40. Поняття та види процесуальних строків.

Процесуальний строк — це встановлений законом або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути здійснена та чи інша процесуальна дія або закінчена певна частина провадження по справі (слід відрізняти строки, встановлені господарським процесуальним законодавством від строків, встановлених матеріальним правом, наприклад, строків позовної давності, встановлених Цивільним кодексом України).    За загальним правилом, закріпленим у ст. 50 ГПК господарському процесі можна поділити на види: — строки, встановлені законодавством — Господарським процесуальним кодексом України або іншими законами, — для господарського суду та для осіб, які беруть участь у справі; — строки, які визначені господарським судом, — для осіб, які беруть участь у справі, та для осіб, які не беруть участь у справі.    Господарським процесуальним законодавством встановлено такі процесуальні строки: — триденний строк для винесення ухвали, якою вирішується питання про відвід (самовідвід) судді господарського суду (ст. 20 ГПК); — п’ятиденний строк для надсилання матеріалів справ за встановленою підсудністю (ст. 17 ГПК); — п’ятиденний строк для винесення і надсилання ухвали про відмову в прийнятті позовної заяви (ст. 62 ГПК), про повернення позовної заяви (ст. 63 ГПК), про порушення провадження у справі (ст. 64 ГПК); — двомісячний строк для вирішення спору (ст. 69 ГПК); місячний строк для вирішення спору про стягнення заборгованості за опротестованим векселем (ст. 69 ГПК). Строки вирішення спору можуть бути продовжені головою господарського суду або його заступником; — п’ятиденний строк для розсилання рішень та ухвал господарського суду (ст. 87 ГПК); — десятиденний строк для подання (внесення) апеляційної скарги (подання) (ст. 93 ГПК); — тримісячний термін для відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) (ст. 93 ГПК); — п’ятиденний строк для надіслання місцевим господарським судом апеляційної скарги (подання) разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду (ст. 91 ГПК); — двомісячний строк для розгляду апеляційної скарги (подання) (ст. 102 ГПК); — п’ятиденний строк для надсилання сторонам, прокурору постанови апеляційної інстанції (ст. 105 ГПК); — місячний строк для подання (внесення) касаційної скарги (подання) (ст.ст. 110, 111-16 ГПК); — п’ятиденний строк для надіслання місцевим або апеляційним господарським судам касаційної скарги (подання) разом зі справою до Вищого господарського суду України (ст. 109 ГПК); — двомісячний строк для розгляду касаційної скарги (подання) (ст. 111-8 ГПК); — десятиденний строк для надіслання Вищим господарським судом України касаційної скарги (подання) разом зі справою до Верховного cуду України (ст. 111-16 ГПК); — місячний строк для перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України Верховним cудом України (ст. 111-17 ГПК); — п’ятиденний строк для надсилання сторонам постанови касаційної інстанції (ст. 111-11 ГПК); — п’ятиденний строк для надсилання сторонам постанови Верховного Cуду України (ст. 111-20 ГПК); — двомісячний строк для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за заявою сторони й поданням прокурора (ст. 113 ГПК); — місячний строк для розгляду заяви (подання) про перегляд за нововиявленими обставинами (ст. 114 ГПК); — п’ятиденний строк для надсилання рішення, ухвали, постанови про перевірку судових рішень за нововиявленими обставинами (ст. 114 ГПК); — тримісячний строк для пред’явлення наказу господарського суду до виконання (ст. 118 ГПК); — десятиденний строк для розгляду питання про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання (ст. 121 ГПК); — десятиденній строк для оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби (ст. 121-2 ГПК).    Крім Господарського процесуального кодексу України, окремі процесуальні строки встановлені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, які застосовуються господарським судом при процедурі відновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності — боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури повного чи часткового задоволення вимог кредиторів.    Процесуальні строки для здійснення процесуальних дій визначаються: — точною календарною датою; — зазначенням події, яка повинна неминуче відбутися; — періодом часу, упродовж якого може бути вчинена дія.    Строки обчислюються роками, місяцями, днями. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якою визначено його початок.    Закінчення процесуального строку пов’язане з його закінченням. Це правило встановлює граничну межу строку, до якої може бути або повинна бути здійснена певна процесуальна дія.    Згідно зі ст. 51 ГПК строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.    Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до двадцять четвертої години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до двадцять четвертої години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.    Господарське процесуальне законодавство передбачає зупинення процесуальних строків (ст. 52 ГПК). Перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі.    Підстави для зупинення провадження у справі передбачені ст. 79 ГПК. Господарський суд повинен зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або відповідного питання компетентними органами. За клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у господарському процесі, або за своєю ініціативою господарський суд може зупинити провадження у справі у випадках: — призначення господарським судом судової експертизи; — надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; — заміни однієї сторони її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.    Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження, господарський суд поновлює провадження у справі. З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується. В такому випадку процесуальні строки обчислюються з урахуванням минулого часу до зупинення провадження по справі, тобто процесуальні дії повинні бути здійснені в процесуальний строк, який залишився.    Встановлені законодавством або призначені господарським судом процесуальні строки мають дотримуватися всіма учасниками господарського процесу. Разом із тим господарське процесуальне законодавство передбачає можливість відновлення та продовження процесуальних строків.    За заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк (ст. 53 ГПК). Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, яка може бути оскаржена.    Призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи за своєю ініціативою. Господарський суд відновлює строки, які вже закінчені. Продовження процесуального строку можливе як до його закінчення, так і після.    Господарське процесуальне законодавство передбачає певні наслідки, пов’язані із закінченням або попуском процесуальних строків. Із закінченням процесуального строку право на здійснення процесуальної дії особами, які беруть участь у справі, господарському процесі, погашається.    При порушенні процесуального строку зберігається обов’язок здійснення процесуальної дії, але одночасно виникає можливість застосування до несправного суб’єкта процесуальних (штрафних) санкцій.

ГПК: Стаття 51. Закінчення процесуальних строків

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Стаття 52. Зупинення процесуальних строків

Перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі.

З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.

Стаття 53. Відновлення та продовження процесуальних строків

За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено.

Призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.