4.3. Розробка корпоративної стратегії

Стратегія корпорації являє собою сукупність рішень, на підставі яких компанія визначає свої наміри і цілі, розробляє основну політику і плани для досягнення цих цілей, встановлює область фінансово – господарської діяльності, вид економічних та неекономічних компенсацій, які вона надає своїм акціонерам, службовцям, клієнтам.

Стратегія встановлює та пояснює напрямок розвитку компанії, визначає засоби для перетворення довгострокових намірів у конкурентні переваги.

Результатом формулювання стратегії повинна стати концепція, що інтегрує ринкові можливості з спроможностями, цінностями та зобов’язаннями корпорації.

Ринкові можливості визначають, що корпорація може зробити, виходячи з умов та тенденцій розвитку зовнішнього середовища.

Стратегія підприємства повинна мати випереджальний характер та забезпечувати посилення конкурентної позиції підприємства.

Для диверсифікованих корпорацій, що здійснюють виробництво та продаж великої кількості різних найменувань і видів продукції стратегічне управління має трьохрівневу структуру:

• вищий рівень стратегії, корпоративна стратегія, охоплює групу рішень щодо вибору основних напрямків господарської діяльності та взаємодію з основними факторами зовнішнього середовища;

• середній рівень стратегії, конкурентна стратегія, яка формується на рівні стратегічних господарських підрозділів, котрі самостійно здійснюють реалізацію виробничої та збутової політики на певному ринку та в межах певної асортиментної групи товарів;

• нижній рівень, функціональна стратегія, розробляється з врахуванням корпоративної та конкурентної стратегій і полягає в прийнятті рішень в галузі виробництва, фінансів, маркетингу, управління персоналом та інноваційної політики.

Західні спеціалісти в галузі стратегічного менеджменту пропонують ряд критеріїв, які можуть бути корисними і в нинішніх умовах перехідної економіки та повинні допомогти керівництву акціонерних товариств сформулювати та оцінити свою корпоративну стратегію.

1. Стратегія повинна мати чітке формулювання, а не виражатись гаслами на зразок “наша мета – зростання обсягів збуту та завоювання перспективних ринків”.

2. Однією з найважливіших властивостей ефективної стратегії є її унікальність. Стратегії, що базуються на імітації діяльності конкурентів можуть мати успіх, але навряд чи приведуть до стійкої переваги на ринку.

3. Обрана стратегія повинна узгоджуватись з можливостями корпорації. Вивчення можливостей ринку має проводитись одночасно з аналізом спроможності компанії.

4. Обраний рівень ризику повинен узгоджуватись з ресурсами компанії, адже за своєю природою стратегічні рішення пов’язані з значними витратами ресурсів та запізненням доходів.

5. Обрана стратегія повинна створювати для організації в цілому та її членів зокрема зрозумілі стимули. Жодне підприємство не досягне успіху, якщо його стратегія суперечить інтересам більшості адміністрації та працівників.

6. Необхідна постійна оцінка та інтерпретація короткотермінових результатів втілення стратегії. Якщо протягом певного періоду часу не одержано сподіваних результатів, то це не обов’язково свідчення стратегічного прорахунку, проте іноді це може означати недосконалість стратегії і слабкість компанії.