Тема 2.2. Соціальна структура суспільства

Питання для самостійної роботи

1. Поняття соціальної мобільності, типи соціальної мо­більності сучасного західного суспільства.

2. Проблеми маргінальності соціальних утворень.

3. Поняття соціальної групи.

Завдання для самостійного вивчення

1. Визначте напрями сучасної соціальної мобільності в українському суспільстві.

2. Складіть порівняльну таблицю соціальної мобільності американського й українського суспільств.

3. Відшукайте основні причини маргінальності україн­ського суспільства.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Питання 1. Поняття соціальної мобільності, типи соціальної мобільності сучасного західного суспільства

Соціальна структура будь-якого суспільства не є чимось навіки відлитим у форму, нерухомим і непорушним. Вона зна­ходиться в процесі невпинної зміни.

Відбувається постійна зміна статусу індивідів, їх пере­сування з одних суспільних прошарків і груп до інших (со-

ціальне переміщення), просування до позицій з більш високим престижем, доходами і владою (соціальне просування) чи перехід на нижчі ієрархічні позиції (соціальна деградація).

Такі процеси, що відбуваються у будь-якому суспільстві невпинно й охоплюють практично всіх його членів, описуються в соціології поняттям соціальної мобільності.

Отже, соціальна мобільність - це зміна статусу соціаль­ного суб’єкта (індивіда чи групи), це зміна індивідом чи соці­альною групою соціальної позиції, місця в соціальній структурі.

Але не слід змішувати соціальну мобільність з геогра­фічною мобільністю (міграцією).

Також потрібно враховувати й демографічну мобіль­ність - тобто зміни в структурі населення, пов’язані з народжу­ваністю, смертністю, укладанням шлюбів, розлученням тощо.

Соціальна мобільність може бути різних типів:

1. Інтергенераційна мобільність - порівнює нинішні становища індивідів із становищами їх батьків, тобто позначає зміну соціального статусу сина у порівнянні із соціальною позицією його батька.

2. Інтрагенераційна мобільність - порівнює становища, досягнуті тим самим індивідом у різні моменти протягом його життя (як правило, мається на увазі трудова біографія, службова кар’єра).

3. Вертикальна мобільність - означає зміну статусу на вищий або навпаки, тобто рух угору-донизу. Тож є:

а) висхідна вертикальна мобільність - характеризує підвищення соціального статусу, перехід у страту, розташовану вище в ієрархічній градації;

б) спадна вертикальна мобільність - характеризує про­цес спускання по тій же ієрархічній градації, зниження соці­ального рангу.

Слід зазначити, що обидва ці різновиди вертикальної мобільності, незважаючи на їх протилежність, тісно пов’язані і взаємно доповнюють один одного.

4. Горизонтальна мобільність - означає пересування людей на тому самому соціальному рівні, зміну статусу на інший, еквівалентний попередньому.

5. Індивідуальна мобільність - переміщення окремого соціального суб’єкта вертикально або горизонтально.

6. Групова мобільність - зміна соціального статусу всієї соціальної групи (наприклад, статусу дворянства в Росії після 1917 року).

Які ж механізми й канали соціальної циркуляції у сучас­ному суспільстві (насамперед західному)?

З усіх відомих механізмів слід виділити такі:

1. фаворитизм, протекціонізм - нині в західному сус­пільстві, на відміну від сучасного українського суспільства, цей канал мобільності спрацьовує все менше;

2. економічна активність - це шлях великої роботи, успіху, зв’язків, навіть шахрайство, тобто, власність, багатство надають нового соціального статусу; .

3. ииіюбне партнерство - індивід може значно поліп­шити свої соціальні позиції, вдало оженившись чи вийшовши заміж;

4. підвищення освітнього рівня - цей механізм особливо вашій вий насамперед тому, що тут індивід найменшою мірою залежить від випадку, а також від того, наскільки прихильно до нього ставляться навколишні, і найбільше від своїх особистих якостей - інтелекту, волі, сумлінності.

Щоправда, у суспільствах, подібних до СІЛА, й інших західних суспільствах, виникає ефект “зачарованого кола”, інши­ми словами, індивід з нижчих класів має менше шансів на отри­мання освіти;

5. політичний механізм - наявний тоді, коли поліпшення у позиції індивідів чи цілої групи досягаються шляхом полі­тичного тиску, угод чи гарантій, отриманих цілими соціальними групами, що організовані в партії, асоціації й об’єднання типу профспілок;

6. “керування враженнями’’ - це мобільність, яка дося­гається через маніпуляцію статусними символами і демон­страцію особистої привабливості.

