Митці раннього Відродження:

Сандро Ботічеллі (використовував як античну, так і християнську міфологію) Найвизначніші картини « Народження венери», « Весна»;

Мазаччо –художник мужнього стилю, зміг розробити і втілити закони тримірності простору, лінійної та повітряної перспективи;

Донателло – Відродив тип округлої скульптурної статуї як самостійний вид мистецтва, не прив’язаний до архітектури (статуя Давіда).

Високе Відродження

В мистецтві на перший план вийшли проблеми громадського обов’язку, високих моральних якостей, подвигу, образ гармонійно розвинутої, сильної духом і тілом людини-героя, людини активної і діючої Пошук такого ідеалу привів мистецтво до синтезу, узагальнення. Виявлення закономірностей. Мистецтво високого Ренесансу відходить від часткового, від незначних подробиць заради узагальненого образу, заради прагнення до гармонійного життя.

Досить трьох імен, щоб уявити значення Високого Ренесансу:Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті, Мікеланджело Буонаротті.

Пізнє Відродження

Мистецтво цього періоду розвивається нерівномірно й у досить своєрідних формах –в Італії вже після 1520 р. починає формуватись нова течія маньєризм, яка відбиває крах ренесансної утопії та пошуки нових ідеалів в нових умовах тогочасної реальності. Образ людини поступово втрачає ренесансні властивості, з’являється почуття розпачу, тривоги, невпевненості; спостерігається куртуазна манірність, іноді неприродність, холодна витонченість.

Початок пізнього Відродження в Італії у часі збігся з початком доби Реформації, яку іноді називають Північним Ренесансом, і , яка об’єднує культурний розвиток країн Північної Європи – Німеччини. Нідерландів, Швеції. Франції, Англії і частково Іспанії.

Суспільно-політичний рух Реформації відіграв визначальну роль у становленні буржуазно-демократичних суспільств і створенні засад нової європейської культури.

Спільною для Відродження і Реформації була потреба подолання величезної прірви між теорією і практикою християнського життя того часу за допомогою попередньої духовної спадщини, але шляхи подолання цієї прірви було обрано різні.

Поки реформаційні процеси набували потужності, в країнах Європи відбувався самобутній розвиток, пов’язаний з Відродженням, але багато у чому цілком оригінальний у кожній з країн і генетично пов’язаний з пізньою готикою.

Нідерланди

Там більше, ніж в інших країнах Європи художник зберігав зв’язок з ремісничими цехами і сприймався як майстер-ремісник. Нідерландські художники намагалися правдиво зображати дійсність, але істина їх цікавила більше, ніж краса. Тому вони не боялися акцентувати риси людського характеру так сильно, що іноді змінювали обличчя до карикатурності. Героями їх картин були представники різних верств населення, їх цікавило відверте, хай і не дуже красиве відтворення життя. Найяскравіше ці риси виявилися в творчості двох великих майстрів: Ієроніма Босха та Пітера Брейгеля. Картини Босха мають вигляд похмурих містичних алегорій, сповнених сатири і гротеску в зображенні людей: «Сад втіх», « Корабель дурнів», «Пекло». П.Брейгеля прозвано «мужицьким» за демократизм творчості і любов до зображення сцен з життя селян і простого люду: «Сліпі», «Селянський танок», «Фламандські прислів’я», «Ігри дітей», «Селянське весілля».