- •Методи регулювання в земельному праві.
- •Принципи земельного права: загально-правові та спеціально-правові принципи.
- •Співвідношення земельного права із суміжними галузями права.
- •Система сучасного земельного права.
- •Розвиток земельного законодавства і права в Україні після 1917 року.
- •Сучасний період розвитку земельного законодавства і права в Україні.
- •Конституційні основи земельного права і їх значення для розвитку земельного законодавства.
- •Міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди і двосторонні договори як джерела земельного права.
- •15. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права.
- •14. Закони України як основні джерела земельного права.
- •16. Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.
- •17. Поняття та види земельних правовідносин.
- •18. Суб’єкти об’єкти і зміст земельних правовідносин.
- •19. Підстави виникнення, зміни і припинення земельних правовідносин.
- •20. Поняття та основні ознаки права земельної власності.
- •21. Земля як об’єкт права власності на землю.
- •23. Право приватної власності на землю.
- •24. Право комунальної власності на землю.
- •25. Право державної власності на землю.
- •26.Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав.
- •27.Право спільної часткової та спільної сумісної власності на земельну ділянку та особливості їх здійснення.
- •28.Зміст права власності на землю.
- •29.Основні права і обов’язки власників земельних ділянок та межі їх належного здійснення.
- •30.Поняття, особливості та принципи права землекористування.
- •31.Право постійного землекористування.
- •32.Право орендного землекористування. Умови та порядок укладення договору оренди земельної ділянки.
- •33.Право концесійного землекористування. Особливості укладення та змісту концесійного договору на землекористування.
- •34.Права та обов’язки землекористувачів та межі їх належного здійснення.
- •35.Земельні сервітути, їх юридична природа та засади правового регулювання.
- •36.Поняття і зміст добросусідства у земельному праві.
- •37.Поняття і види обмежень прав на землю у публічно-правових та приватноправових інтересах.
- •54.Порядок погодження вилучення та викупу земельних ділянок.
- •56.Загальна характеристика гарантій права на землю
- •57.Юридичні засоби захисту прав на земельні ділянки.
- •61.Органи,що вирішують земельні спори,порядок їх розгляду та вирішення.
- •81. Правова охорона ґрунтів: стандартизація та нормування в галузі охорони ґрунтів; відтворення родючості ґрунтів та рекультивація порушених земель.
- •82.Правовий режим екологічно уражених земель.
- •83.Правові вимоги щодо консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель.
- •84.Правова характеристика змісту економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель(глава35, стаття205)
- •85.Правові засади проведення оцінки земель.
- •86.Правові засади плати за землю:вплив плати за землю на раціональне використання та ефективну охорону земельних ресурсів(глава 35, стаття 206)
- •1. Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. 2. Плата за землю справляється відповідно до закону.
- •88.Умови та призначення відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва(глава36, стаття207)
- •91.Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •92.Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства.
- •1. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:
- •93.Можливості застосування дисциплінарної та матеріальної відповідальності за порушення у земельних відносинах.
- •96. Землі с/г призначення як об'єкт правового регулювання.
- •Суб'єктний склад власників та користувачів земель с/г призначення.
- •Правові вимоги щодо використання земельних ділянок для індивідуального житлового, господарського і гаражного будівництва.
- •Використання земельних ділянок для кооперативного житлового і гаражного будівництва.
- •Поняття і склад земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •110.Особливості надання земель оздоровчого призначення.
- •111.Умови і порядок використання земель оздоровчого призначення.
- •114.Правовий режим земель рекреаційного призначення.
- •122.Поняття і характеристика правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •125.Особливості загал. І спеціал. Використання лісов.Ресурсів на землях лісо господар. Призначення.
- •126.Поняття, склад та характеристика правового режиму земель водного фонду.
- •127.Правове регулювання використання земель водного фонду.
- •128.Особл. Прав,режиму прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів.
- •129.Правовий режим територій і зон санітарної охорони водних об'єктів.
- •130.Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
- •131.Правовий режим земель промислових підприємств: порядок надання та вилучення земель, умови використання промислових земельних ділянок.
