3.2.4. Дернові ґрунти (Phaozems)

Дернові ґрунти відносяться до інтразональних. Вони зустрічаються майже в усіх ґрунтово-кліматичних зонах, але найбільше поширені на Поліссі. Тут вони займають площу 1706 тис. га, або біля 20% території зони (Житомирська, Чернігівська, Київська, Волинська, Рівненська обл.).

Утворились дані ґрунти під трав'янистою рослинністю внаслідок дернового процесу ґрунтотворення, найбільш суттєвою рисою якого є акумуляція гумусу у верхніх горизонтах. Дернові ґрунти формуються на різних елементах рельєфу, ґрунтотворних породах, за різних умов зволоження, тому їх розділяють на чотири самостійних типи: дерново-карбонатні, дерново-карбонатні оглеєні, дернові скелетні, дернові борові і дернові оглеєні ґрунти.

Класифікація дернових ґрунтів

За даними Українського науково-дослідного інституту ґрунтознавства агрохімії ім. О.Н.Соколовського (М.І.Полупан) розвиток дерново-карбонатних ґрунтів приурочено до ділянок, де залягають карбонатні ґрунтотворні породи. Переважно це вапняки, крейдяні відкладення, вапнякові мергелі, валунні і безвалунні суглинки і глини з вапняковими конкреціями.

Згідно класифікації, серед дерново-карбонатних ґрунтів виділяють два типи: дерново-карбонатні та оглеєні, які за ступенем вилугованості від карбонатів кальцію розподіляють на підтипи: карбонатні – «скипають» з поверхні; вилуговані – «скипають» у перехідному горизонті; опідзолені – «скипають» в породі, мають ознаки перерозподілу колоїдів.

Найбільш поширені такі роди дерново-карбонатних ґрунтів:

Модальні (карбонатні) – «скипають» від 10% НСl з поверхні. У найменуванні ґрунту назва даного роду опускається.

Еродовані відрізняються від модальних частковою або повною відсутністю верхніх генетичних горизонтів внаслідок процесів водної ерозії. Залягають на вершинах горбів і прилеглих до них схилах серед дерново-карбонатних ґрунтів.

Намиті залягають у сідловинах між крейдяними горбами, улуговинах і на шлейфах схилів. Відрізняються підвищеною потужністю гумусового горизонту (Нк) – 35-40 см і всього пухкого шару понад – 1м. Переважно вилуговані.

Розподіл на види здійснюють:

• За потужністю пухкого вивітреного шару порід: слаборозвинуті – до 25 см; короткопрофільні – 25-45см; звичайні – понад 45 см.

• За вмістом гумусу слабогумусовані менше 3%; малогумусовані 3-6%.

• За ступенем еродованості: слабозмиті – змито до половини гумусового горизонту (Нк), втрачено до 20% гумусу, під час оранки розорюється верхня частина перехідного горизонту. Орний шар карбонатний, іноді з дрібними уламками крейди; середньозмиті – змито весь гумусовий горизонт (Нк) втрачено 20-40% гумусу, розорюється перехідний горизонт (НРк), поверхня якого неоднорідна за забарвленням, з білуватими плямами і уламками крейди. Весь профіль щебенистий; сильнозмиті – змито всю гумусовану частину профілю (Нк+НРк), втра­чено 40-60% гумусу. Профіль представлений слабогумусованою пухкою породою. Поверхня ґрунту білувата, сильнощебниста.

–За ступенем оглеення: глеюваті – у ґрунтотворній породі сліди оглеєння; глейові – суцільне оглеєння всього профіля.

–За ступенем щебнистості: слабощебнисті – щебінь займає на 1 м²10-30%: середньощебнисті – 30-50%; сильнощебнисті – понад 50%.

Виділяють: літологічні серії – крейдо-мергельні, вапнякові, черепашкові та інші; варіанти – цілинні, освоєні, окультурені, зрошувані, дреновані; різновидності – розподіляють за механічним складом.

Класифікація дернових скелетних ґрунтів представлена в таблиці 3.8.

При назві ґрунту слово модальні опускається. Виділяють літологічну серію, варіант і різновидність аналогічно як для всіх дернових ґрунтів.

Дернові борові ґрунти займають тераси рік в усіх грунотово-кліматичних зонах України. Утворились на давньоалювіальних і моренних піщаних відкладеннях під зрідженими сосновими лісами зі слабо розвинутою трав'янистою рослинністю. Після знищення лісів вони легко піддаються дефляції. Профіль їх слабо диференційований. Містять мало гумусу. Пухка незв'язна маса піску має дуже несприятливі водний, повітряний, поживний і тепловий режими. Класифікація дернових борових ґрунтів представлена в таблиці 3.9.

