- •Теорія пізнання
- •Предмет і основні проблеми теорії пізнання
- •1. Місце і значення теорії пізнання
- •2. Метафізичність теорії пізнання
- •3. Фундаментальні проблеми
- •Основні теоретико- пізнавальні стратегії
- •1. «Песимістичні» доктрини
- •2. Конструктивні теоретико-пізнавальні доктрини
- •2.1. Реалістичні доктрини
- •3. «Платонічні»2 теорії пізнання
- •4. Іманентистські теорії
- •4.1. Іманентний суб'єктивізм
- •4.2. Іманентний об'єктивізм3
- •4.3. Платонічний іманентизм
- •5. Трансценденталізм
- •6. Сучасна гносеологічна ситуація
- •Суб'єкт і об'єкт пізнання. Сутність знання та його атрибутивні характеристики
- •1. Критика суб'єкт-об'єктної дихотомії
- •2. Об'єкт пізнання
- •3. Суб'єкт пізнання
- •4. Сутність, загальна динаміка
- •Мова і пізнання
- •1. Специфіка наукового та філософського
- •2. Базові характеристики мови як цілісної системи
- •3. Функції мови
- •4. Функціональні модальності мови
- •5. Онтологічний філософський підхід до мови
- •Гносеологічних досліджень
- •1. Методологічні труднощі вивчення свідомості
- •1.1. Самоочевидність і предметність, яка вислизає
- •1.2. Складності дослідження свідомості
- •2. Основні антиномії свідомості
- •3. Визначення свідомості
- •Структура свідомості
- •1. Основні сфери свідомості
- •2. Рівні свідомості.
- •3. Системоутворююча «вісь» свідомості.
- •4. Діалектика розвитку уявлень про власне «я»
- •Онтологічний статус явищ свідомості. Проблема ідеального
- •1. Ідеальність свідомості
- •2. Ідеальність природних процесів
- •3. Матеріальність свідомості
- •4. Перспективи дослідження свідомості
- •Чуттєве та раціональне у пізнанні. Види раціонального пізнання
- •1. Становлення проблеми:
- •1.1. Сенсуалістичні варіанти розв'язання
- •2. Чуттєве пізнання.
- •3. Аспекти раціональності.
- •3.1. Позанауковий ірраціоналізм
- •3.2. Науковий ірраціоналізм
- •3.3. Філософський ірраціоналізм
- •4. Види раціонального пізнання
- •4.1. Логіко-поняттєве раціональне пізнання
- •4.2. Логічне мислення
- •4.3. Ціннісно-гуманітарне пізнання1
- •Позараціональні види досвіду
- •1. Інтуїтивне знання у повсякденному досвіді,
- •1.1. Чуттєва інтуїція
- •1.2. Емоційна інтуїція (емпатія)
- •1.3. Раціональна (інтелектуальна) інтуїція
- •2. Містичне знання
- •3. Релігійне знання
- •4. Екзистенційно-життєвлаштовуюче знання
- •5. Природа екзистенційних категорій
- •Істина в теорії пізнання
- •1. Аспекти категорії «істина»
- •1.1. Онтологічний аспект
- •1.2. Логіко-семантичний аспект
- •1.3. Ціннісно-екзистенційний аспект
- •2. Гносеологічне розуміння істини і її концепції в історії філософії
- •2.1. Класична (чи кореспондентська) концепція
- •2.2.Апріористська концепція
- •2.3. Когерентна теорія істини
- •2.4. Прагматистська концепція
- •2.5. Конвенціоналістська концепція
- •2.6. Екзистенціалістські концепції
- •3. Істина і форми її інобуття
- •3.1. Процесуалъність істини
- •4. Критерії істини
- •4.1. Практика як критерій істини
- •4.2. Емпіричні критерії істини
- •4.3.Логічні критерії
- •4.4. Специфіковані теоретичні критерії
- •4.5. Краса як критерій істини
- •5. Проблема універсальних критеріїв істини
2. Містичне знання
Щодо містичного досвіду повною мірою зберігають свою актуальність висновки, яких дійшов класик його вивчення У.Джемс. Зокрема, він відзначив два моменти:
а) виняткове різноманіття містики, що практично не піддається якій-небудь концептуальній уніфікації;
б) очевидність містичного знання для самого містика-адепта і його абсолютну неочевидність і проблематичність для іншої свідомості, тобто принципову неінтерсуб᾽єктивність містичних переживань4.
У цьому зв'язку наш підхід до аналізу містики буде сугубо кантівським: ми нічого конкретно не будемо стверджувати про сам зміст містичних переживань, про те, що безпосередньо бачить містик у стані трансу, але зате ми маємо підстави для цілком раціональної, хоча й неминуче гіпотетичної відповіді на питання «як і за допомогою чого такий досвід взагалі можливий?».
Почнемо з того, що було б неправильним ототожнювати містику з релігією, хоча спокуса такого ототожнення й зрозуміла, з огляду на присутність у будь-якій релігії потужного містичного елемента. Однак багато дослідників обґрунтовано відзначають, що містичний досвід може бути позатеїстичним і навіть позарелігійним.
Пантеїстичні форми містики виявив ще У.Джемс5, а ряд авторів виділяє крім її теїстичного та пантеїстичного різновидів також світський «етичний містицизм», коли безпосередньо відчувається зв'язок між усіма
1 Флоренский П.А. Анализ пространствснности и времени в художественно-изобразительных произведениях. М., 1993. С. 134–135.
