- •6. Англійський учений Річард Кантільон запровадив це поняття і розглядав його як особливу економічну функцію, важливою рисою якої є ризик:
- •7. Економічні загрози для підприємства за джерелом виникнення є:
- •8. Визначення, яке найбільш точно характеризує сутність підприємства:
- •Товариство з обмеженою відповідальністю – це:
- •Учасники товариства з обмеженою відповідальністю за зобов’язаннями товариства відповідають:
- •До суб’єктів великого підприємництва в Україні відносять таких юридичних осіб:
- •Виробнича структура підприємства – це:
- •До показників рівня інтенсифікації відносять:
- •Процес передання керівником частини будь-якої своєї роботи та повноважень, необхідних для її здійснення, підлеглому, який бере на себе відповідальність за її виконання – це:
- •Сутність соціального партнерства – це:
- •До необоротних активів відносять ресурси у такій формі:
- •Нематеріальні активи – це:
- •Основні засоби підприємства – це:
- •Основна заробітна плата – це:
- •Інвестиційна діяльність підприємства означає:
- •Проміжок часу від зародження ідеї до створення, поширення та використання нововведення називається:
- •Реструктуризація підприємства – це:
- •Виберіть найбільш повне визначення санації підприємства:
- •Види ліквідації підприємства за юридичними підставами:
- •У разі продажу майна банкрута договір купівлі-продажу укладається між:
- •Економічна безпека підприємства (фірми) – це:
- •Виробнича програма містить такі складові:
- •Ключовими завданнями розроблення виробничої програми є:
- •Сільськогосподарським підприємством вважається:
- •Коефіцієнт найму (Кн) розраховують, як:
- •Коефіцієнт вибуття (Кв) розраховують, як:
- •Всі об'єкти інтелектуальної власності за особливостями набуття (юридичного закріплення) прав власності об'єднують у такі чотири основні групи:
- •Виділяють такі типи виробництва:
- •Конкуренція – це:
- •Конкурентоспроможність продукції за якістю – це:
Види ліквідації підприємства за юридичними підставами:
– розподільча та почергова;
– добровільна та примусова;
– термінована і термінова;
– реальна та умовна.
У разі продажу майна банкрута договір купівлі-продажу укладається між:
– покупцем та банком-кредитором;
– покупцем та ліквідаційною комісією;
– ліквідаційною комісією та кредитором;
– підприємством-банкрутом та покупцем.
Економічна безпека підприємства (фірми) – це:
– стан економіки, який забезпечує достатній рівень соціального, політичного та оборонного існування і прогресивного розвитку суспільства;
– заходи із захисту кадрового потенціалу підприємства від прямих або непрямих економічних загроз;
– стан захищеності життєво важливих інтересів підприємства від внутрішніх і зовнішніх загроз, який формується адміністрацією і колективом підприємства шляхом реалізації системи заходів правового, економічного, організаційного, інженерно-технічного і соціально-психологічного характеру;
– стан захищеності життєво важливих інтересів підприємства від зовнішніх загроз.
Під економічною загрозою розуміють:
– потенційну подію, настання якої може призвести до зниження або повної втрати прибутку;
– рівень витрат, який виражається можливістю не досягти поставленої мети;
– процес виявлення потенційних економічних загроз і розробка адекватної системи заходів протидії;
– потенційна подія, настання якої може призвести до руйнування підприємства.
Форма річної фінансової звітності, на основі якої розраховується середньорічна вартість необоротних активів:
– Ф. 2 «Звіт про фінансові результати»;
– Ф. 50-с.г. «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств»;
– Ф. 1. «Баланс»;
– Ф. 3. «Звіт про власний капітал».
Форма річної фінансової звітності, в якій представлено розмір чистого прибутку (збитку) загалом по підприємству:
– Ф. 1. «Баланс»;
–Ф. 2 «Звіт про фінансові результати»;
– Ф. 3. «Звіт про власний капітал»;
– Ф. 4. «Звіт про рух грошових коштів».
