Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
all.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
20 Мб
Скачать
☆

5.2. Стовбури веж

Залізобетонні стовбури баштових опор зводять у вигляді оболонок обертання циліндричної, конічної, а також більш складної форми; в окремих випадках стовбури можуть мати форму призматичних або пірамідальних оболонок (рис. 5.1).

Циліндрична форма стовбура з постійною величиною зовнішнього діаметра характерна для радіорелейних веж висотою до 100 м. Діаметри циліндричних стовбурів призначаються рівними 1/7...1/14 їхньої висоти, найчастіше розміри діаметрів знаходяться в межах від 4...5,5 до 8...8,5 м. Товщину стінок циліндричних стовбурів у місцях сполучення їх з фундаментами рекомендується приймати при висоті стовбура Н1 до 50...55 м не менш 150 мм, при Н1 60...70 м не менш 180...200 мм і при Н175...90 м не менш 220...250 мм. По висоті споруди товщина стінок може бути постійною (при Н1 50...60 м) або перемінною (при Н1> 60 м).

Рис. 5.1. Різновиди форм башт радіотелевізійних і радіорелейних веж: 1  стовбур; 2  опорна база; 3  фундамент; 4  антена; 5  діафрагма жорсткості; 6  торцева плита

Конічні стовбури і стовбури складної форми у вигляді різних сполучень конічних, циліндричних, гіперболічних оболонок характерні для баштових опор з Н1> 100 м (рис. 5.1, в,е). Стовбури у вигляді конічної труби, що не має зламів у меридіональному напрямку, застосовуються в радіотелевізійних вежах досить рідко (рис. 5.1, б). Частіше застосовуються конічні стовбури, у яких у верхній зоні і у зонах розташування висотних зовнішніх надбудов є ділянки циліндричної форми (рис. 5.1, в,г). У деяких випадках при значній висоті вежі і відносно слабкій основі конічний стовбур спирають на базу у вигляді конічної або гіперболічної оболонки (рис. 5.1, г,д). При влаштуванні в нижній зоні вежі подібної бази фундамент споруди проектують без підвищеної частини.

Діаметри Dн стовбурів у місцях сполучення з фундаментами (рис. 5.1, а) або з нижніми розвинутими частинами веж (рис. 5.1, г,д) приймаються рівними приблизно 1/12...1/15 відстані від основи стовбура до його верху. У вежі Московського телецентру відношення діаметра основи конічного стовбура, розташованого на відмітці + 63 м, до його висоти дорівнює приблизно 1/18. Це пояснюється тим, що в даному випадку стовбур виконаний попередньо напруженим на відміну від стовбурів інших веж.

Кут між твірною конічної поверхні стовбура і вертикальною віссю приймається в радіотелевізійних вежах рівним приблизно 1011...1030, що відповідає зміні діаметра стовбура на 4...5 м на кожні 100 м його висоти. Стінки конічних стовбурів, а також стовбурів складної форми виконують перемінної товщини. Товщина стінок стовбура визначається розрахунком. Найбільшу товщину стінка стовбура має в його основі.

У більшості побудованих баштових опор товщини стінок в основі конічних стовбурів, а також стовбурів складної форми прийняті рівними 350...500 мм при висоті стовбура 100...120 м і 800...1200 мм при висоті стовбура більш 150...160 м. Товщина стінки в основі стовбура Останкінської вежі дорівнює 400 мм. У верхніх зонах баштових опор товщини стінок стовбурів роблять більш тонкими  200...300 мм.

Призматична форма стовбура може бути виправдана тільки кращим використанням корисної площі усередині вежі, пірамідальна  архітектурними вимогами. За своїми аеродинамічними показниками баштові опори подібного типу уступають спорудам у вигляді оболонок обертання. Такі параметри призматичних і пірамідальних стовбурів, як розмір плану в основі стовбура, товщина стінок оболонки, можуть бути призначені подібно до того, як це робиться для циліндричних і конічних стовбурів.

Стовбури зводять з бетону класу В25...В40. Як ненапружувану арматуру конструкцій стовбура застосовують арматуру класів А-Ш і А-ІІ, як напружувану арматуру  канати, пучки або пасма з високоміцного дроту. Стінку стовбура армують меридіональною і кільцевою арматурою.

Меридіональну арматуру встановлюють виходячи з розрахунку горизонтальних перерізів стовбура, кільцеву  з розрахунку вертикальних перерізів на температурно-вологістні впливи. Як правило, передбачають подвійне армування стінки. При цьому рекомендується приблизно 2/3 усієї меридіональної арматури розміщувати з зовнішньої поверхні стовбура. Меридіональні стержні призначають діаметром до 28 мм, бажано до 18...20 мм, розташовуючи їх рівномірно по периметру перерізу на відстані 125...250 мм. Крок стержнів біля зовнішньої і внутрішньої поверхні може бути різним.

Рис. 5.2. Деталі армування стінки стовбура башти: 1,2  меридіональна арматура; 3,6  кільцева арматура; 4  діафрагма; 5  стінка стовбура; 7  шпильки; 8  хомути; 9  будівельний шов

Мінімальний діаметр стержнів кільцевої арматури 10 мм, максимальний крок цих стержнів 250 мм. На рис. 5.2, а показане рішення, коли вся арматура зосереджена зі сторони зовнішньої поверхні стовбура і тільки в місцях примикання до стінки стовбура горизонтальних діафрагм жорсткості, балконів тощо передбачене подвійне армування меридіональною і кільцевою арматурою. Подібний варіант армування може бути застосований, якщо він обґрунтований розрахунком, при товщині стінки не більш 300 мм.

