13. Товариство з обмеженою відповідальністю – це:

– товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, а учасники товариства несуть відповідальність за зобов’язаннями в межах своїх вкладів;

– товариство, що має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій – однакової номінальної вартості;

– господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, крім того несе повну відповідальність за своїми зобов'язаннями;

– правильна відповідь відсутня.

13. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю за зобов’язаннями товариства відповідають:

– у межах належних їм акцій;

– у межах належних їм внесків;

– у межах належних їм внесків, а за потребою, і власним майном;

– усім належним їм майном.

13. До суб’єктів великого підприємництва в Україні відносять таких юридичних осіб:

– у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 10 млн євро;

– у яких кількість працівників понад 500 осіб, валовий дохід від реалізації продукції перевищує 100 млн грн за рік;

– у яких кількість працівників понад 200 осіб;

– у яких прибуток за звітний період (календарний рік) перевищує 10 млн грн за рік.

13. Структура підприємства – це:

– внутрішній устрій конкретного підприємства, який характеризує склад підрозділів і систему зв’язків, підпорядкованості та взаємовідносин між ними;

– самостійна, ініціативна та систематична діяльність господарюючих суб'єктів з виробництва продукції;

– внутрішній устрій управління підприємством, який характеризує управлінський склад і систему зв’язків;

– апарат управління підприємством.

13. Загальна структура підприємства включає:

– допоміжні та обслуговуючі підрозділи;

– виробничу структуру та організації, що обслуговують працівників підприємства;

– підсобні промисли та господарства;

– перелічені в усіх варіантах підрозділи.

13. Найбільш повний перелік функцій управління –це:

– прийняття рішень та передання розпоряджень;

– планування та контроль;

– розрахунок економічного ефекту, аналіз господарської діяльності, підготовка бізнес-планів та їх реалізація;

– організація, планування, координація, контроль, мотивація.

13. Організаційна структура управління підприємством – це:

– форма системи управління, що визначає склад, взаємодії та підпорядкованість її елементів;

– сукупність підрозділів підприємства;

– якісна характеристика спеціалізації;

– планування та контроль діяльності підприємства

13. Види методів управління підприємством:

– примусові та заохочувальні;

– адміністративні, примусові, штрафні;

– економічні, соціально-психологічні, організаційні;

– вертикальні, горизонтальні, внутрішні та зовнішні.

13. Для вибору кращих рішень під час стратегічного планування використовуються такі показники ефективності:

– відносні;

– абсолютні;

– вартісні;

– структурні.

13. Планування діяльності підприємства – це:

– аналіз недоліків діяльності підприємства порівняно з іншими підприємствами цієї самої галузі;

– процес визначення цілей підприємства та найефективніших способів їх досягнення;

– розрахунок майбутньої прибутковості виробництва;

– порівняння основних показників його розвитку у звітному і базисному періодах.

13. Основні принципи планування:

– необхідність та єдність;

– безперервність та оптимальність;

– точність та ефективність;

– усі відповіді правильні.

13. Прогнозування діяльності підприємства передбачає:

– вирішення ключових цілей підприємства;

– проектування моделі зовнішнього середовища підприємства;

– адаптацію до мінливих умов середовища;

– ймовірне оцінювання майбутнього стану підприємства та його середовища.

13. Принцип планування, який характеризує охоплення всіх сфер діяльності підприємства, усіх тенденцій, змін і зворотніх зв'язків у ньому:

– принцип системності;

– принцип цільової спрямованості;

– принцип безперервності;

– принцип оптимальності використання ресурсів.

13. Фермерське господарство є юридичною особою:

– ні, оскільки має сімейний тип ведення бізнесу;

– так, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства щодо юридичних осіб;

– ні, оскільки не належить до жодного виду підприємств;

– ні, оскільки має малі розміри.

13. Стратегія, яка не бере участь в утворенні піраміди стратегій підприємств – це:

– генеральна;

– функціональна;

– конкурентна;

– планово-економічна.

13. План, який є базовим для розроблення загального оперативного плану:

– оперативний план виробничого процесу;

– оперативний план технічного розвитку;

– оперативний план інструментального забезпечення;

– оперативний план матеріально-технічного постачання.

13. Стратегічного аналізу, який передбачає комплексне дослідження зовнішнього середовища підприємства, – це:

–РЕSТ-аналіз;

– аналіз AC;

– аналіз SNW;

– ТОС - аналіз.

13. Визначають спеціалізацію підприємства за:

– структурою витрат;

– структурою основних виробничих фондів;

– структурою товарної продукції;

– номенклатурою виробів підприємства.

13. Метод, який дає змогу виявити зовнішні для підприємства фактори, які, по-перше, несуть йому загрози для успішної діяльності, по-друге, є сприятливими для досягнення його цілей:

– РЕSТ-аналіз;

– аналіз ABC;

– аналіз ХYZ;

– SWOT-аналіз.

13. Виробничий напрям підприємства – це:

– якісна характеристика спеціалізації, яка визначається за допомогою словесної формули;

– переважний розвиток однієї чи декількох галузей;

– структура торгу від реалізації продукції;

– питома вага окремого виду продукції у загальному виторгу від реалізації.

13. Тип відтворення підприємства, який не існує:

– звужений;

– нульовий;

– простий;

– розширений.

13. Визначте показники, за якими оцінюють розмір підприємства:

– середньорічна чисельність працівників та розмір річного прибутку;

– середньорічна вартість активів підприємства та розмір річного доходу (торгу) від реалізації продукції;

– річний розмір доходу (торгу) від реалізації продукції та середньорічна чисельність працівників;

– розмір статутного капіталу.

13. Інтенсифікація – це:

– відсоткове відношення прибутку до суми матеріально-грошових затрат, зв'язаних з виробництвом продукції;

– процес додаткового вкладення більш досконалих засобів виробництва та кваліфікованої праці на одиницю виробничих ресурсів з метою збільшення виробництва продукції;

– процес поступового перенесення вартості основних засобів на створювану продукцію;

– система організаційно-правових та фінансово-економічних заходів, що спрямовані на запобігання банкрутству підприємства.