Форма річної фінансової звітності, на основі якої розраховують рівень рентабельності діяльності підприємства:
– Ф. 2 «Звіт про фінансові результати»;
– Ф. 50-с.г. «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств»;
– Ф. 1. «Баланс»;
– Ф. 3. «Звіт про власний капітал».
Форми річної фінансової звітності, на основі якої розраховують норму прибутку:
– Ф. 1. «Баланс» та Ф. 2. «Звіт про фінансові результати»;
– Ф. 1. «Баланс» та Ф. 4. «Звіт про рух грошових коштів»;
– Ф. 2. «Звіт про фінансові результати» та Ф. 4. «Звіт про рух грошових коштів»;
– Ф. 1. «Баланс» та Ф. 3. «Звіт про власний капітал».
Форма річної фінансової звітності, на основі якої розраховують показник вибуття основних засобів:
– Ф. 2 «Звіт про фінансові результати»;
– Ф. 5. «Примітки до річної фінансової звітності»;
– Ф. 4. «Звіт про рух грошових коштів»;
– Ф. 3. «Звіт про власний капітал».
Умови макросередовища щодо підприємстває:
– контрольованими факторами;
– регульованими факторами;
– неконтрольованими факторами;
– прогнозованими факторами.
Форми річної фінансової звітності, на основі яких розраховують коефіцієнт оборотності оборотних активів:
– Ф. 1. «Баланс» та Ф. 2. «Звіт про фінансові результати»;
– Ф. 1. «Баланс» та Ф. 4. «Звіт про рух грошових коштів»;
– Ф. 2. «Звіт про фінансові результати» та Ф. 4. «Звіт про рух грошових коштів»;
– Ф. 1. «Баланс» та Ф. 3. «Звіт про власний капітал».
Форма річної фінансової звітності, в якій представлено розмір матеріальних витрат загалом по підприємству:
– Ф. 1. «Баланс»;
– Ф. 2 «Звіт про фінансові результати»;
– Ф. 3. «Звіт про власний капітал»;
– Ф. 4. «Звіт про рух грошових коштів».
Форми річної фінансової звітності, на основі яких розраховується рентабельність оборотних активів:
– Ф. 1. «Баланс» та Ф. 3. «Звіт про власний капітал»;
– Ф. 1. «Баланс» та Ф. 4. «Звіт про рух грошових коштів»;
– Ф. 1. «Баланс» та Ф. 5. «Примітки до річної фінансової звітності»;
– Ф. 1. «Баланс» та Ф. 2. «Звіт про фінансові результати».
Форма річної фінансової звітності, в якій представлено розмір операційних витрат загалом по підприємству:
– Ф. 1. «Баланс»;
– Ф. 2 «Звіт про фінансові результати»;
– Ф. 3. «Звіт про власний капітал»;
– Ф. 4. «Звіт про рух грошових коштів».
Рентабельність операційної діяльності визначається, як співвідношення:
– доходу (виторгу) від реалізації продукції та розміру матеріальних витрат;
– чистого прибутку та розміру матеріальних витрат;
– прибутку від операційної діяльності та розміру операційних витрат;
– доходу (виторгу) від реалізації продукції та розміру операційних витрат.
Форма суспільного поділу праці, що виражається в переважному виробництві окремих видів продукції, або виконанні окремої стадії виробництва готового продукту, – це:
– концентрація;
– інтернаціоналізація;
– спеціалізація;
– інтеграція.
До основних ресурсів виробничої діяльності підприємства відносять:
– матеріальні та фінансові;
– трудові та земельні;
– інтелектуальні;
– усі відповіді правильні.
До особливостей землі не відносять:
– територіально обмежена;
– неоднорідна за якістю;
– під час використання амортизується;
– є важливим засобом виробництва.
Структура трудових ресурсів – це:
– кількість працівників за категоріями персоналу;
– відсоткове співвідношення різних категорій працівників в їхній загальній кількості;
– відсоткове співвідношення трудових ресурсів у загальній кількості ресурсів підприємства;
– відсоткове відношення кількості керівників до загальної кількості персоналу.
