серед конкретних заходів загальної профілактики можна виділити наступні напрями державних зусиль:

• здійснення соціально орієнтованих економічних перетворень з подолання убогості і побутової невлаштованості;

• формування моральних стандартів досягнення духовного комфорту, забезпечення реальної доступності наукових і культурних цінностей;

• пропаганда і підтримка здорового способу життя, виховання стійкого несприйняття та невживання психостимулюючих речовин у будь-яких життєвих ситуаціях;

• встановлення жорсткого прикордонного контролю за вхідними та транзитними вантажами, а також міграційними потоками.

Спеціальні заходи профілактики спрямовані на обмеження незаконного обігу одурманюючих речовин і обумовленого ними поширення наркоманії та токсикоманії. У цю групу входять наступні заходи:

• міжнародне співробітництво і спільні зусилля з охорони державних кордонів, проведення спільних спецоперацій зі знищення наркопосівів, уніфікація законодавства у сфері протидії наркозлочинності;

• встановлення кримінальної відповідальності за незаконні дії з прекурсорами, сильнодіючими і отруйними речовинами, вчинені загальним суб'єктом без мети збуту; відновлення такого виду кримінального покарання, як конфіскація майна; поширення норм кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) грошових коштів або іншого майна, придбаних іншими особами злочинним шляхом, на випадки неподання документальних підтверджень законного характеру походження майна;

• розвиток заходів ефективного лікування та реабілітації хворих на наркоманію та токсикоманію. Реабілітація наркоманів поки здійснюється за відсутності розроблених і схвалених державою єдиних програм та підходів до їх реалізації, а також узагальнених критеріїв оцінки їх ефективності;

• удосконалення заходів щодо обмеження незаконного обігу, зокрема байдужих для кримінального права речовин, з урахуванням ймовірності заміщення немедичного споживання одних речовин, викликаного їх малодоступними, іншими, наприклад алкоголем і продукцією на його основі;

• здійснення контролю над легальним обігом речовин у сфері індустрії професійного спорту. За статистичними даними у сфері фізкультури і спорту, від 10-12% до 38% молоді, що займається масовими видами спорту, споживають так звані анаболіки (стимулятори, порівнянні за дії з наркотиками);

• заборона реклами та вільного продажу лікарських препаратів, що містять у якості складових компонентів наркотичні і психотропні речовини;

• розробка комплексу законодавчих заходів, що передбачають примусове лікування наркоманів і токсикоманів.

Таким чином, використання всього комплексу заходів економічного, соціально-культурного, правового, морального та організаційного впливу є основною умовою допустимого обмеження незаконного обігу одурманюючих речовин.

1Див.: Советская Криминология.—.М., 1966.—С, 8; Криминология.— М., 1968.—С. 7; Криминология.—М., 1976,—С. 70; Карпец И.И. Проблемы преступности.—М., 1969.—С. 3; Ковалев Н.И. Основы криминологии.— М., 1970 та ін.

2 Гришаев П. Й. Советская криминология: Учебное пособие.— М., 1975— С. 6

3 Аванесов Г. А. Криминология, прогностика, управление.—Горький, 1975.—С. 14.

4 Сахаров А. Б. Некоторые принципиальные вопросы советской кри­минологии // Криминология и уголовная политика.—М.,1985;—С. 26—27.

5Детермінанти - конкретні фактори (обставини), які породжують явище, обумовлюють його існування.

6 Герцензон А. А. Введение в советскую криминологию:—М., 1965-С. 32.

7 Курс советского уголовного права.—М., 1970.—Т. І.—С. 28.

8 Криминология.—М., 1966 г.

9 Коган В.М. Социальные свойства преступности. — М., 1977. — С. 6.

10 Криминология : Учебник // Под ред. А.И. Долговой М., 1997. С. 106.

11 Криминология : Учебник // Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. М., 1994. С.14.

12 Лунеев В.В. Преступность ХХ века. М., 1997. С.5.

13 Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С.. Кримінологія : Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002. С. 56-61

14 Кримінологія: Учебник для вузов / Под общ.ред.д.ю.н., проф. А.И. Долговой.-М.: Издательство ОМА, 2003.-С.326-327.

15 Аристотель. Политика.// Сочинения: В 4-х томах. Т. 4., М., 1983. –С. 544.

16 Див.: Кудрявцев В.Н. Причини правонарушений. - М., 1976. - С. 86.

