Тема 2.4. Соціальний контроль

Питання для самостійної роботи

1. Мораль і право як основні регулятори поведінки.

Запитання для самостійного вивчення

1. Проаналізуйте визначення “соціальна норма” і визнач­те її основне соціальне призначення.

2. Визначте хронологію становлення та розвитку норм моралі і права.

3. Обґрунтуйте вирішальну роль норм права в регулю­ванні суспільних відносин у сучасному суспільстві.

4. Складіть порівняльну таблицю основних характерис­тик моральних і правових норм.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Питання. Мораль і право як основні регулятори поведінки

У суспільстві існує надзвичайно багато різних правил поведінки. Термін “норма” в перекладі з грецької мови означає “правило поведінки”.

Всі норми, які існують у суспільстві, можна поділити на дві групи: технічні і соціальні.

Соціальна норма - це історично обумовлене правило по­ведінки або діяльності людей, яке має загальний характер, вста­новлюється різними суб’єктами і забезпечується різними засоба­ми громадського або державного впливу й спрямоване на регу­лювання та охорону різних суспільних відносин і соціальних цінностей.

Усі соціальні норми можна поділити на правові (юри­дичні), моральні (етичні), політичні, економічні, естетичні, нор­ми громадських організації, релігійні, корпоративні, звичаї і тра­диції.

Правові норми - це правила, які встановлені державою й мають формально визначений характер, загальнообов’язкові для

72

всього населення, охороняються державою від порушень та спрямовані на регулювання й охорону найбільш важливих суспільних відносин і соціальних цінностей. За своїм змістом вони можуть мати моральний, політичний, економічний чи інші соціальні характери. Ці норми займають особливе місце в системі соціального регулювання і вимагають спеціального вивчення.

Моральні норми - це такі правила поведінки, які вста­новлюються різними суб’єктами й виражаються у категоріях “добро”, “зло”, “справедливість” та “несправедливість”. Мораль­ні норми можуть регулювати майже всі суспільні відносини. Вони існують ж в усній, так і в письмовій формах. У письмовій формі - це норми християнської моралі, які викладені в Біблії, в статутах політичних партій та громадських організацій. В усній формі - вони виражені в моральній свідомості людей як моральні звичаї і традиції тощо.

Для того, щоб встановити співвідношення моралі і права, необхідно спочатку пояснити ці поняття та дати їх визначення, а потім встановити спільні риси й взаємозв’язки, відмінності.

Мораль - це одна з форм суспільної свідомості. Визна­чень моралі може бути багато. Термін “мораль” походить з латинської мови (moralis - “моральний”) від гаогеа - “звичай”. На сучасному етапі мораль розуміють як систему поглядів та уявлень, норм і правил поведінки, принципів, оцінок й пере­конань, які виражаються у діях і вчинках людей, їх організацій, що регулюють суспільні відносини між різними суб’єктами в категоріях добра і зла, честі й гідності, чесності та благородства, порядності і совісті, справедливості й несправедливості, мораль­них прав та обов’язків тощо, які встановлюються різними суб’єктами і забезпечуються (підтримуються) переконаннями, традиціями, звичаями, силою громадської думки колективу, громади, сім’ї, суспільства.

Моральні поняття, норми, принципи і закони вироб­лялись всім людством протягом всієї історії та передавались через учителів людства - Зороастра, Святогора, Будду, Мойсея,

Христа і багатьох святих пророків, створювались видатними філософами світу - Платоном, Аристотелем, Сенекою, Конфу- цієм, Гегелем та іншими.

У різні історичні епохи, у різних державах і суспільствах існували свої уявлення про добро й зло, справедливе та неспра­ведливе. Тому мораль можна розглядати з різних позицій - як класове явище (рабовласницька мораль, феодальна, буржуазна, пролетарська, загальнонародна тощо). Нині в Україні віддається перевага не класовим, а загальнолюдським моральним ціннос­тям, нормам і принципам, які загальновизнані міжнародним співтовариством та, як правило, закріплені в міжнародно- правових актах, різних документах ООН тощо.

Вивченням моралі, моральних норм, моральних відносин (практики) займається спеціальна наука - етика (вчення про мораль). Термін “етика” вперше ввів Аристотель для визначення “практичної філософії^-”, оскільки вона намагається відповісти на питання, що ми повинні робити.

Етика вчить оцінювати будь-яку ситуацію, щоб зробити правильні моральні вчинки, аби розрізняти добро і зло, спра­ведливе й несправедливе, щоб творити добро і не чинити зла, аби не робити добра, яке веде до зла. У зв’язку з цим кожна людина має добре знати етику і моральні цінності, особливо майбутні юристи.

Право також надзвичайно складне соціальне явище, оскільки існує досить багато різних форм, типів і видів права. Термін “право” походить: 1) від слова “правда”, “правильне”, “праведне”, “істинне”; 2) від слова jus - “юстиція”, “спра­ведливість”, “правосуддя”, “правий”, “правильний” та “справед­ливий суд”; 3) від суб’єктивного права людини і громадянина - мати право на життя, свободу, власність, роботу, житло та ін.

