1. Оліфи та лаки, асортимент, класифікація, вимоги до якості

Оліфи - переважно перероблені рослинні олії. Їх застосовують для одержання лакофарбових покриттів як самостійно, так і в суміші з фарбовими пігментами і різноманітними смолами.

Натуральні оліфи – виробляють переважно з висихаючих рослинних олій, головним чином лляної і конопляної. До складу натуральних оліф входять перероблені рослинні олії та речовини, що прискорюють їх висихання – сикативи.

Окислені (оксидовані) оліфи – одержують прогріванням олії при Т 150-160С з перемішуванням і продуванням повітря та з додаванням сикативу. Отримані оліфи мають більш високу в’язкість, ніж сира олія, що обумовлено випаром вологи і процесами окислювання і полімеризації молекул олії. Плівки мають гарний блиск, підвищену тривкість, але колір темніший, що обумовлено застосуванням більш високих температур.

Напівнатуральні оліфи – продукти глибокої термічної і хімічної переробки рослинних олій й інших рідких жирів, містять сикативи і деяку кількість розчинників. Їх ділять на:

1. Ущільнені оліфи – одержують у процесі більш тривалої термічної обробки і при більш високих температурах (до300С).

2. Переетерифіковані (алкідні) оліфи – продукти хімічної переробки напіввисихаючих і невисихаючих рослинних олій і жирів, що піддаються процесу переетерифікації. Мають високу висихаючу спроможність, що обумовлено схильністю їх до реакцій поліконденсації і полімеризації. У великій кількості використовують для заміни натуральної оліфи при виготовлені лаків і фарб. Вміст розчинників - 50%.

3. Комбіновані – одержують при виготовлені спеціально підібраної суміші рослинних олій або змішуванням ущільнених оліф з оксидованими і прогрітими висихаючими рослинними оліями. Вони не згущуються при затиранні з пігментами і тому їх використовують для виготовлення густотертих олійних фарб.

Штучні – одержують із штучних органічних плівкоутворювачів. Вони грають допоміжну роль, значення їх невелике.

Якість оліфіф характеризується кольором, прозорістю, визначеними розмірами щільності, вязкістю, вмістом золи і неомилюваних речовин, кислотним, йодним числом та числом омилення. Якість олій і оліф характеризується також їхньою чистотою (кількістю відстоя).

Лаками називають розчини смол в органічних розчинниках. Після висихання вони утворюють на поверхні виробів, що покривають ними, тверді, прозорі і блискучі плівки, що виконують захисні та декоративні функції. Їх застосовують для лакування пофарбованих поверхонь виробів. На їх основі готують грунтовки та шпаклівки. Велика кількість лаків застосовується для виробництва емалевих фарб.

КЛАСИФІКАЦІЯ

За призначенням: 1)для зовнішніх робіт (атмосферостійкі); 2)для внутрішньої оздоби; 3)для художніх робіт; 4)стійкі до агресивних середовищ; 5)термостійкі; 6)електроізоляційні; 7) лаки спеціального призначення (лаки для оздоби шкіри, для покриття жесті консервних банок та ін).

За природою плівкоутворення:

*масляні, виготовлені на основі рослинних масел і деяких природних і синтетичних смол;

*смоляні, виготовлені на основі природних і синтетичних смол;

*ефіроцелюлозні, виготовлені на основі ефіріф целюлози;

*асфальтобітумні, виготовлені на основі природних і штучних асфальтів та бітумів.

Від характеру плівкоутворення лаки підрозділяють на 2 групи:

- які утворюють тверді плівки винятково за рахунок випару летючих розчинників, що утримуються в них. Їх плівки термопластичні, розчинні в органічних розчинниках (спиртові лаки, нітролаки, асфальтобітумні);

- які утворюють плівки не тільки за рахунок випару розчинників, а й у результаті різних хімічних перетворень плівкоутворюючих речовин. Їх плівки не плавляться та не розчиняються (епоксидні лаки, що не містять розчинників).

МАСЛЯНІ ЛАКИ – розчини смол та рослинних олій з сикативами в органічних розчинниках. В асортименті МЛ розрізняють лаки загального призначення та спеціального призначення. Також в залежності від співвідношення олії і смоли олійні лаки підрозділються на три групи: жирні, середні, знежирені.

СМОЛЯНІ ЛАКИ – розчини синтетичних чи природних смол в органічних розчинниках. Висихають за 1-4години. В залежності від використаних смол поділяються на: спиртові лаки, алкідні, ненасичені поліефірні, поліакрилові, поліуретанові, епоксидні.

НІТРОЦЕЛЮЛОЗНІ ЛАКИ – розчини нітроцелюлози з іншими плівкоутворювачами та пластифікаторами в летких органічних розчинниках. Плівки їх безколірні та прозорі, швидко висихають (до 1 години). Переваги: висока вологостійкість, твердість та механічна міцність плівок, легкість виправлення дефектів. Недоліки: низька світлостійкість, висока горючість, слабка адгезія, розтріскування на згинах.

АСФАЛЬТОБІТУМНІ ЛАКИ – вязкі розчини нафтових бітумів, а також камяновугільних пеків в бензині – розчиннику, скіпідарі. Їх отримують з дешевої сировини. Утворюють блискучі чорні плівки. Переваги: висока вологостійкість, хімічна стійкість, електроізоляційні властивості. Недоліки: низька теплостійкість плівок, слабка стійкість до прямих сонячних променів, що визивають руйнування.