Таблиця 3.8 – Класифікація дернових скелетних ґрунтів (Український науково-дослідний інститут ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н.Соколовського, 1988)

Підтип	Рід	Вид
		За потужністю пухкого вивітреного шару: слаборозвинені до 25 см коротко профільні - 25-45 см звичайні - понад 45 см
Модальні Опідзолені	Модальні Модальні	За ступенем камянистості: слабокамянисті (каміння займає до 10% на їм2); середиьокамянисл - 10-30%; сильнокамянисгі - понад 30% За степенем щебнистості: слабощебнисті (щебень займає 10-30% на їм2); середньощебнисті - 30-50% сильнощебнисті - понад 50%

Таблиця 3.9 – Класифікація дернових борових ґрунтів (Український науково-дослідний інститут ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н.Соколовського, 1988)

Підтип	Рід	Вид
Дернові борові	Модальні дефльовані, залізисті, псевдофіброві	За потужністю гумусованого шару (Н+НР): слабкорозвинуп - менше 25 см короткопрофільні - 25-45 см
Дернові борові опідзолені	Модальні	За глибиною залягання похованих ґрунтів: неглибокопоховані на 0,5-1 м глибокопоховані на 1-2 м
Черноземовидні борові	Модальні	За потужністю гумусового шару (Н+НР): неглибокі 45-65 см середньо глибокі до 85 см глибокі - до 120 см і більше

У назві ґрунту слово модальні не вживається. Виділяють літологічну серію (давньоалювіальні відклади і давньоалювіальні відклади з похованими ґрунтами), варіант і різновидність аналогічно до всіх дернових ґрунтів.

Дернові оглеєні ґрунти залягають на понижених елементах рельєфу (на заплавних і над заплавних терасах рік, в широких і неглибоких слабостічних пониженнях вододілів, по периферії боліт) формуються на алювіальних, флювіогляціальних і суглинкових відкладах під лучною, лучно-болотною і дерев'янистою рослинністю в умовах надлишкового постійного підґрунтового і періодичного поверхневого зволоження.

Класифікація дерново-глейових ґрунтів представлена в таблиці 3.10.

При назві ґрунту слово модальні опускається. Виділяють літологічну серію (лесові оглеєні, лесовидні суглинки оглеєні, водно-льодовикові оглеєні, давньоалювіальні оглеєні, крейдо-мергельні оглеєні та інші), варіант і різновидність аналогічно як для всіх дернових ґрунтів.

Найбільш поширені види грунтів:

• глейових – характеризуються наявністю справжніх глейових горизонтів (оглинених, в'язких, сизих з бурими плямами і розводами), формуються в умовах відносно постійного рівня підґрунтових вод, при забрудненому їх відтоці;

• глеюватих – відрізняються інтенсивною відмитістю нижньої частини профілю від глинистих речовин і формуються в умовах дуже змінного протягом року рівня підґрунтових вод, при їх доброму відтоці.

Таблиця 3.10 – Класифікація дерново-глейових ґрунтів

(за. ГнатенкоО.Ф., Капштик М.В, Петренко Л.Р,.Вітлицьким С.В., 2005)

Підтип	Рід	Вид
Дернові оглеєні, дернові опідзолені оглеєні, дернові осолоділі оглеєні, дернові оглеєні, дернові оглеєні, солончакуваті, дернові оглеєні солонцюваті	Модальні, карбонатні, мерчелисто-карбонатні, засолені, намиті, ортзандові, ортштейнові	За ступенем оглеєння, опідзолення, солонцюватості, осолодіння, засолення

Виділяють дернові глеюваті та глейові намиті ґрунти, що залягають у підніжжі схилів, вкритих дерновими ґрунтами. Такі ґрунти мають глибокий гумусовий горизонт – значно глибший, ніж на вододілах.

У випадках великого вмісту заліза у підґрунтових водах в умовах нейтрального середовища формуються ортзандові або ортштейнові горизонти. Дернові ґрунти з наявністю таких горизонтів відносять до рудякових.

При насиченні підґрунтових вод вуглекислими солями кальцію і магнію формуються мергелисті горизонти. Ґрунти з такими горизонтами віднесені до дернових мергелисто-карбонатних.

Якщо підґрунтові води засолені легкорозчинними солями формуються дернові солончакуваті або дернові осолоділі ґрунти.

Виділяють дернові опідзолені оглеені ґрунти, у яких відбувається перерозподіл колоїдів, пов'язаний з впливом дерев'янистої рослинності.