2 Див. його умоглядно-символічні побудови у трактаті «Про припущення»: Кузанский Николай. Сочинения. В 2 т. Т. 1. М., 1979. С. 207, 219.
3 Див. його титульні ілюстрації й заставки до листів у «Стовпі й утвердженні істини...»: Флоренский П.А. Столп и утверждение истины. Т. 1. Ч. 1–2. М., 1990.
4 Джемс У. Многообразие религиозного опыта. СПб., 1992. С. 336.
5 Там же.
508
живучими людьми1, і навіть атеїстичний «віталістичний містицизм», коли стверджується можливість переживання єдності «всесвітнього потоку життя»2.
Власне й усередині церкви ставлення до містики завжди було далеко не однозначним. Досить згадати середньовічну боротьбу між раціоналістичною схоластикою (лінія Томаса Аквінського) і містикою (лінія св. Бернара). Цікаво, що всередині православної містики ряд отців церкви розрізняє власне релігійне одкровення і візіонерсько-містичний досвід.
Так, найбільший містик Ісаак Сірін абсолютно чітко розводить «містичне бачення», яке завжди суб'єктивне і ненадійне, і об'єктивне «одкровення серця», про яке мова в нас ще попереду3.
Інший авторитет – Максим Сповідник – розрізняє містичне «споглядання речей незримих» і вище – благодатно-сердечне перебування у світлі Трійці, що дає справжню особисту віру і знання Бога4.
Згодом відмінності між «справжньою» (церковно-релігійною) і «вульгарною» (єретичною) містикою сформулює Л.П.Карсавін, зокрема, у праці «Містика і її значення в релігійності середньовіччя»5.
П.А.Флоренський нарівні зі справді релігійним виділить «безблагодатний» варіант містичного споглядання, в основі якого «лежить справжній досвід, який, однак, переломлюється через призму «психологізмів» і поряд із цінними містичними відкриттями здатний привести до аберацій і помилок»6.
Містичним даром «споглядання речей незримих» були наділені великі поети - Данте, У.Блейк, М.Ю.Лермонтов, У.Уїтмен, Д.Андрєєв, а також духовидці-візіонери - Е.Сведенборг або Ванга.
Однак справжній містичний досвід досить рідкісний і доступний лише індивідам, наділеним особливим даром. Цей дар містичного споглядання має, очевидно, зв'язок з якимись поки що погано дослідженими матеріально-несущими формами перенесення та зберігання інформації (ідеально-сущого змісту) у Всесвіті й може бути пов'язаний зі здатністю до переживання позамежного потоку пророчих образів, у яких людині можуть безпосередньо відкритись інші шари реальності й більш-менш цілісні картини минулого та майбутнього. Часто містичний досвід пов'язаний із переживанням єдності та цілісності світобудови, збігаючись із праджня-інтуїцією7; іноді – з яскравими і трагічними картинами катастрофи, що наближається, як у пізній графіці Леонардо да Вінчі або в сновидіннях К.Г.Юнга напередодні Першої світової війни8. Часом, навпаки, містичне осяяння миттєво прилучає до якихось вищих ликів і сфер буття, так що над розгадкою таємниці, що привідкривається, потім болісно б'ється раціональна думка містика-візіонера. Таке знамените містичне осягнення Софії-Премудрості Божої B.C.Соловйовим, оспіване в його поемі
1 Hynd S.H. Mystisism and ethics // Mystisism and the Modern Mind. N. Y, 1959. P. 97.
2 Див. Sticrnot A.P. Some philosophical implications of mystisism // Mystisism and the Modern Mind. N. Y., 1959.
3 Сирин Исаак, преподобный. Слова подвижнические. М., 1993. С. 96.
4 Максим Исповедник. Творения. Кн. 1. Богословские и аскетические трактаты. М., 1993. С. 110.
5 Див.: Карсавин Л.П. Малые сочинения. СПб., 1994.
6 Флоренский П.А. Сочинения. В 4 т. Т. 2. М., 1996. С. 723.
7 Див. опис подібного переживання в кн.: Андреев Д. Роза мира. М., 1991. С. 43.
8 Див.: Юнг К.Г. Архетип и символ. М., 1991. С. 14.
509
«Три розмови». Тут ми маємо справу з реальністю мислеобразів, де різнорідні візіонерські образи ніби нанизуються на єдину нитку смислу, найчастіше цілком непрозорого для нашого повсякденного розсудку. У цьому зв'язку на думку спадає символ чоток або намиста.
Досвід подібного роду за визначенням є принципово недоступним для іншої свідомості (хіба що в непрямій формі притч, художніх образів, графічних символів і т.д.). Тому не треба, як це часто буває, ототожнювати зі справжньою містикою, яка мовчить про невимовне, різного роду ірраціональні окультно-езотеричні тексти, які претендують на вичерпне розкриття вищих таємниць буття.
Такі претензії, як показує історія та нинішня практика окультизму, дуже часто є плодом типового шарлатанства або психічних захворювань. У найкращому разі тут присутня спроба раціоналізації суто суб'єктивних психологічних переживань і фантазій, котрі не мають загальнозначущого характеру й тому залишають у своїй текстовій об'єктивації відчуття «раціоналістично-механістичного несмаку», за точним виразом С.Н.Булгакова. До останнього типу відносяться, наприклад, численні опуси антропософа Р.Штайнера.