17 Див.: Платонов К. К. О системе психологии. - М., 1972. - С.127-128.

18 Див.: Тарарухин С.А., Селецкий А.Й. Несовершеннолетние с отклоняющимся поведением. — К., 1981; див. також: Криминальные мотивации. — М., 1986. — С. 235—250.

19 Див.: Тарарухин С.А. Установление мотива и квалификация преступления. — К., 1977. — С.14.

20 Стручков Н.А. Советская исправительно-трудовая политика и ее роль в борьбе с преступностью. — Саратов, 1970. — С. 103.

21 Див.: Механизм преступного поведения. — М., 1981. — С. 30.

22 Шибутиани Т. Социальная психология. — М., 1969. — С. 94.

23 Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002 . – 296 с.

24 Кримінологія і профілактика злочинів. Курс лекцій у 2-х кн. Особлива частина / Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Джужа О.М. та ін. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 201 с.

25 Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. – Харьков, 1996. – С. 141 – 142.

26 Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. -М., 1980. – с. 339-401

27 Кримінологія і профілактика злочинів. Курс лекцій у 2-х кн. Особлива частина. / Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Джужа О.М. та ін. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 201 с.

28 Кримінологія і профілактика злочинів. Курс лекцій у 2-х кн. Особлива частина / Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Джужа О.М. та ін. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 201 с.

29 Див.: Яковлев А.М. Индивидуальная профилактика преступного поведения. – Горький, 1977. С. 5.

30 Див.: Блувштейн Ю.Д., Зырин М.И., Романов В.В. Профилактика преступлений. – Минск, 1986. – С. 27.

31 Див.: Аванесов Г.А. Кримінологія и социальная профілактика. – М., 1980. – С. 339 – 401.

32 Кримінологія: Загальна та Особлива частини: (Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів) / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисоєд; За ред. проф. І.М. Даньшина. – Харків: Право, 2003, - С.95, 96.

33 Див.: Алексеев А.И., Сахаров А.Б. Причины преступлений и устранение их органами внутренних дел. – М., 1985. – С.53.

34 Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія : Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002. – 296 с.

35 Див.: Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / О.М Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 150-153.

36 Див.: Кримінологія: Загальна та Особлива частини: (Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів) / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисоєд; За ред. проф. І.М. Даньшина. – Харків: Право, 2003, - С.102.

37 Кримінологія і профілактика злочинів. Курс лекцій у 2-х кн. Особлива частина / Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Джужа О.М. та ін. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 201 с.

38 Криминология: Учебник / Под ред. проф. Н.В. Кузнецовой, проф. В.В. Лунеева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 640 с.

39 Див.: Франк Л.В. Виктимология и виктимность. –Душанбе, 1972. – С. 8 – 11; Франк Л.Ф. Потерпевшие от преступления и проблемы советской виктимологии. –Душанбе, 1977. – С. 17– 19; Полубинский В.И. Криминальная виктимология. Что это такое?. – М., 1977. – С. 6.

40 Див.: Ривман В.Д., Устинов В.С. Виктимология. – С.Пб., 2000. – С. 18 – 20.

41 Див.: Полубинский В.И. Правовые основы учения о жертве преступления. – Горький: ВШ МВД СССР, 1979. – С. 19–20.

42 Див.: Ривман В.Д. Криминальная виктимология. – С.Пб.: Питер, 2002. – С. 23.

43 Див.: Hentig H. Remarks on the interaction of Perpetrator and victim // The Journal of criminal law and criminology. – 1941. – Vol.31.

44 Див.: Шнайдер Г.Й. Криминология. – М., 1994. – С. 346.

45 Див.: Франк Л.Ф. Потерпевшие от преступления и проблемы советской виктимологии. – Душанбе, 1977. – С. 17–19.

46 Див.: Квашис В.Е. Основы виктимологии. – М., 1999. – С. 12.

47 Див.: Франк Л.Ф. Виктимологические исследования за рубежом // Укрепление законности и правопорядка. – Душанбе, 1973. – С. 34.

48 Див.: Франк Там само. – С. 153, 157.

49 Див.: Квашис В.Е. Основы виктимологии. – М., 1999. – С. 13.

50 Див.: Ellenberger H Psychologist Berichnugen Zwisichen Verbrecher and Opfter. –1954. – № 4. – C. 7.

51 Див.: Шнайдер Г.Й. Указ. праця. – С. 347.

52 Див.: Gasser P. Victimologic. Chur, 1965. – C. 127.