Ефективність використання трудових ресурсів перш за все характеризується:
– оплатою праці;
– продуктивністю праці;
– тривалістю праці;
– інтенсивністю праці.
Затрати праці поділяють на:
– прямі та непрямі;
– прямі та опосередковані;
– постійні та сезонні;
– постійні та змінні.
Сукупність умов і факторів, які впливають на розвиток підприємства, зумовлюють необхідність своєчасного прийняття рішень, спрямованих на пристосування до них, – це:
– середовище функціонування підприємства;;
– економічний механізм;
– найближчі конкуренти;
– інноваційно-інвестиційне середовище.
Система стимулів, які спонукають людину використовувати свої здібності для досягнення найвищих результатів праці,– це:
– стимулювання;
– маневрування;
– спонукання;
– мотивація.
До основних засобів не відносять:
– споруди;
– виробничій інвентар;
– запасні частини;
– транспортні засоби.
Основні засоби, які за ступенем впливу на виробничий процес безпосередньо активно задіяні у виробничому процесі:
– пасивні;
– активні;
– нормативні;
– оборотні.
Сума фактичних витрат на придбання або створення, а також доведення об’єкта до стану готовності до експлуатації – це:
– відновлена вартість основних засобів;
– первісна вартість основних засобів;
– залишкова вартість основних засобів;
– ринкова вартість основних засобів.
Фондозабезпеченість – це:
– відношення середньорічної вартості основних засобів до земельної (виробничої) площі;
– відношення середньорічної вартості основних засобів до середньорічної кількості робітників;
– добуток середньорічної вартості основних засобів та виробничої площі;
– різниця між середньорічної вартості основних засобів та середньорічної кількості робітників.
Відношення середньорічної вартості основних засобів до середньорічної кількості працівників – це:
– фондозабезпеченість;
– фондовіддача;
– фондоозброєність;
– фондомісткість.
Активи виробництва, що використовуються протягом одного виробничого циклу, переносять свою вартість на знову створений продукт – це:
– оборотні активи;
– основні засоби;
– зношені основні засоби;
– трудові ресурси.
До фондів обігу не відносять:
– кошти на рахунках у банках;
– незавершене виробництво;
– готову продукцію;
– відвантажені товари.
Показник, який не характеризує ефективність використання оборотних активів:
– термін обертання оборотних активів;
– коефіцієнт оборотності оборотних активів;
– коефіцієнт сезонності оборотних активів;
– матеріаловіддача.
Валова продукція – це:
– продукція, призначена для реалізації;
– продукція, яку вироблено, включаючи незавершене виробництво;
– продукція, яку буде вироблено в наступному році;
–показник, що характеризує обсяг виробленої підприємством продукції за певний проміжок часу у вартісній формі.
Відсоткове відношення кількості реалізованої продукції до кількості виробленої продукції – це:
– рівень товарності;
– рівень рентабельності;
– рівень окупності;
– рівень реалізованості.
Розрізняють такі види інтеграції:
– горизонтальну та вертикальну;
– короткострокову та довгострокову;
– двосторонню та багатосторонню;
– прямолінійну та паралельну.
Функція, яку виконує собівартість як економічна категорія:
– забезпечує облік та контроль усіх витрат на виробництво та реалізацію продукції;
– є основою для формування рівня цін на продукцію;
– використовується для економічного обґрунтування доцільності інвестицій;
– всі відповіді є правильними.
Вид собівартості, яка не існує:
– технологічна;
– виробнича;
– стратегічна;
– повна.
Фактор, який не може прямо впливати на зниження або збільшення собівартості:
– рівень цін на матеріали;
– обсяг прибутку конкурентів;
– застосування нової техніки;
– підвищення організації виробництва та праці.
Прикладом реальних інвестицій є:
– вкладення коштів у акції;
– вкладення коштів у матеріальні активи;
– вкладення коштів в опціони;
– вкладення коштів у депозитні сертифікати.
