Урок №17.

ТЕМА: Художня культура – духовне явище.

Художня культура – народна і професійна, їх взаємодія.

Збереження національної культурної спадщини

МЕТА: дати поняття про художню культуру як духовне явище, вчити порівнювати зразки народної та професійної культури, знаходити ознаки взаємодії; сприяти формуванню художнього смаку і естетичному розвитку особистості.

ОСНАЩЕННЯ: матеріали, які висвітлюють художню творчість народних та професійних митців (художників, скульпторів, музикантів, виконавців)

ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу (з творчим підходом)

Хід уроку

1.Організаційна частина.

2.Повторення визначень, що стосуються поняття культура.

3.Подача нового матеріалу.

Духовна культура – одна із сторін загальної культури людства, вона протиставляється матеріальній культурі (але вони тісно пов’язані між собою). Духовною культурою є явища, пов’язані із свідомістю, інтелектуальною, а також емоціонально-психологічною діяльністю людини – це мова, звичаї, вірування, знання, мистецтво

Художня культура – одна із спеціалізованих сфер культури, що функціонально вирішує завдання інтелектуально – чуттєвого відображення дійсності в художніх образах, а також різні аспекти забезпечення цієї діяльності.

Художня культура – складне багатошарове явище, вона об’єднує:

1)усі види мистецтва;

2)сам процес художньої творчості; його результати;

3)систему заходів із створення, збереження і розповсюдження художніх цінностей;

4) виховання творчих кадрів і глядацької аудиторії

Художня картина світу – це створений мистецтвом образ дійсності.

Художній образ – це естетична категорія, в якій відбита об’єктивна дійсність через специфічні закони мистецтва й художньої творчості. Художній образ існує і функціонує як форма активної діяльності розуму людини.

В основі мистецьких творів лежить певна ідея, кордон між художнім і реальним світом завжди був рухливим – ступінь умовності відображення дійсності залежить від специфіки мови кожного виду мистецтва.

Створення художнього образу та його сприйняття складають дві сторони одного художнього процесу, що відбувається у спільному просторі. Митець надає імпульс, програму для переробки інформації, стимулює думку глядача, запрошує його до співпраці, той же, в свою чергу, порівнюючи художній твір з дійсністю, намагається відтворити образ, що виникає в уяві митця. Істина для нього – те, як він зрозумів твір, а не те, що відобразив художник.

Художня культура є активним творчим феноменом, що обумовлений як художньою картиною світу конкретної епохи, так і внутрішніми художніми процесами. Митець є тим ланцюгом, який пов’язує внутрішньо художні процеси і світоглядні настанови суспільства.

Справжнє розуміння мистецьких творів потребує залучення до художнього сприйняття всього масиву знань щодо історичної епохи, засобів художнього мислення автора і його прийомів тлумачення світу, особливостей мови виду та жанру мистецтва, до якого належить твір – все це обумовлює рівень культури сприйняття художнього твору.

Для розгляду учням пропонується три картини (можливе застосування і більшої кількості прикладів) одного виду (живопис), жанру (портрет) але абсолютно різних за художнім почерком художників наприклад:

1) Ян Матейко „Портрет дружини в весільному вбранні”

2) Сальвадор Далі „Сферична

3) Анрі Руссо „Портрет жінки”

(Учні висловлюють власні думки щодо картин, визначають професійне і аматорське виконання, мотивуючи свою думку).

Таких способів визначення можна застосувати декілька – змінюючи вид, жанр, імена художників (наприклад: натюрморти Сальвадор Далі –„Туристичний натюрморт”, Катерина Білокур –„Сніданок хлібороба, Ян Давідс де Хем „Десерт”)

Як висновок, учні роблять спробу визначити професійне і народне мистецтво та різницю між ними.

В структурі культури виділяють поняття

Народна культура – вона створюється анонімними творцями, що не мають професійної підготовки. Народ виступає як суб’єкт культури, він бере участь у самому процесі художньої творчості, є її творцем. Одночасно він є кінцевим адресатом і споживачем своєї культури. У зв’язку з цим основною умовою народної культури є доступність її сприйняття народом, співзвучність з його інтересами і світоглядом.

В основі народної культури лежать традиції, що відіграють роль генетичної пам’яті людей. Народна культура завжди відображає психологічно-етнонаціональні особливості країни або окремих її регіонів. Яскравим прикладом є міфи, легенди, сказання, епос, казки, пісні, танці, архітектура і живопис дерев’яних церков та ін.

Професійна культура створюється людьми, які пройшли відповідну підготовку, мають освіту за фахом, який відповідає процесам їхньої творчості.

Було б хибним вважати, що між народною і професійною культурою не існує зв’язку: народна культура не проти стоїть загально художнім процесам розвитку. Народна культура засвоює не всю систему художніх форм професійної культури, а лише окремі її елементи, трансформуючи їх і поєднуючи з традиційними художніми прийомами.

Водночас народна культура живить своїми цілющими силами професійну культуру.

Далі продовжується перегляд фотоматеріалів (слайдів, відеозаписів) із зразками творчості народних та професійних виконавців; прослухуються пісні в народному та професійному виконанні (бажано один і той же твір). Учні визначають спільні і відмінні риси, характер взаємодії між народною і професійною культурою.

Домашнє завдання: підготуватись до семінарського заняття – « Культура і її роль у суспільстві.»

Орієнтовні завдання:

«Взаємодія народного і професійного мистецтва»

«Народна культура – підґрунтя розвитку національної культури.»

Матеріали можуть бути як загального характеру, так і стосовно окремих конкретних митців.

4. Підсумок уроку.

Запитання

1.Поясніть своїми словами поняття «духовна культура» та «художня культура»……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

2. Структура художньої культури

1.

2.

3.

4.

3.Дайте визначення поняттю «художній образ».

4. Заповніть таблицю

Ознаки й характерні риси професійного мистецтва	Ознаки й характерні риси народного мистецтва