Вентиляція виробничих приміщень. Вимоги до проектування вентиляції
Загально-обмінну припливно-механічну вентиляцію приміщень без природного провітрювання проектують так, щоб забезпечувати в них не менше двох припливних і двох витяжних вентиляційних установок, з продуктивністю кожної не менше 50% потрібного повітрообміну. Об’єм подаваємого повітря засобами механічної вентиляції має становити не менше 60 м3/год на одного працюючого, але не менше однократного повітрообміну за годину. Дозволяється проектувати по одній припливній і одній витяжній установці тільки тоді, коли вони забезпечені резервним вентилятором, який автоматично включається при зупинці робочого.
Порядок розрахунку вентиляційної мережі є такий:
• вибирають конфігурацію мережі;
• визначають поперечні розміри повітроводів;
• розраховують опір мережі;
• за каталогом підбирають вентилятор і електродвигун
Основним завданням розрахунку вентиляційних систем є визначення кількості повітря (м3/год), необхідного для його надходження або вилучення з приміщення.
Повітрообмін визначають розрахунковим шляхом за конкретними даними про кількість шкідливих виділень (теплоти, вологи, пари, газу, пилу).
Розрахунки повітрообміну для проектування вентиляційних систем мають на меті забезпечення належного санітарно-гігієнічного стану у робочій зоні виробничого приміщення.
Кратність повітрообміну. Розрахунок необхідного повітрообміну за фактором люди
Кратність повітрообміну – узагальнюючий параметр, за яким можна судити про ефективність роботи вентиляційної установки.
Мінімальний повітрообмін у приміщенні (мінімальна кількість зовнішнього повітря) на одну людину визначається за такими рекомендаціями:
для приміщень громадських будинків, в яких природне провітрювання через конструктивні чи технологічні причини неможливе, – 40 м3/год;
для глядацьких залів кінотеатрів і клубів, класів, навчальних кабінетів і аудиторій навчальних закладів, в яких люди знаходяться до 3год. – 20м3/год.
Повітрообмін за нормованою кратністю. Для більшості приміщень громадських будинків повітрообмін визначають за нормативною розрахунковою кратністю Кр.
Кратністю повітрообміну називається відношення об’єму повітря, який подається або видаляється з приміщення протягом 1 години, до об’єму приміщення (за внутрішніми розмірами):
.
Дана величина часто використовується також для оцінки правильності розрахунку повітрообміну у приміщенні. Як правило, нормативна кратність Кр використовується для розрахунку повітрообмінів у приміщеннях з надлишками в основному вуглекислого газу і теплоти.
Розрахунок необхідного повітрообміну за теплонадлишками
Необхідний об’єм повітря для поглинання надлишкового тепла визначають за формулою:
де Qнадл – надлишкове тепло (кДж/год);
С – питома масова теплоємність повітря, С = 1,005 кДж/(кг∙К);
ρ – густина повітря (кг/м3);
tвн ,tзовн - відповідно температура внутрішнього та зовнішнього (припливного) повітря (°С).