Під час розподілу чистого прибутку підприємства фонд нагромадження використовується для:
– виплати акціонерам дивідендів;
– виплати премій працівникам;
– модернізації обладнання;
– виплати заробітної плати управлінському персоналу.
Господарське товариство, в якому установчим документом є засновницький договір:
– акціонерне;
– товариство з обмеженою відповідальністю;
– товариство з додатковою відповідальністю;
– командитне товариство.
Господарське товариство, в якому всі його учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язання товариства усім своїм майном:
– командитне товариство;
– товариство з обмеженою відповідальністю;
– товариство з додатковою відповідальністю;
– повне товариство.
Показником економічної ефективності використання землі є:
– урожайність сільськогосподарських культур;
– фондоозброєність;
– фондозабезпеченість;
– матеріаломісткість.
Сукупність робітників різних професійно-кваліфікаційних груп, які зайняті на підприємстві і входять до його спискового склад, – це:
– керівники та спеціалісти;
– персонал підприємства;
– кадри підприємства;
– трудовий потенціал.
До категорії «службовець» відносять працівників, які:
– займаються інженерно-технічними, економічними й іншими роботами;
– обіймають посади керівників структурних підрозділів;
– зайняті безпосередньо в процесі виробництва та надання матеріальних благ;
– здійснюють підготовку й оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування.
Співвідношення кількості звільнених протягом року працівників і середньооблікової їх кількості характеризує коефіцієнт:
– плинності;
– прийому;
– сезонності;
– сталості.
Показники, які використовують для характеристики стану основних фондів на підприємстві:
– відновлення, вибуття, зносу, придатності;
– фондозабезпеченості, фондоозброєності;
– фондовіддачі, фондомісткості;
– реального обороту, номінального обороту.
Особливістю перенесення вартості основних засобів на вартість новоствореного продукту є:
– одноразове перенесення вартості;
– поступове (частинами) перенесення вартості в міру зносу;
– перенесення вартості основних засобів пропорційно виконаній роботі;
– перенесення вартості протягом року основних засобів.
До оборотних активів підприємства не відносять:
– виробничі запаси;
– незавершене виробництво;
– витрати майбутніх періодів;
– машини та пересувне обладнання.
Частина оборотних активів, яка вже спожита, знаходиться на стадії виробництва, але від якої готової продукції ще не одержано, – це:
– фонди обігу;
– незавершене виробництво;
– виробничі запаси;
– витрати майбутніх періодів.
Тривалість одного обороту оборотних активів – це:
– відношення середньорічної вартості оборотного капіталу до валової продукції
–відношення валової продукції до середньорічної вартості оборотного капіталу;
– відношення тривалості року до коефіцієнта обороту оборотних активів;
– відношення сервіс-періоду до оборотних активів тваринництва.
Професія – це:
– різновид економічної діяльності у межах спеціальності;
– різновид активної діяльності у межах кваліфікації;
– різновид трудової діяльності у межах конкретного підприємства;
– вид трудової діяльності, здійснення якої потребує певних теоретичних знань та практичних навичок.
Робітники, які виконують особливо складні та відповідальні роботи, вважаються:
– некваліфікованими;
– кваліфікованими;
– малокваліфікованими;
– висококваліфікованими.
Робітники, які виконують нескладні роботи, вважаються:
– некваліфікованими;
– кваліфікованими;
– малокваліфікованими;
– висококваліфікованими.
Витрати, які поділяють за способом перенесення вартості на кінцеву продукцію:
– прямі, непрямі;
– постійні, змінні;
– поточні, довгострокові, одноразові;
– продуктивні, непродуктивні.
Витрати, які поділяють за ступенем впливу обсягу виробництва на їх розмір (обсяг):
– прямі, непрямі;
– постійні, змінні;
– поточні, довгострокові, одноразові;
– продуктивні, непродуктивні.
За доцільністю витрачання витрати поділяють на:
– прямі, непрямі;
– постійні, змінні;
– поточні, довгострокові, одноразові;
– продуктивні, непродуктивні.