У сучасній соціології часто користуються таким понят­тям, як канали соціальної мобільності.

Ним позначаються ті соціальні інститути, потрапляючи в сферу дій яких індивіди і цілі групи здійснюють гарантоване (до певної міри) сходження соціальними сходами.

Насамперед це:

• армія. Цей канал дуже ефективний, по-перше, для тих індивідів, які з успіхом проходять його фільтри (наявність осо­бистої сміливості, рішучості, дисциплінованості, організаційних здібностей тощо), по-друге - в особливі історичні періоди.

У розвинутих індустріальних й особливо постіндус- тріальних суспільствах значення цього каналу помітно знижу­ється.

• церква. Особливо важливий канал у станових суспіль­ствах, де людина з низького стану, навіть володіючи видатними здібностями, мала дуже мало шансів отримати, скажімо, дворян­ський титул. Церква ж рекрутувала в ряди своїх ієрархів най­більш здібну молодь нижчих станів, надаючи їй можливість задовольнити свою честолюбність й амбітність.

Значення цього каналу починає істотно знижуватися в ході індустріальної революції, одним з найважливіших наслідків якої стає секуляризація.

• економічні організації. Це організації зі створення матеріальних цінностей. Кар’єра в межах економічної організації відкриває дорогу багатьом цілеспрямованим людям, наприклад, в їх просуванні політичними сходинками.

• політичні організації. Вагомість цього каналу важко переоцінити. Треба зазначити, що цей канал, як і інститут церкви, може стати каналом спадної групової мобільності у випадку несприятливо сформованої політичної кон’юнктури.

• освіта. У сучасних суспільствах значення цього каналу не просто швидко зростає, проходження його стає обов’язковою умовою просування будь-якою шкалою соціальної ієрархії.

• сім’я. Цей інститут треба розуміти широко, тобто враховувати весь комплекс розширених родинних зв’язків, в тому числі і по побічних лініях. Найвагомішим серед безлічі сімейних відносин варто вважати вступ у шлюбний союз із представником могутнього класу.

Слід наголосити на важливій особливості дії перелічених каналів соціальної мобільності: вони діють не поодинці, а в системі, у поєднанні один з одним.

Питання 2. Проблеми маргінальності соціальних утворень

Феномен перебування людини між двома соціальними стратами, пов’язаний з її переміщенням у соціальному просторі, у соціології називається маргінальністю.

Маргінал, маргінальна особистість - це людина, яка втратила колишній статус і не адаптувалася до нового соціально- культурного середовища. У таку ситуацію, як правило, потрап­ляє людина або занадто агресивна, або пасивна, або ж людина, яка втратила соціальну опору (наприклад, мігрант із села у пошуках роботи в місці чи емігрант, що шукає кращої долі в іншій країні).

Такі пограничні, проміжні стосовно певних соціальних спільнот прошарки називаються маргінальними.

Маргінальність в цілому призводить до появи відчуття розгубленості й стривоженості, значною мірою збільшує можли­вість відхилень від групових норм й появи кризи довіри в інди­відів. У суспільстві, в якому існує багато різних субкультур, практично кожен член якоїсь з них стає маргіналом в інших субкультурах.

Маргінальні особистості з великою ймовірністю відчува­ють стривоженість і соціальний страх, оскільки вони перебува­ють у невизначеному стані й відчувають себе чужинцями по відношенню до соціальних зв’язків групи, її норм, цінностей та взаємовідносин, що існують у групі чи в суспільстві.

Питання 3. Поняття соціальної групи

У сучасній соціології соціальною групою називають від­носно сталі спільноти людей (певна кількість, але не менше трьох), які мають спільні природні та соціальні ознаки, об’єднані спільними інтересами, цінностями, нормами, традиціями, пов’я­зані системою відносин, що регулюють соціальні інститути.

Отже, є три риси, притаманні групі: взаємодія, членство і єдність. Тож, група має:

• внутрішню організацію (тобто інститут);

• форми контролю;

• зразки діяльності.

Будь-яка група має свої цінності, центри об’єднання, сим­воли, необхідні для розвитку, злиття, спільності, незалежності (відчуження “ми”, своя ідеологія, історія). Соціальні групи формуються на основі певних об’єктивних обставин, а належ­ність до групи пов’язана з об’єктивними потребами кожного індивіда.

