Додаток 3 Методи та прийоми творчого розвитку дітей

І. Прийоми словесного фантазування.

„Біном фантазії” Новий образ може з’явитися, якщо взяти два слова, між якими є певна змістова дистанція. Це вимушено активізує уяву, в результаті виходить єдине фантастичне ціле. В „біномі фантазії” слова використовуються не в їх звичайному значенні, а звільненими з мовного ряду, в якому вони фігурують кожен день. Такі умови є оптимальними для появи цікавої розповіді. Наприклад, „шафа” і „собака”. Ці слова можуть бути поєднані за допомогою прийменника: собака з шафою, шафа собаки, собака на шафі, собака у шафі. Кожне з цих поєднань може слугувати основою для вигадування конкретних ситуацій, з яких утворюється казка.

„Фантастичні гіпотези” Ця техніка виражена у формі запитання: „Що було б, якби...?”. Для постановки запитання беруть будь-які підмети і присудки. Їх поєднання дає гіпотезу, на основі якої можна працювати. Наприклад: „Що було б, якби наша школа опинилася під водою?» Приклад розповіді дитини: „Тоді ми би не бігали по коридорах, а плавали, у їдальні купували морські водорості і вивчали би океаноматику”.

«Довільне додавання префіксів» Одним із способів словотворчості є деформування слова за рахунок додавання префіксів іншомовного походження: астро-, аква-, віце-, відео-, супер-, інтер- тощо. Наприклад, відеостілець, віце-швабра, аквадошка, астролітера, відеоручка. Кожне утворення потребує аналізу, розповіді про те, що це може бути за нова річ або казковий предмет, у якій казці він міг би знадобитися тощо.

ІІ. Прийоми створення казок

«Казка продовжується» Ми звикли до давно відомих і логічно завершених казок, а отже мислимо вже стереотипно: ріпку витягли, Колобка з'їла лисиця, Червона шапочка і бабуся залишились живі і неушкоджені, Попелюшка і принц одружились, семеро козенят залишились живі і з мамою-козою. Спробуйте мислити нестандартно: «А що потім?», тобто придумайте початок після кінця. Цей спосіб корисний тим, що: ми можемо змінити кінець казки, направити увагу дитини в потрібне педагогічне русло; розвивати уяву дитини, ламаючи встановлені стереотипи. Наприклад: Як живуть Попелюшка і принц одружившись, можливо їм заважає мачуха зі своїми дочками; коза з козенятами побудувала собі вежу недоступну для вовка.

«Казкові задачі» На основі знайомих казок можна створювати цікаві задачі. Користь у цьому величезна, адже діти вчаться комбінувати і перетворювати. Наприклад: казка «Вовк і семеро козенят», задача: Якби одне козеня побігло за мамою, двоє інших за ними, а ще двоє пішли без дозволу купатись, то скільки козенят би вовк знайшов у хатці?

«Випадкові казки» На перший погляд, випадки із життя ніяк не пов’язані із фантастичними подіями. А якщо пов’язати? Дітям пропонується згадати реальну життєву подію та поєднати з казковим сюжетом. Наприклад: Потемніло, йшов дощ. На автобусній зупинці під однією парасолькою стояли дві дівчинки. Вони навчалися в одному класі, були подружками і разом поверталися із занять бальними танцями. Раптом вони помітили, що в калюжі поруч хтось кричить тонесеньким голосочком: «Рятуйте ! Я втону у цьому морі!» … Закінчіть розповідь.

«Знайомі герої у нових обставинах» Цей спосіб розвиває фантазію, руйнує стереотипи у дітей, створює умови, за яких головні герої залишаються, але потрапляють у зовсім інші обставини. Обставини можуть бути фантастичними, неймовірними (лисиця і заєць замість своїх льодяних хаток живуть на літаючих тарілках), а можуть бути близькими до життя дітей (лисиця, заєць та півень за допомогою чарівної палички потрапили до багатоповерхового будинку та застряли у ліфті).

«Казки з новим кінцем» Мається на увазі казкові тексти, які даються без кінця. Один хлопчик складав казки, в яких початок страшний, а кінець веселий. Він склав казку про жабок: «Жили-були дві жабки. Були вони товаришки і жили в одній канаві. Одна з жабок була справжня лісова жаба - хоробра, сильна, весела. Звали її.... А друга була болотна - ні те, ні се: боягузлива, слабенька, соня. Звали її... . Але все ж таки жили вони разом. І ось одного разу вночі вони вийшли погуляти. Йдуть по лісовій доріжці і тут бачать....» Розкажіть далі, що трапилось з двома товаришками-жабками.

Дуже корисно придумувати свої варіанти закінчень до знайомих казок.

Традиційна кінцівка казки «Три ведмеді»: Маша втекла від ведмедів.

Можливі нові варіанти: Маша помирилась з ведмедями.

Традиційна кінцівка казки «Ріпка»: Вирвали ріпку.