53 Див.: Франк Л.Ф. Потерпевшие от преступления и проблемы советской виктимологии. – Душанбе, 1977. – С. 36–37.

54 Див.: Туляков В.А. Виктимология (социальные и криминологические проблемы): Монографія. – О., 2000. – С. 3–4.

55 Див.: Там само. – С. 3–4.

56 За даними Державного департаменту інформаційних технологій МВС України за 2009 рік

57 Див.: Джужа О.М. Віктимологія на захисті прав і законних інтересів жертви злочину // Право України. – 2002. –№ 2. – С.134.

58 Див.: Криминалистическая виктимология (вопросы теории и практики): Сб. науч. тр. / Иркутский гос. ун–т им. А.А. Жданова. –1980. –С. 25.

59 На нашу думку, основним терміном для визначення тих, кому злочинним посяганням завдана шкода, повинен все ж таки залишатися «потерпілий», тобто термін, обраний законодавцем. Однак й інші синоніми «потерпілого» (передусім «жертва») можуть бути використані не лише без шкоди для точного викладення тих чи інших положень, а й для точнішого словесного забарвлення багатогранної суперечливої фігури потерпілого в тому чи іншому контексті (Див.: Франк Л.В. Потерпевшие от преступления и проблемы советской виктимологии. –Душанбе, 1977. – С. 9).

60 Див.: За данними Державного департаментк інформаційних технологій МВС. 2010.

61 Див.: Аналіз криміногенної ситуації в Україні у 2004 році. – НДІ НАВСУ. – К., 2005.

62 Див.: ^{Піщенко Г.І. Попередження хуліганства (кримінально–правовий і кримінологічний аспекти)}: ^{Автореф. дис. … канд. юрид. наук.} – ^{К., 1999.} – ^С.12.

63 Див.: ^Ри^{вман Д.В. Криминальная виктимология.} – ^С.^{Пб.: Питер, 2002.} – ^{С. 54}–^68.

64 Див.: ^{Остроумов С.С., Франк Л.В. О виктимологии и виктимности // Сов}. ^{государство и право. – 1975. – № 9. – С.75.}

65^{Див.: Франк Л.В. Виктимология и виктимность. – Душанбе, 1972.} – ^{С. 6.}

66 Див.: ^{Ривман Д.В. Виктимологические факторы и профилактика преступлений.} – ^Л.^{, 1975.} – ^{С. 14.}

67 Див.: ^Там ^само. – С.13

68 Див.: ^{Рыбальская В.Я. Виктимологические исследования в системе криминологической разработки проблем профилактики преступлений несовсршеннолетних // Вопр}. ^{борьбы с преступностью. – М., 1980. – Вып. 33. – С.33.}

69 Див.: ^{Ильина Л.В. Уголовно–процес}с^{уальное значение виктимологии // Правознавство. – 1975. – № 3.} – ^{С. 119.}

70 Див.: ^{Полубинский В. И. Виктимологические основы профилактики преступлений. –М., 1980. – С. 21.}

71^{Див.: Джужа О.М., Моісеєв Є.М. Проблеми потерпілого від злочину (кримінологічний та психологічний аспекти): Навч}. ^{посіб. – К.: У}кр. акад. внутр. справ, ^1994. – ^С. 12.

72 Див.: ^{Рыбальская В.Я. Виктимологические исследования в системе криминологической разработки проблем профилактики преступлений несовсршеннолетних // Вопр}. ^{борьбы с преступностью. – М., 1980. – Вып. 33. – С. 33.}

73 Див.: ^{Зелінський А.Ф. Кримінологія. Навч}. ^{посіб. – Х.: Рубікон, 2000. – С.82} – ^83.

74 ^{Криминология. Учебник для юридических вузов / Под ред. проф. В.Н. Бурлакова, проф., академика В.П. Сальникова. – С}.^{Пб.: Санкт–Петербургская акад.}. ^{МВД России, 1998. – С. 157.}

75^{Див.: Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / За заг. ред. О.М. Джуж}і^{. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – Кн. 1. – С. 129}– ^130.

76 ^{Коновалов}а ^{В.П. Виктимность и ее профилактика /}/ ^{Виктимологические проблемы борьбы с преступностью. – Иркутск, 1982.} – ^С.25.

77 Франк Л.В. Потерпевшие от преступления и проблемы советской виктимологии. –Душанбе, 1977.

78 Ривман Д.В. Виктимологические факторы и профилактика преступлений. ^–Л., 1975.

