1. Масляні та емалеві фарби, їх характеристика.

Масляні фарби - це перетерті пігменти з оліфами і прискорювачами висихання (сикативами). Іноді до фарб додають наповнювачі для збільшення фарбувальної сили, які є суспензією пігментів в різних видах оліфи із додаванням сикативу, а також добавок, що дозволяють запобігти утворенню осаду.

Покриття масляними фарбами для зовнішніх робіт (в два шари) по металу зберігають захисні властивості протягом 1 року.

Масляні фарби діляться на два види: густотерті і готові до використання. У густотерті фарби для подальшого використання необхідно ввести оліфу, сикатив, скипидар або інший розчинник.

Емалеві фарби. Емалеві фарби, вироблені на основі лаків, представляють собою суспензії тонко подрібнених пігментів в суміші різних лаків з додаванням розчинників або сикативів. Висихаючи, вони утворюють твердий блискучий глянсовий шар. У залежності від вмісту в них плівкоутворюючої речовини і призначення, вони мають декілька різновидів: алкідні емалі в пентафталевомулаці (ПФ) і нітроемалі в лаках з ефірів целюлози (НЦ). Емалі використовуються головним чином для фарбування дерев'яних і металевих поверхонь, що піддаються атмосферним діям. Розчинник може служити уайт-спірит, сольвент або їх суміш у співвідношенні 1:1. Алкідна емаль може виявитися доречною для обробки приміщень з підвищеною вологістю - наприклад, у ванній кімнаті, де водоемульсійна фарба може виявитися недостатньо стійкою до дії вологи.

Емалеві фарби - це фарби на основі лаків і, в основному, класифікуються за видом лаків. Є такі емалі:

Алкідні емалі - це перш за все гліфталева емаль, призначена в основному для виконання робіт по дереву та металу.

Нітроемалі швидко висихають - за 30хв або 1 годину. Плівка зазвичай тонка, тому для отримання достатнього по товщині покриття (для подальшого полірування) потрібно нанести 5-6 шарів.

Перхлорвінілові емалі дають барвисту плівку з високою атмосферною стійкістю, міцністю і еластичністю. Вони не горять, стійкі проти кислот і лугів. Недоліком цих емалей є недостатнє зчеплення з поверхнею і розм'якшення при температурі понад 60°С, від чого вони забруднюються від прилипання пилу і під них потрібно грунтувати поверхню.

Поліакрилові емалі дають барвисту плівку, яка краще за меламіноалкідні по блиску, твердості, світло- і температуростійкості. Вимагають домішки затверджувачів, таких як сикативу і монобутилуретана.

Епоксидні емалі мають відмінне зчеплення з металевими поверхнями, тому використовуються для антикорозійного покриття, а іноді як грунтовка під інші емалі.

2.Будівельні матеріали для стін та перегородок, їх класифікація.

Будівельні матеріали для стін і перегородок повинні бути міцними, стійкими до температурних коливань й атмосферних впливів, вогнестійкими, мати приємний зовнішній вигляд, високі тепло та звукоізоляційні властивості, малу об’ємну масу.

Класифікують їх:

• за призначенням – для фундаменту, несучих і не несучих стін, перегородок;

• за вихідною сировиною та видами будівельних матеріалів – на цеглу і камені керамічні, цеглу і камені силікатні, камені бетонні та шлакобетонні, плити гіпсові, скляні і полімерні метали та вироби.

Керамічна цегла виготовляється пластичним (менш правильна форма, притуплені грані, шорстка поверхня) і напівсухим пресуванням (гладка і рівна поверхня, правильна форма, гострі грані та кути). Повинна бути добре обпалена НЕ допускаються поперечні тріщини, що знижують механічну міцність. Буває повнотілою і пустотілою, має 8 марок міцності.

Цеглу силікатну одержують при затвердінні суміші повітряного вапна і кварцового піску. Формують в металевих пресформах. Повнотіла та пустотіла. За міцністю на стиск поділяється на 6 марок, морозостійка. Застосовується тільки для кладки несучих стін і перегородок у сухих місцях.

Камені керамічні. Бувають: камінь, камінь модульний, камінь потовщений, камінь з горизонтальним розташуванням порожнин. Випускають із глин, що дають при випалі світлий черепок. Застосовують для кладки стін і перегородок. За міцністю-8марок.

Камені бетонні і шлакобетонні одержують при затвердінні суміші з цементу, піску, щільних або пористих заповнювачів. Повнотілі і пустотілі залежно від наявності порожнин і типу заповнювачів. Повнотілі – для кладки стін в умовах підвищеної вологості. Пустотілі з пористими заповнювачами для зовнішніх і внутрішніх стін і перегородок в умовах нормальної вологості. Повнотілі з пористими заповнювачами  - для внутрішніх стін і перегородок.

Камені гіпсобетонні одержують із суміші будівельного гіпсу, води і заповнювачів. Бувають - пустотілими і щільними. Щільні мають міцність на стиск від 3.5 до 10 МПа, пустотілі – до 7.5 МПа. За розміром – великі, середні дрібні. Щільні – для кладки внутрішніх стін, пустотілі для перегородок в умовах нормальної відносної вологості повітря.

Гіпсові будівельні вироби відливають з гіпсу з добавками заповнювача у вигляді роздрібненого шлаку, дерев’яної тирси, стружки. Властивості будівельного гіпсу залежать від співвідношення гіпсу і заповнювача та від виду заповнення і марки гіпсу.

Відповідно до призначення виробів і деталей з гіпсу їх поділяють на групи: гіпсові плити, що застосовуються як елементи для облаштування, перегородок і обладнання вентиляційних коробів; гіпсові листи для облицювання стелі та поверхонь внутрішніх стін будівлі; гіпсові архітектурні деталі.

Плити гіпсові. Застосовуються для облаштування внутрішніх стін і перегородок у приміщенні з нормальною відносною вологістю повітря. Виготовляють з будівельного гіпсу та гіпсобетону прямокутної форми, повнотілими, рідше пустотілими.

Білет №4