3. Стосунки: Маруся - Грицько, Маруся - Іван.

• Давайте ж разом з Марусею спробуємо розібратися: яким же був Гриць Бобренко. Дівчина шукає відповіді на болючі питання чому Гриць покинув її? Чому пішов свататись до Галі?(зачитується в ролях сцена розмові Гриця і матері, де мати наполягає на сватанні Гриця).

• А якщо проводити аналогії з іншими літературними персонажами, кого нагадує Бобренчиха?

Матір Лукаша з драми-феєрії «Лісова пісня». Ці жінки обмежені, егоїстичні, обидві захищають ідеали обивательського щас­тя. В силу своєї душевної сліпоти вони навіть не розу­міють, що руйнують життя своїм дітям. Підсумовуючи сказане, приходимо до висновку, що і мати Лукаша і Орина Бобренчиха обмежені, егоїстичні, обидві прагнуть багатих невісток своїм синам, і в силу своєї душевної сліпоти вони навіть не розуміють, що руйнують життя своїх дітей, це ж Бобренчиха сама посіяла в Гриця ґрунт для зради, роздвоєність душі. Це ж словами матері він краяв душу Марусі: «Любов любов’ю, а життя життям».

• Як ви розумієте такі слова? Моя любов сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі.

• Виявляється, дві системи цінностей формували душу Гриця. Чому він виродився духовно? Яка система доводить його до життя на «дві душі»? І до чого це приводить?

• Чому Маруся не може простити Грицькові зради?

Він говорив, і відбувалось диво.

Він зраду якось так перетворив,

Так говорив беззахисно й правдиво, -

Неначе він про подвиг говорив.

Бо ж річ не в тім - женився, не женився...

Прийшов, пішов, забув чи не забув.

А в тому річ, коли він так змінився?

Чи, може, він такий і зроду був?

• Кого вам дуже нагадує Гриць?

Лукаша з «Лісової пісні» Лесі Українки. Вони обидва живуть у постійній невідповідності, конфлікті внутрішнього «я» із вчинками, власною поведінкою. І тому найпрекрасніше, наймогутніше серед почуттів, яким обдарувала людину природа, - кохання - при­носить їм страждання, горе, муки і - смерть. Бо жити не можна, «втративши душі своєї цвіт», а лише існува­ти, розмінявши її на спокуси. Але не жити. Гриць і Лукаш мали багатий душевний потенціал, але власно­руч його знищили.

• Кого ж дійсно могла б впустити в своє серце Маруся Чурай і бути щасливою?

• Як ви розумієте слова Івана Іскри:

Ми з нею рідні. Ми одного кореня.

Мабуть один лелека нас приніс?

• Чи справедливо поступив Іскра? Що ним керувало: любов чи справедливість?

Підсумок.

• Хто з героїв роману ближчий вам за духом: Маруся, Гриць, Іван?Поясніть, чому.

5.  Піснетворчість.

Нині майже збулося ім’я напівлегендарної української народної поетеси та співачки Марини Гордіївни (Марусі) Чурай, хоч пісні її й досі живуть у народі користуються його великою любов’ю.

Її щирість, чесність, самовідданість і незрадливе кохання притягують до себе людей і ще й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною висловленого почуття, якоюсь неземною ніжністю й добротою. Вчитуючись у прості і зворушливі слова пісень Марусі Чурай, ми віднаходимо золоті ключі мелодій, ніби чуємо голос чарівної співачки, переймаємось її настроєм, відчуваємо дух українства. Ми бентежимось і стаємо кращими, чистішими, як її пісні.

Презентація міні-дослідження «Історія життя Марусі Чурай у її піснях» за планом:

1. Зовнішність Марусі та Гриця, перші почуття.

2. Війна 1648 року і розлука.

(Фонозапис пісні «В кінці греблі шумлять верби»).

3. Повернення Гриця. Віддане кохання Марусі Чурай.

4. Зрада Гриця.

5. Злочин Марусі Чурай.

До сих пір зберігся рукописний альбом, датований 1853 роком, який належав свого часу одному бухгалтеру на прізвище Селегень. У цьому альбомі серед інших віршів записано вісім пісень Марусі Чурай, а саме: «Ішов милий горонькою», яка починається з другої строфи «Ой, ти живеш на гороньці», «Чи ти, милий, припав пилом», «Котилися вози з гори», «Віють вітри, віють буйні», «Хилилися густі лози», «Шумить-гуде дібровонька», «Сидить голуб на березі», «Болить моя головонька». Після цих текстів в альбомі зроблено приписку, що пісні ці створенi Марусею, «дочкою бравого полтавського урядника Гордія Чурая». В книзі Л.С. Кауфмана «Дівчина з легенди» зібрано 23 тексти пісень, мелодій до пісень, народні варіанти пісень.

Проте творча спадщина цієї дiвчини ними не обмежується. Розшуки нових матеріалів ще не закінчені. Вони повинні тривати й далі.