Бароко в образотворчому мистецтві

Для бароко характерний особливий погляд на людину та світ, що її оточує. «Весь світ театр, а люди в нім актори» - цей шекспірівський вислів вдало виражає зміст культури бароко. Песимізм, відчай після втрати сталої культурної традиції спостерігається в своєрідних мистецьких формах. Культура бароко далека від сентиментальної сльозливості, її герой – яскрава особистість з складним внутрішнім світом.

В образотворчому мистецтві популярне звернення до релігійних сюжетів, де яскраво проявляються декоративність, контрастність, грандіозність, напруженість в композиції, алегоричність .Великого поширення набувають парадні портрети, які підкреслюють привілейоване суспільне становище людини. Ідеалізація образів поєднується з бурхливою динамікою, несподіваними композиційними вирішеннями, підкресленною чуттєвістю. Значного поширення і високого ступеня розвитку набуває побутовий та історичний жанр.

Італія

Формування живопису бароко пов’язане з творчістю кількох художників, які почали відходити від високого Відродження і маньєризму в ХVI ст.:Караччі, Тінторетто, Рені, Караваджо. Караваджо є одним із засновників реалістичного живопису («Лютніст», «Упевнення апостола Фоми», низка натюрмортів і пейзажів, «Розп’яття апостола Петра»). Послідовників Караваджо називали караваджистами і впізнавали за гіпертрофованим реалізмом і темним фоном картин.

Відомі художники:Гверчино, П’єтро да Кортона,Л.Джордано.

Іспанія

Найбільш яскраві фігури: Х.Рібера, Ф.Сурбаран, Д.Веласкес.

Х.Рібера на початку творчого шляху знаходився під впливом Караваджо. Підкреслена правдивість і матеріальність зображення поєднуються з возвишеним художнім узагальненням («Поклоніння пастухів», «Св. Інесса», «Хромоніжка»).

Для творчості Сурбарана характерні сюжети з життя святих, він створював суворі, монументальні і в той же час життєво реальні образи («Відречення Марії», «Розп’яття»).

Веласкесом на початку творчого шляху створено серію картин з народного життя «бодегонес», в яких помітно наслідування Караваджо. Був придворним живописцем, створив серію парадних портретів, які відрізняються оригінальним підходом до реалістичного зображення («Портрет папи Інокентія Х», «Герцог Оліварес», «Інфанта Маргарита в оточенні фрейлін і карликів»).

Фламандські художники

Художники в основному спеціалізувались на окремих жанрах, це був новий прояв в образотворчому мистецтві. Популярним було правдиве відтворення реального життя.

Відомі художники: Пітер Пауль Рубенс – глава фламандського бароко, придворний живописець, твори відрізняються театралізованістю композиції, бурхливим рухом, яскравими кольоровими контрастами («Вірсавія», «Союз Землі і Води», Автопортрет з Ізабеллою Брант»);Я.Йорданс –його творчість тісно пов’язана з життям народу («Сатир в гостях у селянина», «Бобовий король»);Рембрандт – найбільш повно і яскраво відтворив демократичні передові прагнення свого часу і свого народу («Повернення блудного сина», «Осліплення Самсона», «Пристрасті Христа»).

Театральне мистецтво

В драматургії панівні позиції завойовує жанр трагедії, відроджений завдяки В.Шекспіру. Твори театру бароко призначені дляв сіх верств населення, а не лише для аристократів.

Музика

В цей період починає формуватись музична культура, яку тепер називають класичною музикою.

В церковній практиці все більше уваги приділяється музичному супроводу, католицька меса завдяки проникливій музиці досягає довершеності. Високі зразки церковної та світської музики дали видатні композитори ХVII – XVIII ст. А.Вівальді ( «Пори року»), Й.-С.Бах («Страсті за Матвієм», «Страсті за Іоанном»), Г.Ф.Гендель («Мессія», «Ізраїль», «Есфір»), Й.Гфйдн («Створення світу»).

У руслі бароко, яке сміливо комбінує різні види і форми мистецтва, виникає новий музичний жанр – опера. Біля витоків цього жанру стояв італійський композитор К.Монтеверді (опера «Орфей»).

Інтегративна культура бароко дуже скоро починає розпадатись на окремі напрямки, які підкреслювали ту чи іншу сторону сприйняття дійсності, але примхливе і напружене у своїх пошуках барокове світовідчуття і відповідна стилістика ще продовжують існувати до кінця ХVIII ст.

3. Підсумок уроку.