3.5. Особливості дерев’яних мостів

Дерево – це хороший будівельний матеріал, що відрізняється малою об’ємною вагою, легкістю обробки і відносно високою міцністю. Основний недолік дерева як будівельного матеріалу це небезпека його загнивання, особливо в умовах циклічного зволоження і висихання. Деревом здавна користуються для будівництва мостів.

Стовбур дерева, перекинутий з берега на берег, а також сплетений з галузей дерев висячий перехід були першими найпростішими мостами. Однак і більш удосконалені у конструктивному відношенні дерев’яні мости застосовували в дуже давні часи в древній Греції, Римі й інших країнах.

У древній Русі, багатій лісами, мистецтво будівництва дерев’яних мостів було розвинуто високо. Через великі ріки будували переважно наплавні мости на плотах або човнах. Такі мости називали «живими» через їхню рухливість. Є дані, що при Володимирові Мономахові був побудований наплавний міст через р. Дніпро в Києві (1114 р.); при Дмитрові Донському, під час облоги Твері – міст через р. Волгу. У 1380 р. під час війни з татарами був споруджений міст через р. Дон, а в 1477 р. – плавучий міст через р. Волхов біля Новгорода.

Інший вид мостів того часу мав опори у вигляді дерев’яних зрубів – городнів, схожих на сучасні ряжі. Прольоти між городнями перекривали балками з колод. Стіни городнів часто робили з зазорами між вінцями; такі зруби могли пропускати крізь себе воду і працювали аналогічно сучасним фільтруючим насипам. У 1776 р. відомий російський механік И. П. Кулібін розробив проект дерев’яного аркового мосту для перекриття одним прольотом (близько 300м) р. Неви в Петербурзі. Модель цього моста в 1/10 натуральної величини була побудована і випробувана. Результати випробувань виявилися цілком задовільними, але міст не був збудований через складність його зведення.

З мостів, побудованих за кордоном, повинні бути відзначені дерев’яні мости відомого італійського будівельника Палладіо (1518—1580 р.).

Для невеликих прольотів Палладіо застосовував шпренгельну, а також ригельно-підкісну системи. Для перекриття великих прольотів ним були запропоновані ґратчасті ферми.

На початку XIX ст. з’явилися перші залізниці. Оскільки вони перетинали ряд великих рік, де необхідно було влаштовувати мости на високих опорах з великими прольотами, виникла необхідність у нових системах балкових пролітних будов. Одна з таких систем була запропонована в США архітектором Тауном у 1820 р. Пролітні будови Тауна мали багаторешітчаті ферми з дощок із з’єднаннями на дерев’яних нагелях. Інша система була запропонована в 40-х роках XIX ст. інженером Гау. Ферми цієї системи мали елементи з брусів, і тільки стійки були з металевих тяжів. Ферми Гау були вивчені видатним російським інженером Д. І. Журавським (1821 – 1891 р.), що вніс у їхню конструкцію ряд поліпшень, розробив метод їхнього розрахунку і застосував для будівництва великих дерев’яних мостів.

Виняткове значення мали дерев’яні мости під час Великої Вітчизняної війни. У даний час на автомобільних дорогах усе більше поширення одержують залізобетонні мости. Однак у багатих лісом районах, а також на місцевих і сільських дорогах застосування дерев’яних мостів залишається доцільним. При цьому, використовуючи дерево для будівництва сучасних мостів, необхідно надавати їм конструкцію, що дозволяє індустріалізувати їхнє виготовлення і механізувати зведення. Крім того, треба вживати заходів для збільшення терміну служби дерев’яних мостів, надійно охороняючи їх від загнивання.