2. Мета, завдання і методологічна основа фінансової діагностики

Метою фінансової діагностики є наочна оцінка динаміки розвитку підпри­ємства та його фінансового стану.

Основними завданнями фінансо­вої діагностики підприємства є:

• дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

• дослідження ефективності використання майна підприємством, забезпече­ності його власними оборотними коштами;

• об'єктивна оцінка динаміки ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

• визначення стану підприємства на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

• аналіз ділової активності підприємства;

• визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Фінансова діагностика базується на здійсненні внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства, змістом якого є:

• аналіз майнового стану підприємства;

• аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

• оцінка ділової активності підприємства;

• аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

• аналіз кредитоспроможності підприємства;

• оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

• аналіз власних фінансових ресурсів;

• аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

• аналіз самоокупності підприємства тощо;

• аналіз звіту про рух грошових коштів (форма №3);

• аналіз звіту про власний капітал (форма №4);

• аналіз інших даних статистичної звітності та інших оперативних даних.

Усі показники балансу та іншої бухгалтерської звітності взаємозв'язані, а їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від ймовірності поданої і систематизованої в них відповідним чином інформації.

Основні вимоги до бухгалтерської звітності з точки зору здійснення фінансо­вої діагностики підприємства зводяться до того, що вона повинна уможливлювати:

• оцінку динаміки та перспектив отримання прибутку підприємством;

• оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх ви­користання;

• опрацювання обґрунтованих фінансових управлінських рішень для здійс­нення ефективної інвестиційної політики.

Бухгалтерський баланс складається з Активу та Пасиву і свідчить про роз­поділ активів та пасивів у визначений період, а також про здійснення фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

Звіт про фінансові результати відображає ефективність діяльності підпри­ємства за визначений період. Якщо баланс відображає детальну постатейну харак­теристику фінансового стану підприємства на конкретну дату, то звіт про фінансові результати обґрунтовує порядок отримання доходів та формування витрат, а та­кож регламентує порядок розрахунку прибутку (на відповідних рівнях) за відповід­ний період (квартал, півріччя, дев'ять місяців, рік).

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану його фінансів. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції фор­мування і використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що ста­лися, сильні та слабкі сторони підприємства, а також резерви поліпшення його фі­нансового стану у перспективі.

Для вирішення поточних і перспективних фінансово-господарських проблем підприємства необхідно володіти повною та достовірною інформацією про його фінансовий стан та результати діяльності. Для прийняття обґрунтованих управлін­ських рішень на підприємстві слід використовувати дані, які відповідають певним правилам (вимогам, нормам) і є зрозумілими та прийнятними для керівників. Для порівняння фінансових результатів, отриманих у попередньому та поточному періодах, слід використовувати лише порівнювані показники, тобто визначені за єди­ною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв, правил, стандартів. Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в Положенні (стан­дарті) бухгалтерського обліку 1 (далі - П(С)БО 1), затвердженому Наказом Мініс­терства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87. Дане положення визначає:

• мету фінансових звітів;

• склад фінансових звітів;

• поняття звітного періоду;

• якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складан­ня фінансових звітів;

• вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

П(С)БО 1 треба застосовувати за умов підготовки й надання фінансових зві­тів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Основою П(С)БО 1 є Між­народний стандарт бухгалтерського обліку 1 Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Фінансова звітність визначається П(С)БО 1 як бухгалтер­ська звітність, що відображає фінансовий стан підприємства і результати його дія­льності за звітний період. Метою такої звітності є забезпечення загальних інфор­маційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основ­не джерело фінансової інформації під час прийняття будь-яких рішень.

Згідно з П(С)БО 1 до фінансової звітності належать:

• баланс;

• звіт про фінансові результати;

• звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал;

• примітки річної фінансової звітності.

Інші внутрішні звіти підприємства (бізнес-план, звіт керівництва підприємства, звіт аудиторської перевірки тощо), використовувані ним, не є фінансовою звітністю.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарювання за попередній і поточний звітні періоди, формування облікової політики та її змін, що уможливлює ретроспективний аналіз діяльності підприємства

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результа­ти, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються зі ста­тей, що об'єднуються у відповідні розділи.

Форми, перелік статей фінансових звітів та їх зміст установлені П(С)БО 2, 3, 4, 5. Але підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного фі­нансового звіту тільки тоді, коли:

• існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;

• оцінка статті може бути достовірно визначена.

Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи та процедури обліку для достовірного відображення фінансового стану підприємства та забезпечення порівнянності фі­нансових звітів.