Стародавні римські юристи вважали, що право є мис­тецтвом, реалізацією на практиці знання і вміння, наука добра, рівності й справедливості. Право є поняттям, яке завжди спра­ведливе за своїм значенням та змістом. Справедливість є незмін­ною і постійною волею надавати кожному його право, - писав

Ульпіан. Приписи права такі: жити чесно, не чинити шкоди іншому, кожному надавати те, що йому належить.

На сучасному етапі право можна визначити як одну з форм суспільної правосвідомості (свідомості), яка об’єктиву­ється й виражається в системі або сукупності норм (правил поведінки), принципів, які закріплені в різних формах і видах права, що офіційно встановлюються суспільством або державою чи державною владою, виражають і закріплюють найбільш важ­ливі суспільні правовідносини, є загальнообов’язковими, охоро­няються державою або всім суспільством від порушень, вира­жають суб’єктивні права й обов’язки всіх учасників суспільних правовідносин, універсальні принципи права, справедливості, рівності і рівноправності; міру свободи та юридичної відпові­дальності у випадку правопорушення і спрямовані на регулю­вання й охорону найбільш важливих суспільних правовідносин і соціальних цінностей з позицій потреб та інтересів всього сус­пільства або держави (народу чи панівного класу).

У різні історичні періоди й епохи поняття і суть права змінювались, розвивались та вдосконалювались. Розглядаючи поняття права, його не можна ототожнювати із законом і під- законними нормативними актами, оскільки закони можуть бути різними, в тому числі деспотичними, тиранічними, регресив­ними тощо. Якість і характер законів майже повністю залежать нід форм державного правління та державно-політичного режи­му. Яка державна влада - такі і закони, які закони - такий і суд, - говорить народна мудрість. Право, на відміну від законів держави, завжди є справедливим, мудрим, правильним та істин- ііим, виражає принципи рівності й рівноправ’я всіх громадян перед законом і державою, за винятком експлуататорських типів і видів права. Експлуататорські типи та види права, в т.ч. і про­летарське право, це класові види права, які виражають принципи і норми лише одного класу, або соціальної верстви. У цьому аспекті основні положення і суть права ототожнюються із загальнолюдськими моральними категоріями справедливості, рівності і рівноправ’я, правди й добра.

Право і мораль в суспільстві дуже тісно взаємопов’язані.їх співвідношення можна розглядати у різних площинах, з позиції їх єдності і спільності, з позиції відмінності, взаємодії та взаємовпливу, завдань і функцій, соціальної цінності і при­значення тощо.

Тому можна сказати, що:

1. Правова та моральна системи суспільства є різними соціально-нормативними системами, які певною мірою ото­тожнюються і відрізняються одна від одної за різними показ­никами.

2. Право, на відміну від моралі й моральних норм, зде­більшого завжди має офіційний характер і закріплюється у різних формах. Мораль не має такого офіційного характеру і переважно не охороняється державою.

3. Найбільш важливі моральні закони, норми і принципи, як правило, закріплюються у системі права та законодавства й набувають офіційного правового статусу, і навпаки, норми права, які втратили свою актуалізацію, можуть переходити у норми моралі, звичаї і традиції (тобто звичаєве право).

4. Право регулює та охороняє лише найбільш важливі суспільні правовідносини й соціальні цінності, а мораль і мо­ральні норми, закони можуть регулювати практично всі суспільні правовідносини у своїх категоріях справедливості та добра.

5. Право й мораль встановлюють різну міру правової і моральної свободи, різні види юридичної та моральної відпо­відальності за шкоду і порушення цих норм. Держава завжди охороняє норми права й тільки ті норми моралі, які закріплені в праві.

6. Загальнонародне право і загальнолюдська мораль спря­мовані на забезпечення суспільного блага, добра, справедливо­сті, честі і гідності, совісті та інших загальнолюдських надбань.

7. У кожній державі існує єдина й лише одна система права та законодавства, на відміну від моралі. Мораль і моральні норми можуть мати різні системи, різні види й форми на­повнення.

Правові норми займають особливе місце в системі соці­альних норм. Ця особливість виражається в соціальній цінності права, в його ознаках і функціональній ролі, яку виконують норми права в суспільстві.

Соціальна цінність норм права полягає в тому, що вони регулюють найбільш важливі економічні, політичні, моральні та інші соціальні відносини й пов’язані з економікою і політикою.

Цінність та місце правових норм у системі інших соці­альних норм визначається функціями, які вони виконують у суспільстві. Правові норми є основними, найважливішими нор­мами в соціальному регулюванні.

Всі інші соціальні норми допоміжні, хоча іноді можуть більш ефективно впливати на регулювання суспільних відносин. Приміром, особа, яка сповідує норми християнської моралі, досить часто виконує і норми права, не знаючи про них.

Норми права виконують загальносоціальні і спеціальні функції в комплексі, об’єднують функціонування інших норма­тивних систем.

Держава охороняє суспільні відносини та соціальні цін­ності суспільства. У своїй діяльності державна влада керується, як правило, нормами права, а не іншими соціальними нормами. Держава також може підтримувати, закріплювати й охороняти моральні норми і цінності.

Запитання для повторення і закріплення матеріалу

1. На які види можна поділити всі відомі вам соціальні норми?

2. У чому полягає відмінність норм моралі від норм

права?

3. Яким чином в суспільстві виражені й зафіксовані нор­ми моралі та права?

4. Які суспільні відносини регулюються нормами моралі?