Однак більшої уваги заслуговує спосіб, запропонований вченим Ф. Леонгардтом,: армування стінок товщиною до 300 мм одиночною меридіональною і подвійною кільцевою арматурою (рис. 5.2, б) з розташуванням внутрішньої кільцевої арматури групами на відстані 2—2,5 м по висоті стовбура. Такий прийом армування, забезпечуючи сприйняття в перерізах з тріщинами можливі кільцеві зусилля біля внутрішньої поверхні стінки, у той же час трохи спрощує виробничі процеси. При подвійному армуванні кільцева арматура внутрішнього ряду повинна бути з'єднана шпильками, що встановлюються в шаховому порядку (див. рис. 5.2, а), або хомутами (рис. 5.2, б) з арматурою зовнішнього ряду. Стики меридіональних стержнів, що розташовані біля зовнішньої поверхні стовбура, бажано зварювати встик, тому що експериментально встановлено, що якщо стержні з'єднані внапуск, то можливе руйнування захисного шару в зоні стику, особливо при d18 мм. Стики арматури внапуск рекомендується виконувати з обв'язкою кінців стержнів, що з'єднуються, в’язальним дротом. Захисний шар меридіональної арматури зовнішнього ряду повинний бути не менш 35 мм, внутрішнього  не менше 30 мм.

В середині стовбура можуть влаштовуватися різного роду діафрагми у вигляді залізобетонних кільцевих плит суцільного або коробчатого перерізу. Як правило, діафрагми передбачають в місцях зміни перерізу стовбура, сполучення стовбура з підвищеною частиною фундамента (див. рис. 5.1, а, ж) або з базою вежі (див. рис. 5.1, г,д). У деяких випадках їх роблять у місцях примикання до стовбура зовнішніх платформ значного вильоту або основних несучих залізобетонних конструкцій зовнішніх надбудов. Порівняно рідко влаштовують спеціальні діафрагми жорсткості по усій висоті стовбура, розташовуючи їх на відстані 30...50 м. Число діафрагм підвищеної жорсткості у стовбурі повинно бути по можливості невеликим, тому що влаштування їх пов’язано з додатковими виробничими труднощами і вони вносять небажані зміни в напряжено-деформований стан стінки стовбура, особливо внаслідок температурно-вологісних впливів на споруду.

Оголовок вежі конструктивно оформляється таким чином, щоб у ньому можна було жорстко защемити металеву антенну щоглу. Подібне рішення може бути виконано або у вигляді однієї досить масивної плити товщиною до 1200...1500 мм (див. рис. 5.1, а). або у вигляді двох плит, розташованих на деякій відстані одна від другої (див. рис. 5.1, е). Схема кріплення трубчастої металевої антенної щогли d1=2100 мм до верхньої плити стовбура за допомогою напружених болтів діаметром 32 мм показана на рис. 5.3, а. На рис. 5.3, б зображена деталь кріплення до плити стовбура вертикального трубчастого елемента ґратчастої металевої щогли висотою 30 м за допомогою високоміцних болтів діаметром 100 мм.

Рис. 5.3. Деталі кріплення металевої антенної щогли до оголовка башти: а  щогла у вигляді труби; б  щогла решітчастої конструкції з труб; 1  стовбур; 2  попередньо напружений болт з високоміцної сталі; 3  труба діаметром 2100 мм; 4  оголовок башти; 6  трубчастий елемент решітчастої системи

Зовнішні платформи, а також несучі конструкції висотних зовнішніх надбудувань круглих у плані веж можуть бути виконані з залізобетону у вигляді:

1) монолітних консольних кільцевих плит, жорстко з'єднаних зі стінкою стовбура (рис. 5.4, а);

2) монолітних консольних кільцевих плит, шарнірно з’єднаних зі стінкою стовбура (рис. 5.4, б);

3) монолітних консольних кільцевих плит, з’єднаних зі стовбуром таким чином, що допускається можливість радіального зсуву плити стосовно стінки стовбура  ковзне з'єднання (рис. 5.4, в);

4) монолітних або збірних балкових консольних конструкцій (рис. 5.4, г);

5) конічних положистих тонкостінних оболонок з попереднім напруженням або без нього (рис. 5.4, д).

Рис. 5.4. Типи конструктивних рішень зовнішніх платформ: 1  стовбур; 2  зовнішня платформа; 3  металеві стержні; 4  неопрен; 5  балкова плита; 6  збірна консольна балка; 7  конічна оболонка; 8  діафрагма

Друге, третє і четверте конструктивні рішення за витратою матеріалів уступають першому, але зате забезпечують зменшення негативного впливу платформи на стінку стовбура, зокрема внаслідок температурно-вологісних впливів.

З перерахованих конструктивних рішень зовнішніх платформ найбільш економічним за витратою матеріалів є рішення у вигляді тонкостінної конічної оболонки. Це рішення використовують при великих вильотах консолі або при дії значних навантажень, наприклад, від ваги зовнішньої надбудови. Конічні оболонки платформ і конічні оболонки, що підтримують зовнішні висотні надбудови, можуть з’єднуватися зі стовбуром жорстко або шарнірно. На рис. 5.4, д і на рис. 5.5 показані відповідно варіанти жорсткого і шарнірного з’єднання конічної зовнішньої платформи і конічної конструкції, що підтримує надбудову, зі стовбуром.

Рис. 5.5. Шарнірне спряження конічних оболонок з баштою: 1  стовбур; 2 і 3  конічні оболонки зовнішніх надбудов; 4  діафрагма жорсткості

Залізобетонні конструкції зовнішніх платформ і балконів, висотних зовнішніх надбудов проектують за загальними правилами конструювання і розрахунку аналогічних залізобетонних конструкцій. Розраховують їх на дію вертикального навантаження від ваги конструкцій, технологічного обладнання, людей і ожеледі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]