Правильне визначення операційної діяльності – це:
– операції, пов'язані тільки з виробництвом продукції (товарів, робіт, послуг), які є визначальною метою створення суб'єкта господарювання;
– основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю;
– діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного і позикового капіталу підприємства;
– придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.
Складовими мікросередовища, в якому функціонують підприємства, є:
– споживачі, міжнародне середовище, конкуренти;
– постачальники необхідних ресурсів, споживачі, фінансово-кредитні установи;
– фінансово-кредитні установи, природно-екологічне середовище, юридичні контори;
– посередники, постачальники, фінансово-кредитні установи, інформаційне середовище.
Ціни, що використовуються для оцінки динаміки виробництва валової продукції, – це:
– кошторисні;
– комісійні;
– постійні;
– заставні.
Ціни, що встановлюються державними органами на обмежене коло товарів – це:
– регульовані;
– фіксовані;
– трансфертні;
– контрактні.
Коефіцієнт оборотності оборотних активів розраховується, як:
– відношення доходу (виторги) від реалізації продукції до середнього залишку оборотних активів;
– відношення середньорічної вартості оборотних активів до доходу (виторги від реалізації продукції;
– відношення валової продукції до середньорічної вартості оборотних активів;
– відношення чистого прибутку (збитку) до середньорічної вартості оборотних активів.
Принципи відбору раціонального варіанта нової техніки:
– за максимальним прибутком;
– за мінімальними капіталовкладеннями;
– за максимальним коефіцієнтом ефективності;
– за максимальними наведеними витратами.
Форма річної фінансової звітності, в якій можна знайти розмір дебіторської та кредиторської заборгованостей:
– Ф. 2 «Звіт про фінансові результати»;
– Ф.5 «Примітки до річної фінансової звітності»;
– Ф. 1. «Баланс»;
– Ф. 3. «Звіт про власний капітал».
Головною метою діяльності комерційних підприємств є:
– задоволення суспільних потреб;
– отримання прибутку;
– виробництво продукції;
– отримання доходу від реалізації продукції.
В Україні передбачені такі види господарських товариств:
– тільки акціонерні товариства;
– акціонерні товариства; товариства з додатковою відповідальністю; повні товариства;
– акціонерні товариства; товариства з обмеженою відповідальністю; товариства з додатковою відповідальністю; повні товариства; командитні товариства;
– товариства з обмеженою відповідальністю та повні товариства.
Оберіть працівника, який належить до спеціалістів:
– начальник цеху;
– кур’єр;
– провідний економіст;
– прибиральниця.
До категорії працівників «робітник» відносять:
– працівників, які організовують виробництво і здійснюють управління діяльністю підприємства та його структурних підрозділів;
– працівників, які безпосередньо зайняті створенням продукту;
– працівників, які здійснюють економічну, організаційну підготовку виробництва, облік та аналіз його результатів;
– працівників, які здійснюють підготовку та оформлення документації, канцелярські, деякі адміністративно-господарські роботи.
Працівники, які мають базову або повну вищу спеціальну освіту і значний досвід практичної роботи, – це:
– некваліфіковані працівники;
– спеціалісти вищої кваліфікації;
– відносно кваліфікованими працівниками;
– спеціалісти-практики.
Робітники, які отримали необхідну підготовку (не менше ніж 1 – 2 роки) і мають значний досвід роботи – це:
– висококваліфіковані робітники;
– спеціалісти вищої кваліфікації;
– кваліфіковані робітники;
– некваліфіковані робітники.
Внутрішній нормативний документ підприємства, в якому зазначається перелік посад, кількість працівників за кожною з них і розміри їхніх місячних посадових окладів, – це:
– статут;
– положення про підрозділ;
– штатний розпис;
– колективний договір.
Показник, що характеризує кількість робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції – це:
– виробіток;
– продуктивність праці по підприємству;
– трудомісткість;
– річний фонд робочого часу.
Засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи за цього своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань, – це:
– оборотні активи;
– основні засоби;
– засоби та предмети праці;
– предмети праці.
