11.5.5 Ущільнювачі елементів гідропривода

Ущільнювачі забезпечують герметизацію рухомих та нерухомих з’єднань у гідроприводі. При цьому зменшуються (або зовсім відсутні) витоки робочої рідини, а гідравлічні порожнини захищаються від проникнення пилу і бруду з зовнішнього середовища.

Ущільнювачі класифікують на декілька типів:

а) за видом відносного руху – нерухомі і рухомі (обертального або зворотно-поступального руху);

б) за конструктивним виконанням : ущільнювальні кільця, манжети, прокладки та ін.;

в) за матеріалом - неметалеві (гумові, фторопластові, графітові ті ін.) і металеві.

Для підвищеної герметичності використовують гумові кільця і манжети (наприклад, між стінками циліндра і штока).

Металеві та пласмасові поршневі кільця застосовують у внутрішніх з’єднаннях, де допускається перетікання робочої рідини.

Для ущільнення поршнів використовують кільцеві та манжетні ущільнювачі з захисними кільцями, які забезпечують мінімальну величину витоку рідини. Але вони швидко втрачають еластичність і зношуються. Для забезпечення великого ресурсу роботи та коли допускаються внутрішні витоки рідини, застосовують поршневі розрізні кільця з металів, пластмас та композиційних матеріалів.

Ш токи ущільнюють головним чином гумовими кільцями круглого перерізу (рис. 11.14), а також гумовими манжетами (рис. 11.15).

Рисунок 13.7 – Гумове кільце

Широке застосування гумових кілець круглого перерізу забезпечується їхньою простотою. Вони допускають значні монтажні деформації, придатні для розміщення в малодоступних місцях. При установці гумове кільце деформується, заповнює всі нерівності ущільнювальних поверхонь.

Рисунок 13.8 – Манжета: 1 – корпус; 2 – металевий каркас;

3 – виступ; 4 – пружина

Манжети використовують для створення герметичності між рухомими і нерухомими частинами гідропривода.

12 Способи регулювання об’ємного гідропривода

12.1 Дросельне регулювання.

12.2 Гідроприводи з об’ємним регулюванням.

Швидкість руху робочого органу машини (наприклад, супорта і столу верстата, руки маніпулятора та ін.), який приводиться в дію гідравлічним приводом, визначається швидкістю переміщення поршня гідроциліндра. Ця швидкість залежить від подачі рідини в робочу порожнину циліндра та ефективної площі циліндра. Якщо знехтувати витоками рідини в самому циліндрі, швидкість переміщення поршня можна визначити за формулою

_(12.1)

де – витрата рідини в циліндрі; – ефективна площа поршня.

Оскільки ефективна площа поршня для даної конкретної конструкції циліндра є величиною сталою і в процесі роботи гідравлічного привода змінюватись не може, то регулювання швидкості руху робочого органу може здійснюватись тільки зміною подачі рідини в робочу порожнину циліндра.

У практиці машинобудування відомо декілька способів регулювання швидкості : дросельне; об’ємне (машинне) комбіноване. Найбільшого поширення набули дросельний і машинний способи регулювання швидкості.