79 Ривман Д.В. Виктимологический аспект аналитической работы в органах внутренних дел. ­Л., 1977.

80 Див.: Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочину й зловживання владою.

81 Див.: Полубинский В.И. Виктимологические аспекты профилактики преступлений. – М., 1980.

82 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 року (із змінами та доповненнями). - http://zakon1.rada.gov.ua.

83 Наркотики: соціальні, медичні і правові аспекти: Довідник / Авт.- скл.: І.М. Кузнецов, С.К. Купрейчик. – Мн.: Нове знання, 2001. – 400 с.

84 Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. та ін. Кримінологія: Навчально-методичний посібник / За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Атіка, 2003. – 400 с.

85 Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. та ін. Кримінологія: Навчально-методичний посібник / За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Атіка, 2003. – С. 188.

86 Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002. – 296 с.

87 Експрес-аналіз про стан злочинності в Україні за 2008 рік. – Київ: ДІТ МВС України, 2009 рік. Лист 8 – 1.

Експрес-аналіз про стан злочинності в Україні за 2009 рік. – Київ: ДІТ МВС України, 2010 рік. Лист 8 – 1.

88 Наркоситуація – рівень, структура і динаміка незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на певній території. Див.: Наркотики: соціальні, медичні і правові аспекти: Довідник / Авт.- скл.: І.М. Кузнецов, С.К. Купрейчик. – Мн.: Нове знання, 2001. – 400 с.

89 Експрес-аналіз про стан злочинності в Україні за 2006 рік. – Київ: ДІТ МВС України, 2007 рік. Лист 8 – 1.

Експрес-аналіз про стан злочинності в Україні за 2007 рік. – Київ: ДІТ МВС України, 2008 рік. Лист 8 – 1.

Експрес-аналіз про стан злочинності в Україні за 2008 рік. – Київ: ДІТ МВС України, 2009 рік. Лист 8 – 1.

Експрес-аналіз про стан злочинності в Україні за 2009 рік. – Київ: ДІТ МВС України, 2010 рік. Лист 8 – 1.

90 Розрахунки проводились на основі Експрес-аналізу про стан злочинності в Україні за 2009 рік. – Київ: ДІТ МВС України, 2010 рік. Лист 8 – 1.

91 Експрес-аналіз про стан злочинності, пов’язаної з наркотиками в Україні за 2009 рік. – Київ: ДБНОН МВС України, 2010 рік.

92 Експрес-аналіз про стан злочинності в Україні за 2006 рік. – Київ: ДІТ МВС України, 2007 рік. Лист 10 – 1.

Експрес-аналіз про стан злочинності в Україні за 2008 рік. – Київ: ДІТ МВС України, 2009 рік. Лист 10 – 1.

Експрес-аналіз про стан злочинності в Україні за 2009 рік. – Київ: ДІТ МВС України, 2010 рік. Лист 10 – 1.

93 Експрес-аналіз про стан злочинності, пов’язаної з наркотиками в Україні за 2009 рік. – Київ: ДБНОН МВС України, 2010 рік.

94 Інформація щодо наркоситуації в Україні за результатами роботи за 12 місяців 2009 року – Київ: ДБНОН МВС України, 2010 рік.

95 Малков В.Д. Кримінологія: Підручник – 3 видання. - М.: Юстицинформ, 2008.- 528 с.

96 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.01.2002 року №26-р «Про Концепцію реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002 - 2010 роки» (зі змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ від 25.12.2004 р. №1757 - http://zakon1.rada.gov.ua.

97 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.01.2002 року №26-р «Про Концепцію реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002 - 2010 роки» (зі змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ від 25.12.2004 р. №1757 - http://zakon1.rada.gov.ua.

98 Програма реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003-2010 роки, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 року № 877.

99 Галахов С.С., Драган Г.Н., Кондратюк Л.В. Роль органів внутрішніх справ у системі профілактики наркоманії і запобігання правопорушенням, пов’язаним з незаконним обігом наркотиків (особливості роботи з неповнолітніми): Навчальний посібник. М.: ВНДІ МВС Росії, 2004.

100 Запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням органами внутрішніх справ: підручник для студентів вузів, що навчаються за спеціальністю «Юриспруденція» і «Правоохоронна діяльність» / під ред.. В.Я. Кікотя, С.Я. Лебедева. – М.: ЮНІТІ-ДАНА, 2009. – С. 366-369.