До основних засобів виробництва не відносять:
– земельні ділянки;
– капітальні витрати на поліпшення земель;
– інструменти, прилади, інвентар (меблі);
– готову продукцію.
Джерелами формування майна підприємств можуть бути:
– грошові та матеріальні внески засновників;
– доходи від цінних паперів;
– інші джерела, не заборонені законодавством;
– усі відповіді правильні.
Витрати, які не входять до первісної вартості обладнання:
– транспортні витрати на доставку обладнання;
– витрати на проведення поточного ремонту;
– ціна придбання обладнання;
– витрати на встановлення і монтаж обладнання.
Сума, за якою може бути здійснений обмін об'єкта основних засобів як результат операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними особами, – це:
– справедлива вартість основних засобів;
– первісна вартість основних засобів;
– балансова вартість основних засобів;
– відновна вартість основних засобів.
Вартість, яка характеризує реальну вартість основних засобів і визначається як різниця між первісною вартістю та сумою зносу:
– ліквідаційна вартість;
– первісна вартість;
– залишкова вартість;
– правильна відповідь відсутня.
Оберіть методи амортизації основних засобів, які передбачені законодавством в Україні:
– прямолінійний та кумулятивний;
– виробничий та прискореного зменшення залишкової вартості;
– зменшення залишкової вартості;
– всі відповіді правильні.
Елементи, які не мають відношення до виробничих запасів:
– сировина, матеріали, напівфабрикати основного виробництва;
– запасні частини для ремонту;
– готова продукція на складі;
– малоцінні та швидкозношувані предмети.
Показники, необхідні для визначення коефіцієнта оборотності оборотних активів:
– повна собівартість реалізованої продукції та прибуток;
– середній залишок оборотних активів та земельна площа;
– дохід (виторг) від реалізації продукції та середній залишок оборотних активів;
– валова продукція та середньорічна вартість необоротних активів.
Об’єкт, який належить до нематеріальних активів:
– інвентарна тара;
– бібліотечні фонди;
– права користування майном;
– довгострокові біологічні активи.
Витрати, які збільшують вартість необоротних активів підприємства:
– витрати на рекламу;
– витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;
– витрати на проведення капітального ремонту основних засобів;
– витрати на придбання сировини та матеріалів.
Кредити, які надаються комерційними банками підприємствам, залежно від термінів кредитування поділяються на:
– короткотермінові;
– середньотермінові;
– довготермінові;
– всі відповіді правильні.
Середньорічна ціна реалізації огірків, якщо 5 кг реалізували за ціною по 10 грн, 15 кг за ціною по 6 грн, дорівнюватиме:
– 7,00 грн за 1 кг;
– 8,00 грн за 1 кг;
– 16 грн за 1 кг;
– 20 грн за 1 кг.
Прибуток від реалізації борошна підприємством, якщо ціна реалізації 5,00 грн за 1 кг, повна собівартість 4,50 грн, обсяг реалізованої продукції 200 тонн, дорівнюватиме:
– 50 тис.грн;
– 0,5 млн.грн;
– 100 тис.грн;
– 300 грн.
Середньорічна вартість основних засобів, якщо вартість основних засобів на початок року 12 млн грн, вартість на кінець року 16 млн грн, сума зносу 3 млн грн, дорівнюватиме:
– 27 млн грн;
– 24 млн грн;
– 11 млн грн;
– 14 млн грн.
Тривалість одного обороту оборотних активів, якщо коефіцієнт оборотності оборотних активів становить 6,0, тривалість розрахункового періоду 360 днів, дорівнюватиме:
– 60 днів;
– 300 днів;
– 360 днів;
– 354 дні.
Головним джерелом преміювання працівників підприємства є:
– доходи від реалізації готової продукції;
– доходи від реалізації основних засобів;
– чистий прибуток;
– доходи отримані у вигляді відсотків за депозитами.
До роздрібної ціни реалізації продукції входить:
– сума повної собівартості та податку на доходи фізичних осіб;
– дохід та собівартість;
– повна собівартість, прибуток та податок на додану вартість;
– маржинальний дохід та прибуток на додану вартість.
