88.Умови та призначення відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва(глава36, стаття207)

1. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.2. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основ» ного засобу виробництва в сільському і лісовому гоепо« дарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. 3. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.4. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. 5. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підставою для відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва є також погіршення якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави. Зазначені втрати відшкодовуються у разі виключення сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу. Втрати відшкодовуються також внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. При цьому втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва слід відрізняти від збитків, що відшкодовуються власникам землі й землекористувачам при вилученні земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб (див. коментар до глави 24 Земельного Кодексу). Відповідно до п. 4 ст. 207 ЗК України зазначені втрати компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі й землекористувачам. Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарсь­кого виробництва регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри та порядок визначення втрат сільсько­господарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» від 17 листопада 1997 р. Відповідно до цієї постанови розміри втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва визначаються на основі затверджених нормативів.

91.Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства.

Кримінально-правові та адміністративно-правові порушення земельного законодавства можуть відбуватися в процесі набуття та реалізації земельних прав, здійснення управлінських функцій щодо земельного фонду країни, використання земельних ділянок для господарської діяльності, охорони навколишнього природного середовища тощо. У зв’язку з цим кримінальну відповідальність за вчинені злочини та адміністративну відповідальність за допущені проступки слід розглядати як державне реагування на протиправні дії або бездіяльність у сфері земельних відносин з метою охорони земельного ладу та захисту встановленого правопорядку.

Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності за земельні правопорушення і має каральний характер. Вона настає за здійснення злочину, яким визнається винне суспільно небезпечне діяння, заборонене КК, під погрозою покарання. Для кримінальної відповідальності за порушення земельного законодавства притаманні наступні ознаки: обмеженість підстав виникнення, винятково особистий характер її застосування, особливий порядок притягнення особи до цього виду відповідальності.

Чинний КК передбачає покарання за наступні злочини у сфері земельних та пов’язаних з ними відносин: самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ст. 197-1)1, забруднення та псування земель (ст. 239), порушення правил охорони надр (ст. 240), порушення законодавства про захист рослин (ст. 247), проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253), безгосподарське використання земель (ст. 254) тощо.

За іншою підставою класифікації зазначені злочини можуть бути поділені на 4 групи, а саме:

1) злочини, що зазіхають на право власності, право землекористування та управління земельними ресурсами2) злочини, що носять економічний характер

3)злочини, що мають екологічний характер4)злочини, що пов’язані з тим, що зростає на землі1. Порівняння наведених 2 підстав класифікації кримінальних злочинів у сфері земельних та пов’язаних з ними відносин надає можливість більш повно уявити їх систему та співвідношення.

Спеціальні склади злочинів, що зазіхають на землю як на право власності, право землекористування та управління земельними ресурсами є порушення права власності на землю та права землекористування, а також перешкоджання управлінню земельними ресурсами. З внесенням змін до КК та введенням у його зміст ст. 197-1, до таких злочинів відносяться самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво, що у цілому відповідає сучасним потребам. їх загальним складом є самоправство (ст. 356 КК), посадові злочини, об’єктами яких є встановлений порядок використання й охорони земель та здійснення управління у цій сфері. Спеціальний склад таких злочинів полягає у тому, що вони посягають на землю як на об’єкт права власності, користування та інші права осіб на землю, а також та управління земельними ресурсами країни.

Об’єктом злочинів, що мають екологічний характер є земля як об’єкт екосистеми. Загальними складами таких злочинів є: порушення правил екологічної безпеки (ст. 236 КК); неприйняття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237 КК); приховування чи перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238 КК); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253 КК). Злочинами зі спеціальними складами є: забруднення та псування земель (ст. 239 КК); порушення правил охорони надр (ст. 240 КК); безгосподарське використання земель (ст. 254 КК).

Об’єктом злочинів, що мають економічний характер є земля як засіб господарювання. В них передбачені загальні склади — навмисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК), необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК) тощо. Об’єктом злочинів, які пов’язані з тим, що зростає на землі, є знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245 КК), незаконна порубка лісу (ст.246 КК), порушення законодавства про захист рослин (ст. 247 КК) та інші злочини, передбачені КК.

Адміністративна відповідальність за земельні правопорушення є найбільш поширеним видом юридичної відповідальності. Вона також має каральний характер. Порушення щодо використання земель, псування земельних ділянок при проведенні будівельних та інших робіт, самовільна зміна режиму використання землі, неприйняття належних заходів для охорони земель заподіюють шкоду земельним ресурсам і слугують підставою для застосування заходів адміністративного впливу. У кінцевому результаті, ці та інші адміністративні правопорушення в галузі земельних відносин посягають на об’єкти права власності Українського народу.Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами..

У ст. 53 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд та захисних лісонасаджень.

У ст. 53-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за самовільне заняття земельної ділянки. Суть такого правопорушення полягає в тому, що особа самовільно займає чужу земельну ділянку і використовує її, не маючи на те правових підстав, передбачених законодавством.

У ст. 53-2 КУпАП передбачається склад земельного правопорушення у вигляді приховування чи перекручення даних земельного кадастру. Цією нормою по суті встановлена адміністративна відповідальність за 2 самостійних види правопорушень: перекручення даних земельного кадастру і приховування інформації про стан, розміри, кількість та наявність земель запасу чи резервного фонду.

За ст. 194 ЗК призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обгрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою. Тому достовірні відомості про кількісні, якісні та інші показники земель містяться у земельному кадастрі.

У ст. 55 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне відхилення від проектів внутрішньогосподарського землеустрою. Дотримання вимог проектів внутрішньогосподарського землеустрою випливають із змісту обов’язків власників земельних ділянок та землекористувачів забезпечувати використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, встановлених ст. 91 та ст. 96 ЗК. В окремих випадках у земельному законодавстві прямо вказується на обов’язки власників землі та землекористувачів забезпечувати ефективне використання землі відповідно до проектів внутрішньогосподарського землеустрою.

У ст. 56 КУпАП встановлюється адміністративна відповідальність за знищення межових знаків. Згідно з ст. 108 ЗК межовими знаками є такі спорудження (знаки), що відокремлюють сусідні земельні ділянки. За ст. 55 Закону «Про землеустрій», межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Проте за чинним земельним законодавством ними можуть бути рослинні смуги, доріжки, рівчаки, канали, стіни, паркани та інші споруди, а також дерева, кущі та інші насадження. Не дивлячись на те, останні не відповідають встановленим зразкам, вони підлягають збереженню, а їх знищення тягне адміністративну відповідальність.

У ст. 104 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за потраву посівів, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, пошкодження насаджень колективних сільськогосподарських підприємств та інших державних, громадських чи фермерських господарств. Потравою вважається пошкодження або знищення сільськогосподарських культур, полезахисних насаджень, плодово-ягідних та інших насаджень, а також протравлення сіна в стогах і трав на лугах домашньою худобою чи птицею або проїздом автомобільним, сільськогосподарським чи гужовим транспортом.

Відповідно до ст. 40 КУпАП якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія чи виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду — незалежно від розміру шкоди, крім випадків передбачених ч. 2 цієї статті

Відповідно до ст. 329 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди виконується в порядку визначеному КУпАП та іншими актами законодавства і є виконавчим документом. Вона має бути виконана не пізніше 15 днів з дня вручення копії постанови винній особі. При притягненні до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу його розмір визначається у межах санкції конкретної норми КУпАП залежно від тяжкості вчиненого проступку, з урахуванням особистості правопорушника, ступеня його вини, майнового стану винної особи, а також обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.