1.4. Прямокутні залізобетонні резервуари
Монолітні прямокутні резервуари складаються зі стінок постійної або змінної по висоті товщини, які жорстко з’єднані з днищем, а в закритих резервуарах – і з покриттям. Стінки резервуарів заввишки до 4 м переважно гладкі, а більшої висоти із зовнішніми вертикальними ребрами. Покриття резервуарів безбалкове, рідше ребристе з балковими плитами, оперте на внутрішні колони переважно з квадратною сіткою від 4 4 м або 6 6 м. Днище плоске з оберненими капітелями або потовщеннями в місцях опирання колон та вутами на ділянці прилягання до стінки.
При обпиранні плити покриття безпосередньо на стіну в плиті також роблять вути.
Товщину стінок монолітних резервуарів визначають розрахунком на розкриття тріщин, а армування їх за міцністю на гідростатичний тиск води та боковий тиск ґрунту. Стінки армують двома сітками з вертикальною робочою арматурою. Конструкція і армування днища та покриття резервуара подібні до монолітних перекриттів багатоповерхових будівель.
Збірні резервуари з уніфікованих елементів (рис. 1.4) мають, як правило, монолітне плоске днище з потовщеннями в місцях встановлення колон та стінових панелей (рис. 1.4, І). Проте є приклади побудованих споруд з днищем зі збірних залізобетонних плит розміром 2,5...3,5м, укладених на шар розчину завтовшки 20 мм. Стик між плитами днища заповнюють герметиком, що забезпечує щільність з'єднань. Для спрощення конструкції днища панелі стін у цьому випадку виготовляють з опорною п'ятою. Застосування збірного днища дає можливість знизити трудомісткість його зведення і витрати матеріалів, а також скоротити строки зведення в 4...5 разів.
Істотного зниження трудомісткості (20...25 %) можна досягти, застосовуючи для монолітних днищ резервуарів фібробетон.
Збірні залізобетонні панелі стін заввишки 3,6...4,8 м з номінальною шириною 3 м встановлюють у поздовжній паз днища. Стик панелей з днищем жорсткий (рис. 1.4, вузол І). Вертикальний стик панелей шпонковий із зазором 20 мм (рис. 1.4, вузол IV); стик заповнюють цементним розчином. Конструктивний розмір панелей менший від номінального на 20 мм (l = 2980 мм) (рис. 1.4, г).
Рис. 1.4. Прямокутний резервуар з уніфікованих збірних елементів:
а при сітці колон 6 6 м; б при сітці колон 6 3 м (без ригельне покриття); в конструкція плити з поздовжніми ребрами змінної висоти; г конструкція стінових панелей; 1 стінові панелі; 2 монолітне днище; 3 фундамент крайньої колони (прилив у днищі); 4 крайня колона; 5 проміжна колона; 6 фундаментний блок;
7 ригель; 8 плити покриття; 9 закладні деталі; 10 додаткова арматура в монолітній ділянці; 11 бетон, який укладають під час монтажу ( монолітні ділянки)
Товщина панелей змінна по висоті: від 140 мм угорі до 180...320 мм унизу. При опиранні плит перекриття на стінові панелі останні мають розширення зверху 250...350 мм (рис, 1.4, г).
Панелі резервуарів виготовляють із бетону класів В15...В20 і армують стержневою класу А-ІІІ та дротяною Вр-1 арматурою.
Кути збірних резервуарів замонолічують і додатково армують (рис. 1.4, вузол ІІІ ).
Покриття резервуарів при сітці колон 6 б м (збірні балкові) виконують із типових конструкцій для перекриттів багатоповерхових промислових будівель.
В разі безригельного вирішення з сіткою колон 6 3 м плити покриття роблять ребристими з кроком поперечних ребер 1000 мм і поздовжніми ребрами змінної висоти, опертими на колони та стінові панелі (рис. 1.4, в). Плити виготовляють без попереднього напружування арматури з бетону класу Б25.
Колони квадратного чи прямокутного поперечного перерізу встановлюють у гнізда збірних підколонників, які опирають на потовщення днища (середні колони), або у гнізда потовщення днища біля стінки (крайні колони). Зазори між колоною та фундаментом бетонують (рис. 1.4, вузли І та ІІ).
При сітці 6 3 м колони вгорі мають розширення 350 350 мм, що необхідно для опирання на колону чотирьох плит.
У резервуарах великої довжини (55...60 м) роблять температурно-усадкові шви. Їх можна виконувати зі стальними листовими компенсаторами або з герметизуючими стрічками з гуми чи полівінілхлориду. Шов заливають азбоцементним розчином.