9. Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки

9.1. Суб’єкт господарської діяльності, у власності або користуванні якого є хоча б один ПНО чи який має намір розпочати будівництво такого об’єкта або його реконструкцію, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 956 “Порядок ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки” організовує проведення його ідентифікації.

Вимоги цього Порядку не застосовуються до ідентифікації та обліку:

потенційно небезпечних об’єктів військового призначення;

потенційно небезпечних об'єктів, віднесених до таких у зв'язку з наявністю на них радіоактивних речовин;

потенційно небезпечних об'єктів розвідки, видобутку та розробки корисних копалин, включаючи розвідку та розробку морського дна, наявність небезпечних речовин у яких зумовлена природними явищами, а їх кількість не може контролюватися;

небезпечних речовин, що перевозяться за межами підприємства усіма видами транспортних засобів, крім транспортування по трубопроводах;

гідротехнічних споруд.

9.2. Ідентифікація ПНО проводиться самим підприємством або за його замовленням суб’єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, що займаються науковою і науково-технічною діяльністю у сфері безпеки промислових об’єктів, у тому числі спеціалізовані експертні організації, акредитовані відповідно до вимог Закону України “Про наукову та науково-технічну експертизу”.

9.3. Суб’єкти господарської діяльності несуть відповідальність згідно із законодавством за своєчасне, повне і достовірне проведення ідентифікації ПНО.

9.4. Повідомлення про результати ідентифікації ПНО суб’єктом господарської діяльності у двотижневий термін надсилається відповідним територіальним та місцевим органам Держнаглядохоронпраці, державного нагляду у сфері цивільного захисту, Держекоінспекції, Державній санітарно-епідеміологічній службі, Держпожбезпеки, Держархбудінспекції, а також відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевої ради.

9.5. Повідомлення про результати ідентифікації залучається до наглядової справи ПНО.

10. Облік об’єктів підвищеної небезпеки

10.1. Облік ОПН в місцевих і територіальних органах державного нагляду у сфері цивільного захисту здійснюється у спеціальному журналі обліку ПНО та ОПН (додаток 2) на підставі результатів проведення ідентифікації ПНО.

10.2. Державний реєстр об’єктів підвищеної небезпеки веде Держнаглядохоронпраці.

10.3. Протягом 10 робочих днів після реєстрації Держнаглядохоронпраці видає суб’єкту господарської діяльності свідоцтво за встановленою формою про державну реєстрацію об’єкта підвищеної небезпеки.

10.4. Порядок визначення, обліку та перевірки ОПН викладений в додатку 3.

11. Декларація безпеки об’єктів підвищеної небезпеки

11.1. Суб’єкт господарської діяльності, у власності або користуванні якого є хоча б один ОПН, організовує розроблення і складання декларації

безпеки об’єкта підвищеної небезпеки.

11.2. Декларація безпеки складається на основі дослідження суб’єкта господарської діяльності, ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій, що пов’язані з експлуатацією цих об’єктів.

11.3. Для ОПН, що експлуатуються, декларація безпеки складається як самостійний документ, а для ОПН, що будуються (реконструюються, ліквідуються), як складова частина відповідної проектної документації.

Порядок та вимоги щодо складання декларації викладені у Порядку декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 956.

11.4. Суб’єкти господарської діяльності несуть відповідальність згідно із законодавством за повноту та достовірність відомостей, поданих у декларації безпеки.

11.5. Декларацію безпеки можуть складати на основі досліджень ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій, пов’язаних з експлуатацією цих об’єктів, суб’єкти господарської діяльності незалежно від форм власності, що займаються науковою і науково-технічною діяльністю у сфері безпеки промислових об’єктів.

11.6. Декларація безпеки разом з позитивним висновком експертизи подається відповідним територіальним та місцевим органам Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, Держекоінспекції, Державної санітарно-епідеміологічної служби, Держпожбезпеки, Держархбудінспекції, а також відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевої ради.