6.3. Стан фінансового посередництва в корпоративному секторі України

Світова практика свідчить про надзвичайно важливу роль фінансових посередників у системі корпоративного управління, які виконують наступні функції:

1. їх існування дає змогу в масштабах суспільства та окремої організації мати певну економію на основних операціях внаслідок спеціалізації;

2. залучення вільних інвестиційних ресурсів і спрямування їх у корпоративний сектор;

3. зниження рівня ризиків при інвестиційній діяльності;

4. консультативна функція – надання послуг корпораціям з консалтингу за різними питаннями корпоративного управління.

До фінансових посередників відносять:

• фінансових брокерів;

• торговців цінними паперами (дилери);

• інвестиційні фонди;

• інвестиційні компанії;

• інвестиційні консультанти;

• довірче товариство.

Фінансове посередництво в Україні регулюється державною Комісією з цінних паперів та фондового ринку.

В Україні торговці цінними паперами мають право здійснювати такі види діяльності по випуску та обігу цінних паперів:

а) діяльність по випуску цінних паперів;

б) комісійну діяльність по випуску цінних паперів;

в) комерційну діяльність по випуску цінних паперів.

Початок діяльності вітчизняних фінансових посередників припадає на середину 90-х років, коли їх кількість зростала надзвичайно швидко, чому для регулювання їх діяльності було запроваджено законодавчо визначенні обмеження.

Одним з важливих напрямів обмеження було положення, згідно з яким дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності з випуску та обігу цінних паперів не може отримати торгівець цінними паперами, який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торгівця цінними паперами вартістю понад 10 % статутного фонду.

Торгівець цінними паперами не може здійснювати торгівлю:

а) цінними паперами власного випуску;

б) акціями того емітента, у якого він безпосередньо або побічно володіє майном у розмірі більш як 5% статутного фонду.

На початку ХХІ століття в Україні реально на фондовому ринку працює від 200 до 300 фінансових посередників, серед яких такі відомі, як “ІФ “Київська Русь”, “Олбі Довіра”, “Олександрія”, “Перший приватизаційний фонд”, “Різноекспорт”, “Нафтаенергоінвест” та ін.

Характеристика основних організаційних форм фінансового посередництва

Інвестиційна компанія є юридичною особою, яка діє на ринку інвестиційних ресурсів за рахунок власних коштів за замовленням клієнтів або згідно з власною стратегією. Відповідно до чинного законодавства України інвестиційною компанією визначається торгівець ц.п., який може залучати кошти для здійснення спільного інвестування через емісію ц.п. та їх розміщення.

Інвестиційна компанія створюється у формі АТ або ТОВ із статутним фондом не меншим за 50 тис. мінімальних зарплат.

Практика функціонування вітчизняних інвестиційних компаній показала, що вони створювали закриті взаємні фонди, які обмінювали приватизаційні сертифікати на інвестиційні сертифікати не виконуючи основні функції свого існування.

Інвестиційна компанія в сучасних умовах зобов`язана заснувати взаємний фонд, провести реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, опублікувати інвестиційну декларацію та інформацію про випуск нею інвестиційних сертифікатів.

Інвестиційний фонд – юридична особа, заснована у формі ЗАТ, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування. Він не може сам виконувати процес інвестування, для чого має створювати інвестиційні компанії, які повинні виступати в ролі інвестиційного керуючого. Інвестиційний керуючий проводить дії по управлінню активами інвестиційного фонду, організовує продаж інвестиційних сертифікатів, приймає рішення стосовно інвестицій і здійснює управління відносно до придбаних від імені інвестиційного фонду акцій.

Інвестиційним фондам не дозволяється інвестувати більше як 5% своїх активів у придбання акцій конкретного підприємства і понад 10% своїх цінних паперів в одного емітента.

Інвестиційні фонди України створюються у формі ЗАТ, які у свою чергу поділяються на відкриті та закриті.

Відкриті фонди створюються на невизначений термін і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у терміни, встановлені інвестиційною декларацією інвестиційного фонду.

Закриті фонди створюються на визначений термін і здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення терміну діяльності інвестиційного фонду.

Засновниками інвестиційного фонду є юридичні та фізичні особи, але не можуть бути його засновниками ті юридичні особи, частка державного майна у статутному фонді яких перевищує 25%.

Вплив інвестиційних фондів на корпоративні інтереси, передачу прав власності, консолідацію пакетів акцій на сучасному етапі економічного розвитку України має стан досить суттєвим.

Довірче товариство (ДТ) являє собою фірму, яка здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. ДТ є досить специфічною ланкою в системі корпоративного управління, де здійснюється передача функцій управління від власника до професійного управляючого, який покликаний більш ефективно здійснювати функції управління розпорядження його майном. При цьому довірчі операції від імені довірчого товариства здійснюють його учасники – довірені особи, які особисто виконують свої обов`язки перед довірителями майна. Довірителями виступають окремі громадяни і юридичні особи.

Кількість діючих довірчих товариств в Україні зменшилась через гучні скандальні операції з майном вкладників на початку 90-х років, оскільки вони виступали у вигляді трастових компаній.