Можливі нові варіанти: Витягли не ріпку, а скарб...

«Казка про самого себе» Цей прийом корисний з різних сторін. По-перше, тому що діти люблять слухати, що ж трапилось або могло трапитись з ними або їх близькими: мамами, бабусями. Люблять вигадувати про себе, своїх братиків, сестер. По-друге, ця творча діяльність допомагає розуміти складання як доповнення до реального життя, а не як заміну самої реальності. В результаті, закінчивши складати, дитина не почуває розчарування, входячи в саме життя. Для того, щоб ще більше зацікавити, можна самого себе назвати казковим іменем або придумати прізвисько

«Казки про улюблені іграшки» Улюблені іграшки - це тема для створення про них казок. Ось, наприклад: «Багато дошкільнят думає, що жителі міста ігор дуже веселі. Але іноді іграшкам буває дуже сумно. Послухайте, що розповіла лялька Катя: «Мене подарували на день народження одній дівчинці. Спочатку вона зраділа і гралася зі мною цілий день. А потім поклала в велику коробку. Там сумували і інші ляльки: великі і маленькі, старі й нові. Вони розповіли, що у їхньої господині дуже багато іграшок і кожен раз їй купляють нові. І тут лялька Катя заплакала: «Може вона ніколи не буде зі мною гратися? Я, мабуть, помру від суму. Що ж тепер робити?»

«Придумування історії з шостим словом» Дітям пропонують слова, на основі яких вони вигадують будь-яку історію, наприклад, п’ять слів, які підказують сюжет казки „Червона Шапочка”: „дівчинка”, „ліс”, „квіти”, „вовк”, „бабуся”; з шостим словом, наприклад, „інтернет”. Історія може бути такою: коли Червона Шапочка зрозуміла, що вовку може обігнати її і обманути бабусю, вона зв’язалася з нею по Інтернету і попередила про небезпеку. Бабуся повідомила про це міліції і вовка затримали працівники ДАІ на дорозі як головного підозрюваного у багатьох злочинах, скоєних у лісі».

«Казка – навпаки» Характери (якості) героїв змінюються на протилежні. Потрібно придумати, як зміниться сюжет казки. (Добрий вовк, над яким знущаються три поросятка; колобок-ненежеро, який з’їдає всіх на своєму шляху, крім лиси і т.д.) Цей прийом цінний не тільки для розвитку пародіювання. З його допомогою можна визначити вихідну точку для вільної розповіді, яка самостійно розгортається в будь-якому іншому напрямку.

«Створення „салату” з казок» Суть цього методу полягає в тому, що події з різних казок переплітаються і розгалужуються за новим сюжетом. Наприклад, Чіполіно з’явився в будиночку Білосніжки і став її вихованцем. Це дасть старій казці нову життєву енергію і принесе задоволення дитині від фантазування.

ІІІ. Прийом вигадування того, на що схожі малюнки та предмети „Думай про інше!”. Прийом вчить боротися з психологічною інерцією та відходити від стереотипів, допомагає вигадувати щось неординарне та незвичне. Послідовність роботи за прийомом.

1. На дошці зображається будь-який один закінчений схематичний малюнок, наприклад:

2. Висловлюється декілька варіантів, на що схоже те, що намальовано (записуються на дошці у стовпчик).

3. Пропонується назвати 3-4 будь-яких об’єкти (предмети, живі істоти, казкові герої...), найрізноманітніші та несхожі на даний малюнок (записуються на дошці у другий стовпчик).

4. Потрібно довести, що малюнок схожий на кожний з перерахованих об’єктів (вказати, чим схожий). Можна провести аналогію: є умова задачі та відповідь, треба знайти рішення – як цю відповідь отримано.

5. Порівнюють варіанти відповідей, одержаних зі слів першого та другого стовпчика: де рішення більш цікаві та чому.

Алгоритм можна повторити декілька раз на різних малюнках.

Приклад виконання завдання:

На що схоже?	Думай про інше!	Доказ (усно)
М’яч Гарбуз Шайба	Крокодил Молоток Зошит	Крокодил, який кусає себе за хвіст. Збоку торець ручки молотка круглий. Зошит, згорнутий у трубку.

ІV. Прийом створення метафор – образних порівнянь.

Завдання виконується на індивідуальних картках, що містить таку таблицю-алгоритм (жирним шрифтом надруковано те, що подано у таблиці, курсивом те, що мають записати діти):

Послідовність створення метафори:

1. Що? (Вибрати об’єкт.)

2. Який? (Назвати ознаки об’єкта.)

3. На що схожий? (Вибрати інший об’єкт, з яким асоціюється цей предмет.)

4. П.2 + п.3 = метафора. (Прикметник з пункту 2 плюс іменник із пункту 3.)

5. На основі словосполучення утворюється речення.

