Первинна медична допомога
Надзвичайні ситуації здатні призводити до масового ураження людей. Для зменшення ступеня ураження необхідні невідкладні заходи щодо надання медичної допомоги потерпілим, які здійснюються медичною службою ЦЗН.
Розрізняють три види медичної допомоги: первинна медична, первинна лікарська і спеціалізована медична допомоги.
Первинна медична допомога (рис. 5.3) здійснюється з метою підтримки життєдіяльності організму постраждалого, боротьби з ускладненнями й підготовки його до евакуації з вогнища ураження. Надається в перші 30 хв. після ураження масовими невоєнізованими медичними формуваннями (санітарними постами й дружинами, таборами санітарних дружин), а також громадянами в порядку взаємодопомоги. Начальником такого формування на підприємстві є його головний медичний працівник.
Рисунок 5.3 – Алгоритм надання первинної медичної допомоги
До первинної медичної допомоги відносять:
штучне дихання;
непрямий масаж серця;
тимчасову зупинку кровотечі;
накладення первинних пов'язок на рани й опіки;
допомога при переломах кісток, вивихах, розтягненнях, переохолодженнях, обмороженнях, укусах і харчових отруєннях;
протишокові міри.
Необхідно пам'ятати, що потерпілий завжди вимагає морально-психічної підтримки оточуючих. Людина, яка надає допомогу, повинна бути рішучою, акуратною і послідовною у своїх діях. При ранах і переломах кісток які-небудь різкі рухи постраждалого (переміщення, повороти) різко підсилюють біль, що може погіршити його стан, викликати кровотечу, зупинку серця й дихання.
Первинна лікарська допомога має проводитися з метою профілактики й боротьби з ускладненнями уражень, підтримки життєво важливих функцій на вищому (професійному рівні) і підготовки до евакуації в стаціонарні лікувальні заклади для надання спеціалізованої допомоги. Надається в перші 8 годин після ураження.
Спеціалізована медична допомога надається в стаціонарних лікарнях і госпіталях у перші 2 доби й триває до закінчення лікування.
Далі розглянуті основні травми й стани потерпілого, що вимагають надання первинної медичної допомоги.
Клінічна смерть може наступити при втопленні, ураженні електрострумом або блискавкою й знаходженні в загазованому приміщенні. Людина у такому стані може перебувати не більше 5 хв., після чого наступає біологічна смерть. Допомога:
припинити уражуючу дію (дістати потерпілого з води, винести із загазованого середовища, відключити електрострум). При цьому людина, яка надає допомогу, повинна піклуватися про власну безпеку. При втопленні – звільнити дихальні шляхи потерпілого від води;
здійснити штучне дихання. Виконується через хусточку з рота в рот або з рота в ніс. Частота має дорівнювати частоті нормального подиху;
здійснити непрямий масаж серця. Виконується різким натисканням долонями рук на грудну клітину в області серця з амплітудою 3–4 см і частотою 60–80 натискань за хвилину.
Якщо допомогу надає одна людина, то п. п. 2 й 3 необхідно чергувати (2–3 вдихи, 5–8 натискань) до відновлення серцевої діяльності й дихання. Якщо вони не відновлюються, необхідно продовжувати ці дії до прибуття лікаря (констатувати біологічну смерть може тільки лікар).
Втрата свідомості може наступити при ударі голови, болю, нервово-емоційному збудженні, страху, недостачі кисню й втраті крові. При цьому потерпілий зовні схожий на сплячу людину. У нього підвищений пульс і знижений артеріальний тиск.
Допомога:
покласти потерпілого на спину так, щоб голова була нижче рівня ніг на 15–20 см для збільшення кровотоку. При цьому голову необхідно злегка повернути убік для відведення можливих блювотних мас;
звільнити шию й груди від одягу, приклавши до них змочений в холодній воді рушник, збризкати обличчя водою;
забезпечити доступ свіжого повітря;
дати понюхати нашатирний спирт і злегка поплескати по щоках.
Травматичний шок може наступити при великих ушкодженнях і є різким занепадом сил і пригніченням усіх життєвих функцій організму: частий і слабкий пульс, поверхневе дихання, блідість і піт на обличчі, байдужність до всього навколишнього, збереження свідомості. Допомога:
усунути (послабити) біль. При переломах кісток накласти шину (іммобілізувати). Застосувати болезаспокійливі засоби (шприц-тюбик індивідуальної аптечки АІ-2, промедол, баралгін, аналгін, цитрамон та ін.);
зігріти потерпілого за допомогою ковдри й грілок, дати випити гарячий чай (якщо не ушкоджена черевна порожнина).
Варто знати, що алкоголь має незначну знеболюючу дію, однак сильно знижує дію анестезії (знеболювання).
Струс мозку може наступити при ударі голови. Ознаки: головний біль, запаморочення, блідість, шум у вухах, слабість, блювота й втрата свідомості. Допомога:
покласти потерпілого й забезпечити йому повний спокій, незважаючи на можливе поліпшення самопочуття;
до голови прикласти холод, а до ніг – теплу грілку.
Для запобігання ускладнень після прибуття лікаря докладно повідомити йому про всі ознаки, що спостерігалися.
Забите місце може виникнути при ударі, стиску або розтяганні тканин. Це – ушкодження м'яких тканин із внутрішнім крововиливом при збереженні цілісності шкіри.