Питома вага витрат на оплату праці, якщо загальна сума поточних витрат становить 240 тис. грн, витрати на оплату праці 48 тис. грн ,дорівнюватиме:
– 20 %;
– 0,2 %;
– 2 %;
– 5 %.
Залишкова вартість основних засобів, якщо первісна вартість 245 тис.грн, сума зносу 135 тис.грн, ліквідаційна вартість 15 тис.грн. дорівнюватиме:
– 110 тис.грн;
– 95 тис.грн;
– 230 тис.грн;
– 150 тис.грн.
Відповідно до законодавства в Україні залежно від способу утворення та формування статутного капіталу розрізняють такі види підприємств:
– державні та приватні;
– приватні та колективні;
– товариство з обмеженою відповідальністю та акціонерні товариства;
– унітарні та корпоративні.
Документи, які належать до установчого господарського товариства:
– установчий договір та статут;
– тільки статут;
– тільки установчий договір;
– колективний договір.
До власності господарського товариства належить:
– майно, передане йому у власність засновниками та учасниками як внесок;
– вироблена товариством продукція;
– одержані доходи від господарської діяльності;
– усі відповіді правильні.
Ефективність виробництва – це така його характеристика, яка відображає:
– співвідношення результатів та затрат;
– забезпеченість ресурсами виробництва;
– обсяги виробничої діяльності;
– співвідношення економічного і соціального ефектів.
Собівартість – це:
– різниця між доходами та витратами підприємства;
– витрати, пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції, виражені у грошовій формі;
– грошова маса, отримана від реалізації продукції;
– сума доходів підприємства.
Самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення господарської діяльності, – це:
– ринок;
– підприємство;
– підприємництво;
– біржа.
Постачальники необхідних підприємствам ресурсів – це представники:
– макросередовища функціонування підприємства;
– господарської діяльності підприємства;
– мікросередовища функціонування підприємства;
– державних органів.
Політико-правове середовище належить до:
– мікросередовища функціонування підприємства;
– макросередовища функціонування підприємства;
– господарської діяльності підприємства;
– підприємницької діяльності підприємства.
Комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для нормального функціонування основного виробництва і всіх сфер діяльності підприємства, – це:
– інфраструктура підприємства;
– структура підприємства;
– соціальна інфраструктура підприємства;
– організація виробництва.
Вид управлінського контролю, спрямований на вимірювання фактичних результатів діяльності й оперативне реагування на відхилення, що виникають, – це:
– поточний;
– випереджальний;
– завершальний;
– комплексний.
Вартість капіталу підприємства – це:
– вартість активів підприємства;
– рівень дохідності, який підприємство має забезпечити всім інвесторам, чий капітал воно використовує;
– вартість продажу підприємства;
– величина власного капіталу підприємства.
Комплекс заходів, які націлюють виробничо-комерційну діяльність підприємства на підвищення конкурентоспроможності продукції та формування раціонального товарного портфеля для задоволення потреб споживачів і отримання прибутку, – це:
– асортиментна політика;
– товарна політика;
– брендинг;
– товарна стратегія.
Головна мета прогнозування розвитку підприємства полягає у:
– екстрополяції, моделюванні і експертному оцінюванні;
– виявленні закономірностей розвитку зовнішнього середовища господарювання – і на цій основі створення уявлення про найімовірніший майбутній його стан;
– поширенні закономірностей розвитку підприємства в минулому на майбутнє;
розробленні майбутніх планів боротьби з конкурентами.
Виробнича програма підприємства – це:
– сукупність підрозділів, які безпосередньо не беруть участі у створенні основної продукції;
– конкретна сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури та асортименту, а також належної якості на певний календарний період;
– комплекс поетапних технологічних та організаційних заходів, що регламентують технологічну підготовку виробництва та систему поставки матеріалів у виробництво;
– сукупність заходів щодо визначення всіх видів постійних і змінних витрат, а також доходів у розрахунку на одиницю площі для оцінювання прибутковості.