- •134.Правовий режим земель енергетичної системи та електрозв'язку.
Система сучасного земельного права.
Система земельного права — це групи однорідних правових норм, що регулюють земельні відносини та за змістом об'єднуються у правові інститути. Наприклад, інститут державного управління земельними ресурсами, інститут землеустрою, інститут права власності на землю та інші. Земельне право в загальній системі права України займає самостійне місце, оскільки воно спрямоване на регулювання конкретного за своєю суттю виду суспільних відносин, тобто земельних відносин.
Земельне право як складне явище соціально-політичного і економічного життя суспільства має певну систему. Його первинним складовим елементом служать правові норми, які утворюють споруду правової системи. Правова норма - це правило поведінки суб'єктів земельних відносин, якими вони повинні керуватися у ході прийняття відповідальних рішень.
Окремі правові норми формуються в групи норм, які називаються правовими інститутами. Норми, що складають правовий інститут, регулюють не будь-які окремі дії, а цілісну однорідну спільність земельних відносин. Так, наприклад, правовий інститут орендних земельних відносин регулює порядок передачі земель в оренду, умови оренди, права і обов'язки орендодавця і орендаря, взаємну відповідальність за дотримання договірної дисципліни.
Земельне право як галузь, що має свою систему, складається із Загальної частини, яка містить правові норми і положення, що відносяться до всієї галузі в цілому, і Особливої частини, яка охоплює норми, що регулюють окремі види земельних правовідносин. Правові інститути, що входять до Загальної частини, називаються загальними, а в Особливу частину - особливими.
До правових інститутів, що складають Загальну частину земельного права, відносяться: право власності на землю; право користування землею; право управління в галузі використання і охорони земель; обіг земельних ділянок; охорона земель; землеустрій; норми земельного кадастру, контролю за використанням земель; інститут юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства тощо.
Правовими інститутами Особливої частини є: групи правових норм, що установлюють наявність у державному земельному фонді окремих категорій земель та їх правовий режим, форми і види землекористування, права і обов'язки окремих власників землі і землекористувачів - сільськогосподарських підприємств, організацій, установ колективного, кооперативного, корпоративного та державного типу, а також різних категорій громадян.
Розвиток земельного законодавства і права в Україні після 1917 року.
Потрібно звернути увагу на радикальні зміни земельного ладу, які сталися після прийняття таких документів, як Декрет про землю 8 листопада 1917 р., згідно з яким було проголошено націоналізацію земельного фонду Росії, право приватної власності на землю скасовувалося назавжди, заборонялися купівля-продаж, оренда, застава землі, вона надавалася відповідним державним органам лише в користування; «Основний закон про соціалізацію землі» від 9 лютого 1918 р.; Земельний кодекс РРФСР від 1922 р.; Закон «Про трудове землекористування» від 22 травня 1922 р. Крім цього, необхідно звернути увагу на період нової економічної політики (1922—1928 рр.). Зазначимо, що наслідком постійних змін характеру земельних відносин з 1917—1928 рр. стала активізація ведення кодифікаційних робіт, які сприяли формуванню вітчизняного земельного законодавства.
На початку другої світової війни західноукраїнські землі було приєднано до Радянської України і СРСР у цілому. Господарство України з початку війни було переорієнтоване на потреби оборони.
Необхідно враховувати, що аграрні відносини 50-х років характеризуються реформуванням сільського господарства. 13 грудня 1968 р. було прийнято Основи земельного законодавства СРСР; у 1970 р. — Основи водного законодавства СРСР; у 1975 р. — Основи законодавства про надра СРСР; у 1977 р. — Основи лісового законодавства СРСР.
Земельним законодавством був закріплений принцип безплатності землекористування. В якості землекористувачів виступали колгоспи, радгоспи, інші сільськогосподарські підприємства, організації, установи; промислові, транспортні та інші несільськогосподарські підприємства, організації, установи; громадяни СРСР. Земельні ділянки надавалися виконкомами місцевих Рад народних депутатів, Радами Міністрів союзних і автономних республік відповідно до їх компетенції. За рішенням цих органів земельні ділянки могли вилучатись в установлених випадках.