1. Що? Кульбабка
2. Яка?	3. На що схожа?
Ж овта	Сонечко
К умедна	Голівка
Пухнаста	Курчатко
Яскрава	Вогник
Золота	Клубочок
4. Образне словосполучення (2+3)
Пухнасте курчатко, кумедна голівка, жовтий вогник, яскраве сонечко, золотий клубочок
5. Образне речення
Кульбабка - немов пухнасте курчатко, яке заховалось у траві.
Кумедна голівка на тендітній ніжці дивиться на сонечко.
Золотий клубочок загубився у шовковій траві.
Сонце подарувало землі своїх діток – маленьких яскравих кульбабок.

V. Прийоми вигадування асоціативних загадок „Відгадай-ка!”. Прийом вчить створювати асоціативні загадки, а) спираючись на схожість предметів з іншими; б) описуючи ознаки предмета; в) описуючи дії предмета; г) за допомогою метафори.

• Послідовність роботи по складанню загадок, спираючись, на схожість предметів з іншими:

1. Вибрати об’єкт (записується у верхньому рядку таблиці, що на дошці). Наприклад, м’яч.

2. Заповнити ліву частину таблиці, відповівши на питання: „На що схожий об’єкт?” (3-4 порівняння). Наприклад, м’яч схожий на сонце, глобус, клубок...

3. Заповнити праву частину таблиці: „Чим відрізняється?” Наприклад: чим м’яч відрізняється від сонця? (М’яч не світить.) Чим м’яч відрізняється від глобуса? (М’яч не має підставки.) Чим відрізняється від клубка? (М’яч без ниток.)

4. Вставити слова-зв”язки „як...”, „...але не...”.

5. В кінці бажано вказати характерну ознаку, властиву тільки цьому предмету (Ним можна гратись.)

6. Прочитати готову загадку. Наприклад: „Що це: як сонце, але не світить; як глобус, але не на підставці; як клубок, але без ниток; з ним люблять гратись діти?”

Зразок заповненої таблиці:

М’яч

На що схоже?	Чим відрізняється?
Як сонце глобус клубок	Але не світить не на підставці без ниток з ним можна гратись

• Послідовність роботи по складанню загадок, спираючись на ознаки предмета:

1. Вибрати об’єкт (записується у верхньому рядку таблиці, що на дошці). Наприклад, цукор.

2. Заповнити ліву частину таблиці, відповівши на питання: „Який?” (Цукор який? – солодкий, білий, сипучий ).

3. Заповнити праву частину таблиці: „Що таке ж?” (Солодким може бути пиріг, білим може бути сніг, сипучим може бути пісок.) Бажано при заповненні правої сторони таблиці добирати римовані слова, щоб отримати віршовану загадку.

4. Вставити слова-зв’язки „...але не...”.

5. Попрацювати над літературною формою та прочитати готову загадку. (Наприклад: білий, та не сніг, солодкий, та не пиріг, сипучий, але не пісок, здогадався, що це, дружок?”

Зразок заповненої таблиці:

Цукор

Який?	Що таке ж?
Солодкий білий сипучий	але не пиріг сніг пісок

• Послідовність роботи по складанню загадок, спираючись на дії предмета:

1. Вибрати об’єкт (бажано вибирати „активні” об’єкти, які самі можуть виконувати різні дії). Наприклад, чайник.

2. Заповнити ліву частину таблиці, відповівши на питання: „Яку дію виконує?” (Чайник що робить? – кипить, шипить, випускає пару. ). Бажано при заповненні лівої сторони таблиці добирати римовані слова, щоб отримати віршовану загадку.

3. Заповнити праву частину таблиці: „Який об’єкт робить те ж саме?” (Кипіти та випускати пару може вулкан, шипіти може змія.)

4. Можна вставити слова-зв’язки „...але не...”.

5. Попрацювати над літературною формою та прочитати готову загадку. (Наприклад: Як вулкан кипить, як змія шипить, пару випускає, до столу зазиває?”

Зразок заповненої таблиці:

Чайник

Що робить?	Який об’єкт робить те ж саме?
Кипить випускає пару шипить	Лава вулкан змія

• Послідовність роботи по складанню загадок за допомогою метафори:

1. Перша операція – відсторонення. Ми повинні дати олівцеві таке визначення, наче бачимо його вперше, визначити його в загальних рисах (олівець – дерев’яна паличка у формі циліндра з гострим закінченням, якщо провести ним по світлій поверхні, то залишається чорний слід).

2. Друга операція – асоціація і порівняння (світла поверхня – це не тільки аркуш паперу, це і стіна, і засніжене поле. За аналогією: те, що на білому виглядає як „чорний знак”, на „білому полі” може чорніти, як стежинка).

3. Третя операція – метафоричне визначення олівця: „Це дещо таке, що на білому полі робить чорний слід”. В кінцевому підсумку загадка набуває наступного вигляду:

Він на білім-білім полі

Залишає чорний слід.