Розрахунок необхідного повітрообміну при виділенні шкідливих речовин та вологи.
Для асимілювання (розчинення) шкідливих виділень до гранично допустимих концентрацій визначають об’єм повітря L пов за формулою:
(м3/год)
При проведенні розрахунку повітрообміну, треба, щоб концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони gдоп не перевищувало ГДК. Концентрація шкідливих речовин у припливному повітрі gпов повинна бути по можливості мінімальною, по санітарним нормам gпов ≤ 0,3 gгдк. При одночасному виділенні у повітря робочої зони кількох шкідливих речовин, які не мають односпрямованої дії, кількість повітря можна приймати по тій шкідливій речовині, для якої необхідно подавати чисте повітря у найбільшій кількості.
Природна вентиляція. Види. Переваги, недоліки.
Повітрообмін відбувається внаслідок теплового та вітрового напору. Тепловий напір обумовлений різницею температур, а, значить, і густиною внутрішнього та зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а з підвітряної – розрідження.
Природна вентиляція може бути:
– неорганізованою;
– організованою.
Неорганізована включає інфільтрацію – просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях та при провітрюванні, що здійснюється під час відкривання вікон та кватирок.
Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження та видалення повітря передбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів. Це важливо, особливо, в холодну пору року.
Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Основний її недолік полягає у тому, що повітря надходить у приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищається і забруднює довкілля.
Природна вентиляція. Аерація. Поняття про дефлектор.
Повітрообмін відбувається внаслідок теплового та вітрового напору. Тепловий напір обумовлений різницею температур, а, значить, і густиною внутрішнього та зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а з підвітряної – розрідження.
Природна вентиляція може бути:
– неорганізованою;
– організованою.
Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження та видалення повітря передбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів. Це важливо, особливо, в холодну пору року.
Для збільшення природної тяги за рахунок енергії вітру над витяжними каналами встановлюють спеціальні насадки, які отримали назву дефлекторів. Дія дефлектора базується на тому, що при його обтіканні вітром приблизно на 5/7 поверхні насадки утворюється розрідження, внаслідок чого у витяжному каналі збільшується тяга.
Дефлектори необхідно розташовувати на найвищих ділянках покрівлі, вище гребеня даху в зоні ефективної дії вітру.