Соціальні групи, на відміну від масових спільнот, харак­теризуються:

а) стійкою взаємодією, яка сприяє стабільності існування;

б) відносно високим ступенем єдності;

в) однорідністю складу;

г) входженням у більш широкі спільноти як структурні одиниці.

Основний елемент групи - це її члени, люди. Але слід сказати, що особа, яка входить у групу, розглядається з точки зору соціальної ролі, яку вона виконує.

Кожна група певною мірою визначає:

1. фізичний взірець (зовнішній вигляд) - армія, міліція, учні, медики тощо;

2. духовний взірець - комплекс моральних рис, що харак­теризує належність до групи;

3. функції - їх має виконувати член групи.

Наступний складовий елемент групи - центри і об’єд­нання. Не лише цінності, предмети, символи, які характеризують групу (тобто ідентифікують), становлять матеріальну та ідейну

основу її існування. Це також органи управління групою, лідери. Центри забезпечують механізм зміцнення і функціонування групи.

Третій компонент групи - завдання групи, що включає мету створення групи, її завдання, функції. Завдання групи - це сенс її існування в очах інших груп, це те, що відрізняє її від інших.

Всі складові елементи групи можна класифікувати гак:

1. член групи;

2. риси, принципи членів групи;

3. завдання групи, засоби їх здійснення, психосоціальні механізми для реалізації цих завдань;

4. фактори, які підтримують внутрішню згуртованість (ін­ститути, система соціального контролю, зразки взаємоповедінки, норм);

5. інститути та засоби регулювання зовнішньої діяльності (контакти та відносини з іншими групами).

Залежно від цілей і завдань організація групи може мати формальний або неформальний характер.

Формальна (офіційна) група - це об’єднання людей, існування та діяльність яких юридично закріплені в нормах, правилах, законах та ін. Члени такої групи націлені на вико­нання певного виду діяльності і перебувають в ієрархічній структурі підпорядкування (виробничий колектив, студентська група, військовий підрозділ тощо).

Неформальна група - складається стихійно, її діяльність не підкріплена законодавчою базою (компанії друзів, касти, клани, злочинні групи, тимчасові ситуативні групи). Поведінка членів таких груп регламентується особливими, “неписаними” правилами, тож і відносини між ними мають тісний, залежний характер.

Виходячи з критеріїв мікрорівня соціології, ми харак­теризуємо соціальні групи кількісно. Виходячи з цього критерію, тобто з кількості членів й умов внутрішньогрупової взаємодії, соціальні групи, що ідентифікуються як макро- чи мікросередо- вище, поділяються на малі та великі. Іноді виділяють ще середні групи.

Малі соціальні групи - здебільшого нечисленні (2 - 15/20 чоловік), особи в них пов’язані дружніми, особистими контактами (стійке особистісне спілкування), об’єднані спіль­ною діяльністю, а відносини регулюються неформальними ін­ститутами. Наприклад, сім’я, спортивна команда, шкільний клас, виробнича бригада.

Різновидом малих груп є:

а) первинні малі групи, головними ознаками яких є: без­посередній інтимний міжособистісний контакт членів, що харак­теризується високим рівнем емоційності (сім’я, клас, сту­дентська група, група товаришів, спортивна команда);

б) вторинні малі групи - їх характеризують незначні емо­ційні відносини, їх взаємодія підпорядкована лише одній меті.

Ознаками малої групи є:

• обмежена кількість членів;

• стабільність складу;

• внутрішня структура;

• належність до групи (членство);

• інтенсивність та стійкість внутрішніх взаємодій.

Великі соціальні групи - це сталі сукупності значної

кількості людей, які діють разом у соціально значущих ситуаціях і функціонують у масштабах країни або об’єднань (класи, соці­альні верстви, професійні групи, етнічні спільноти). Іноді понят­тя “соціальна група”, “соціальна множина”, “соціальне коло” ототожнюються.

Середні соціальні групи - це сталі спільноти людей, що ді­ють в одній організації, підприємстві, установі або проживають на одній немалій, але обмеженій території (селище, місто, район).

Запитання для повторення і закріплення матеріалу

1. У чому виявляється соціальна мобільність у сучасному українському суспільстві?

2. Назвіть основні канали соціальної мобільності в Ук­раїні.

3. У чому проявляються маргінальні проблеми в Україні?

4. Що таке соціальна група? Які їх основні види ви знаєте?

5. Укажіть ознаки малої соціальної групи.