Контрольні питання

1. Охарактеризуйте умови ґрунтоутворення та райони поширення засолених грунтів в Україні.

2. Яку роль в процесах засолення грунтів відіграє галофітна рослинність?

3. Охарактеризуйте джерела, походження і шляхи засолення грунтів.

4. Дайте характеристику складу та властивостям солей.

5. Охарактеризуйте солончаки, їх властивості та класифікацію.

6. Дайте характеристику солодям.

7. Використання та методи меліорації солонців та солонцюватих грунтів.

3.7. Ґрунти карпатської гірської області (провінції)

3.7.1. Фактори та умови ґрунтоутворення

Українські східні Карпати розташовані у південно-західній частині країни, мають протяжність понад 200 км, ширину близько 100 км і займають площу понад 30 тис. км². За А.М.Туренком (1980), Карпатська гірська провінція становить єдину систему, що включає гірську частину, закарпатську низовину і передкарпатську рівнину (рис. 3.15). Територія Українських Карпат характеризується особливим рельєфом і яскраво вираженою вертикальною зональністю клімату, рослинності і ґрунтового покриву.

Ґрунтотворними породами у Карпатах є продукти вивітрювання твердих осадових, магматичних і метаморфічних порід. Найбільше поширені пісковики і глинисті сланці – так званий карпатський фліш. У південній частині ґрунтотворення відбувається на андезитах, туфах та інших породах вулканічного походження, перевідкладених у формі алювію і делювію, збагачених щебенем і камінням, кількість яких збільшується з підвищенням гір.

У Передкарпатті серед ґрунтотворних порід переважають делювіальні безкарбонатні лесоподібні суглинки. На молодих терасах рік поширені давні алювіальні суглинки, підстелені пісками і галечниковими відкладеннями. В заплавах річок поширені сучасні наноси пісків, супісків і суглинків, підстелених гальковими відкладеннями. У Закарпатті ґрунтоутворення відбувається на делювіально-елювіальних важко суглинкових наносах, позбавлених щебеню, а також на алювіальних наносах і суглинках, що покривають піски та галькові породи.

Клімат Карпатських гір, Передкарпаття і низинного Закарпаття формується під впливом атлантичних і континентальних повітряних мас. Він характеризується високими (понад 1,0) коефіцієнтами зволоження і добре виявленими особливостями залежно від абсолютних висот над рівнем моря та напрямів гірських хребтів. Так, південно-західний схил і Закарпатська низовина більшою мірою зазнають впливу теплих вологих атлантичних повітряних мас, а північно-східний схил і Прикарпаття є під впливом Східноєвропейського і Азіатського континентів.

Загалом клімат у Карпатах вологий і надлишково вологий. Проте за термічним режимом і гідротермічними умовами ґрунтоутворення в межах Українських Карпат і прилеглих рівнинних територій виділяють декілька вертикальних зон (табл. 3.78).

Рис. 3.15. Схематичний розріз Українських Карпат (за А.М.Туренком, 1980)

Таблиця 3.78 – Теплозабезпеченість і зволоженість вертикальних зон Українських Карпат (Згідно з І.М.Гоголевим, 1986)

Вертикальна зона, район, пояс	Кліматичні показники, рік
	t > 10°С	Опади, мм	Коефіцієт зволоження
Закарпатська низовина, тепла, волога	2800-3000	700	1,0-1,3
Закарпатське передгір'я, тепле, надлишково вологе	2600-2800	800	1,3
Передкарпаття помірно теплий, надлишково вологий теплий, вологий
	2200-2500 2500-2800	700-800 600-700	>1,3 1,0-1,1
Гірсько-лісова зона, надлишково волога
низькогірський помірний (450-750 м)	1800-2200	800-1000	>1,3
середньогірський прохолодний (750-950 м)	1400-1800	1000-1200	>1,3
помірно холодний (950-1500 м)	1000-1400	1200-1600	>1,3
холодний (вище 1500 м)	600-1000	1200-1600	>1,3

Зміна кліматичних умов залежно від висоти місцевості обумовлює вертикальну зональність рослинного покриву. На передгірних рівнинах Передкарпаття поширені широколистяні ліси з дуба, бука, граба, іноді з домішкою смереки. У низькогір'ї ростуть мішані листяні (дубово-грабово-букові) лісі у середньогір'ї – мішані листяно-шпилькові (ялинкові) ліси. На полонинах поширені високогірські луки, а на окремих масивах ялівцеві чагарники, ялинове рідколісся, зелено-вільхове й соснове криволісся. В передгір'ях Закарпаття збереглися переважно дубові ліси, а на вищих горбах – букові.