Якщо травмовано кінцівку:
покласти постраждалого так, щоб травмоване місце було вище рівня серця (зменшує крововилив);
прикласти холод (знижує чутливість нервових клітин, звужує судини й зменшує крововилив);
виконати протишокові міри.
Рани бувають вогнепальними, колотими, рубаними, рваними, укушеними. Відомі різні кровотечі, які у свою чергу можуть викликати ряд ускладнень (рис. 5.4).
Рисунок 5.4 – Різновиди кровотеч і їх ускладнень
Артеріальна кровотеча відрізняється від венозної яскравішим кольором і пульсуючим струменем. Існують такі способи зупинки артеріальних кровотеч:
пальцеве притиснення артерії (скроневої, підключичної, сонної, плечової, стегнової, великогомілкової) до кісток. Використовується на короткий час, необхідний для підготовки джгута або тугої пов'язки. Виконується 2–3 пальцями або кулаком;
за рахунок посиленого згинання кінцівок у суглобах з фіксацією ременем, мотузкою або бинтом;
накладення джгута при травмі кінцівки. Джгут накладають вище рани на 1–1,5 години. Обов’язково вкладається записка із вказівкою часу накладення. Якщо за цей час потерпілому не надана хірургічна (лікарська) допомога, слід послабити джгут і відновити кровопостачання кінцівки на 30 хв. Після цього знову його затягти й указати в записці час. При відсутності спеціального джгута можна використати мотузку, ремінь і т.д.
Після зупинки кровотечі ретельно вимитими руками рану необхідно обробити розчином зеленки, йоду (обробляють краї рани) або перекисом водню. Потім накласти тугу пов'язку, що давить, зі стерильного бинта й вати. Після цього послабити й по можливості зняти джгут.
Для зупинки венозної кровотечі кінцівки можна накласти джгут нижче рани, однак, як правило, необхідності в ньому немає. Обробка рани й накладення тугої пов'язки, що давить, аналогічні (див. вище).
Переломи бувають відкриті й закриті (зі зсувом і без зсуву). Необхідна допомога:
розрізати одяг для огляду;
при відкритих переломах зупинити кров (див. вище);
зверху накласти шину (можна використати дошку, картон і т.д.).
Випрямляти зламані кістки не можна! Шина має охоплювати обидва суглоби й суміжні з ними кістки;
забинтувати, переконавшись у повній фіксації;
якщо немає шин, поламану руку прибинтувати до тулуба, а ногу – до здорової ноги.
Вивихи. Допомога при вивихах:
накласти компрес;
забезпечити нерухомість і повний спокій. Не можна вправляти вивих самостійно.
Обмороження можливі 4-х ступенів:
Від блідості до відмирання тканин і кісток. Допомога:
евакуювати потерпілого до теплого приміщення. Звільнити обморожені частини тіла від мокрого одягу й зігріти;
якщо обморожені пальці рук або ніг, опустити їх у теплу (але не гарячу) воду на 20–30 хв. Після відтавання може з'явитися сильний біль;
обережно розтерти ушкоджені місця чистою рукою або тканиною до появи нормального кольору шкіри. Не можна розтирати обморожену частину снігом, терти й масажувати пухирці або розрізати їх, змазувати жиром або мазями;
при обмороженні пальців ніг потрібно присідати та легко бігати для відновлення кровообігу;
накласти асептичну (суху стерильну) пов'язку.
Опіки бувають трьох видів: термічні, хімічні й радіаційні. Їх у свою чергу ділять на чотири ступені: 1 ступінь (почервоніння й хворобливість шкіри), 2 ступінь (є пухирці), 3 ступінь (омертвіння всіх шарів шкіри), 4 ступінь (крім шкіри уражені глибше лежачі тканини – сухожилля, м'язи, кістки). Опіки 1/3 поверхні тіла небезпечні для життя.
При термічних опіках для надання первинної медичної допомоги:
згасити одяг, що палає (облити потерпілого водою, накинути на нього ковдру, піджак, тканину й т.д.);
при необхідності розрізати одяг у місці опіку. Частини шкіри, що пристали до одягу, не здирати, а обрізати навколо й залишати на місці. Зрізати й зривати пухирі не можна!
шкіру навколо опіку обробити спиртом (одеколоном або горілкою). Змазувати поверхню опіку жиром або мазями не можна! При опіках першого ступеню на місце опіку покласти марлеву серветку, змочену спиртом;
накласти асептичну пов'язку;
дати багато випити води;
при опіках 2...4 ступенів потерпілого направити в лікувальний заклад для надання лікарської допомоги.
При хімічних опіках обпалену частину тіла якнайскоріше промити чистою холодною водою. Далі послідовність дій при хімічних і радіаційних опіках аналогічна.
Харчові отруєння викликають нудоту, блювоту, слабість і підвищення температури і є загрозою для життя й здоров'я.
Для надання первинної медичної допомоги необхідно:
промити шлунок. Пити чисту (по можливості кип'ячену) воду з доданням перманганату калію (блідий розчин) до викликання блювотного рефлексу). Процедуру проробити кілька разів;
дати випити молоко або розчинений у воді сирий яєчний білок;
укласти потерпілого й забезпечити спокій. До голови прикласти компрес. Давати пити багато води.
Додаток 1
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А