5.2. Управління державними корпоративними правами

У цілому управління державними корпоративним сектором України можна поділити на три блоки:

створення загальної нормативно-правової бази функціонування економіки;
пряме управління державними підприємствами;
управління певною державною часткою статутного фонду господарських товариств.

Від імені держави засновником та акціонером державного АТ може бути визначений Кабінетом Міністрів України орган, уповноважений управляти об’єктами державної власності.

Досить широкі повноваження має Фонд державного майна України, що управляє майном державних підприємств, які з метою приватизації перетворюються в господарські товариства, та державним майном, що не ввійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації та корпоратизації, а також цілісними майновими комплексами переданими в оренду.

Фонд державного майна через Департамент з управління державними корпоративними правами (рис. 5.1) може здійснювати наступні функції:

призначення уповноважених осіб з управління державними частками, паями, акціями;
укладання з ними угод та здійснення контролю за ефективністю їх роботи;
формування разом з центральними органами виконавчої влади окремих переліків ГТ, у статутних фондах яких є державні корпоративні права та які є стратегічними об’єктами для економіки і безпеки держави, з урахуванням принципів діяльності;
проведення нормативного та методичного забезпечення управління державними корпоративними правами;
здійснення контролю за ефективністю управління державними корпоративними правами.

Органи виконавчої влади, уповноважені здійснювати управління

державними корпоративними правами, визначають уповноважену особу, відповідальну за управління державними корпоративними правами в конкретному господарському товаристві.

Депозитарна діяльність визначається як надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у ц.п. обслуговування операцій на цих рахунках та обслуговування операцій емітента по випущених ним ц.п.

Структурну схему депозитарної системи в Україні наведено на рис. 5.2.

У системі корпоративного управління депозитарна система здійснює ряд напрямів діяльності, серед яких:

1) стандартизація обліку цінних паперів, згідно з міжнародними вимогами;

уніфікація документообігу щодо операцій з ц.п.і нумерація цінних паперів випущених в Україні, згідно з міжнародними стандартами;
відповідальне зберігання всіх видів ц.п. як у документарній, так і в бездокументарній формах;
акумулювання доходів (дивідендів) щодо цінних паперів, взятих на обслуговування депозитарною системою, та їх розподіл за рахунками;
надання послуг щодо виконання обов’язків номінального утримувача іменних ц.п., що беруться на обслуговування системою, та ін.

5.3. Характеристика суб’єктів депозитарної системи в Україні

До прямих суб’єктів депозитарної системи відносяться депозитарії та зберігачі цінних паперів.

Депозитарієм вважається юридична особа створена у формі ВАТ, учасниками якого є не менше 10-ти зберігачів, і яка здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому частка одного учасника в статутному фонді не може перевищувати 25% цього фонду і жоден з учасників депозитарію не повинен володіти блокуючим пакетом акцій.

Клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, а також інші депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини.

До основних видів депозитарної діяльності відносяться:

ведення реєстрів власників іменних ц.п.;
зберігання й обслуговування обігу ц.п. на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним ц.п.;
кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних папераів.

Зберігачами мають право бути торговці ц.п. за наявності ліцензії, комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності по випуску та обігу ц.п. і мають право бути зберігачами, проводити за дорученням власника операції з депонованими цінними паперами.

Зберігачі здійснюють зберігання та обслуговування обігу ц.п. і операцій емітента з ними на рахунках у цінних паперах , які належать їх власникам, у тому числі самому зберігачу.

Діяльність щодо ведення реєстрів власників іменних ц.п. здійснює емітент або реєстратор. Історично в Україні склалось так, що переважну кількість акцій обслуговують окремі реєстратори, менша частина припадає на самих емітентів.

Реєстратором може бути юридична особа, якщо реєстраційна діяльність передбачена її статутом.

Договір на ведення реєстру емітент може укласти тільки з одним реєстратором.

Частка емітента ц.п. у статутному фонді реєстратора не може перевищувати 10-ти відсотків.

Таблиця 5.1

Форми та функції державного регулювання ринку цінних паперів

№ пп	Форми та функції державного регулювання ринку	Органи державного регулювання корпоративного сектору
1.	Прийняття законодавчих актів та формування єдиної державної політики з питань діяльності ринку цінних паперів	Верховна Рада України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
2.	Регулювання випуску та обігу цінних паперів	Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
3.	Регулювання прав і обов’язків учасників ринку цінних паперів	Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
4.	Реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформація про емісію цінних паперів	Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
5.	Контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів	Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
6.	Контроль за дотриманням умов продажу цінних паперів	Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
7.	Створення системи захисту прав інвесторів	Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
8.	Контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами	Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
9.	Видання ліцензій на здійснення діяльності на ринку цінних паперів	Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
10.	Заборона та припинення діяльності суб’єктів ринку цінних паперів у разі порушення законодавства України	Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку