8. Кондиціювання повітря.

Кондиціонування повітря — це створення та автоматичне підтримування в приміщенні заданих або таких, що змінюються за певною програмою метеорологіч­них умов, які є найбільш сприятливими для працівників чи для нормального проті­кання технологічного процесу. Кондиціонування повітря може бути повним та непов­ним. Повне Кондиціонування повітря передбачає регулювання температури, вологості, швидкості руху повітря, а також можливість його додаткового оброблення (очищення від пилу, дезінфекції, дезодорації, озонування). При неповному кондиціонуванні регу­люється лише частина параметрів повітря.

Кондиціонування повітря здійснюється кондиціонерами, які підрозділяються на центральні та місцеві. Центральні кондиціонери призначені для обслуговування ве­ликих за розмірами приміщень. Оброблення повітря проводиться в одному центрі, що розташований поза приміщеннями, в яких здійснюється Кондиціонування і зв'язано­го з останніми каналами для подачі та рециркуляції повітря. Місцеві кондиціонери мають малу продуктивність і встановлюються безпосередньо в невеликих приміщеннях. Такі кондиціонери, зазвичай, працюють на зовнішньому повітрі за, так званою, припливною схемою.

8. Вимоги до раціонального освітлення. Основні світлотехнічні показники.

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втом­люваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повин­но відповідати наступним вимогам:

• створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зоро­вої роботи і не є нижчою за встановлені норми;

• забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у вироб­ничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

• не створювати засліплювальної дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

• не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

• повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

• не створювати небезпечних та шкідливих виробничих чинників (шум, теплові випромінювання, небезпека ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);

• повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Освітлення виробничих приміщень характеризуються кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників належать світловий потік, сила світла, освітленість та яскравість. До основних якісних показників зорових умов роботи можна зарахувати: фон, контраст між об’єктом і фоном, видимість.

8. Природне освітлення. Кпо.

Природне освітлення – це освітлення приміщень світлом неба (прямим або відбитим), яке проникає через світлові прорізи в зовнішніх огороджуючих конструкціях.

коефіцієнт природної освітленості (КПО), який представляє собою виражене у відсотках відношення освітленості в даній точці всередині приміщення Е_вн до одночасного значення зовнішньої освітленості горизонтальної поверхні Е_зовн, створюваної світлом повністю відкритого небосхилу, тобто:

.

За допомогою КПО оцінюють розміри віконних прорізів, вид засклення й переплетень, їх забруднення. Природнє освітлення в приміщеннях регламентується нормами СНиП II-4-79. Нормоване значення КПО визначають за відповідними таблицями з урахуванням характеру зорової роботи і типу приміщення.

8. Нормування природного освітлення.

Норми природного освітлення представлені в ДБН В.2.5-28-2006. Освітленість всередині приміщень визначається в точках, розміщених на лінії перетину вертикальної площини характерного розрізу і умовної робочої поверхні (умовно прийнятої горизонтальної поверхні, розташованої на висоті 0,8м від підлоги)

8. Штучне освітлення. Системи штучного освітлення.

Штучне освітлення передбачається в усіх приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення у темний час доби.

В залежності від розташування світильників штучне освітлення може бути двох систем – загальними та комбінованими.

8. Штучне освітлення. Класифікація в залежності від функціонального призначення.

Штучне освітлення передбачається в усіх приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення у темний час доби.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, охоронне, чергове. аварійне освітлення поділяється на освітлення безпеки та евакуаційне

8. Джерела штучного освітлення, їх переваги та недоліки.

Джерелом штучного освітлення є лампи розжарювання та газорозрядних (люмінесцентні) лампи. Основними характеристиками ламп є: номінальна напруга, електрична потужність, світловий потік, світлова віддача та термін служби.

Лампи розжарювання мають просту конструкцію, відносно низьку вартість, широкий діапазон напруг і потужностей. Однак поряд з перевагами є й суттєві недоліки: характеризуються переважанням жовто-червоних променів у випромінюваному світлі, коефіцієнт корисної дії цих ламп низький – усього 3-4%, світловіддача також мала – 8-18 лм на 1 Вт енергії, крім того, мають відносно невеликий термін експлуатації.

Перевагами люмінесцентних ламп є: їх тривалий строк експлуатації, значно більша (в 2-4 рази) світловіддача порівняно з лампами розжарювання, що дозволяє для забезпечення необхідного рівня освітленості використовувати менш потужні лампи, крім того, вони здатні забезпечувати світловий потік практично будь-якого спектра, що створює найбільш оптимальні умови для виконання зорової роботи. Основним недоліком люмінесцентних ламп є пульсація світлового потоку, що може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту – явища спотворення зорового сприйняття об’єктів, які рухаються, обертаються чи змінюються в пульсуючому світлі. Це може призвести до нещасного випадку, тому що об’єкт, який рухається, буде здаватися нерухомим.