- •Теорія пізнання
- •Предмет і основні проблеми теорії пізнання
- •1. Місце і значення теорії пізнання
- •2. Метафізичність теорії пізнання
- •3. Фундаментальні проблеми
- •Основні теоретико- пізнавальні стратегії
- •1. «Песимістичні» доктрини
- •2. Конструктивні теоретико-пізнавальні доктрини
- •2.1. Реалістичні доктрини
- •3. «Платонічні»2 теорії пізнання
- •4. Іманентистські теорії
- •4.1. Іманентний суб'єктивізм
- •4.2. Іманентний об'єктивізм3
- •4.3. Платонічний іманентизм
- •5. Трансценденталізм
- •6. Сучасна гносеологічна ситуація
- •Суб'єкт і об'єкт пізнання. Сутність знання та його атрибутивні характеристики
- •1. Критика суб'єкт-об'єктної дихотомії
- •2. Об'єкт пізнання
- •3. Суб'єкт пізнання
- •4. Сутність, загальна динаміка
- •Мова і пізнання
- •1. Специфіка наукового та філософського
- •2. Базові характеристики мови як цілісної системи
- •3. Функції мови
- •4. Функціональні модальності мови
- •5. Онтологічний філософський підхід до мови
- •Гносеологічних досліджень
- •1. Методологічні труднощі вивчення свідомості
- •1.1. Самоочевидність і предметність, яка вислизає
- •1.2. Складності дослідження свідомості
- •2. Основні антиномії свідомості
- •3. Визначення свідомості
- •Структура свідомості
- •1. Основні сфери свідомості
- •2. Рівні свідомості.
- •3. Системоутворююча «вісь» свідомості.
- •4. Діалектика розвитку уявлень про власне «я»
- •Онтологічний статус явищ свідомості. Проблема ідеального
- •1. Ідеальність свідомості
- •2. Ідеальність природних процесів
- •3. Матеріальність свідомості
- •4. Перспективи дослідження свідомості
- •Чуттєве та раціональне у пізнанні. Види раціонального пізнання
- •1. Становлення проблеми:
- •1.1. Сенсуалістичні варіанти розв'язання
- •2. Чуттєве пізнання.
- •3. Аспекти раціональності.
- •3.1. Позанауковий ірраціоналізм
- •3.2. Науковий ірраціоналізм
- •3.3. Філософський ірраціоналізм
- •4. Види раціонального пізнання
- •4.1. Логіко-поняттєве раціональне пізнання
- •4.2. Логічне мислення
- •4.3. Ціннісно-гуманітарне пізнання1
- •Позараціональні види досвіду
- •1. Інтуїтивне знання у повсякденному досвіді,
- •1.1. Чуттєва інтуїція
- •1.2. Емоційна інтуїція (емпатія)
- •1.3. Раціональна (інтелектуальна) інтуїція
- •2. Містичне знання
- •3. Релігійне знання
- •4. Екзистенційно-життєвлаштовуюче знання
- •5. Природа екзистенційних категорій
- •Істина в теорії пізнання
- •1. Аспекти категорії «істина»
- •1.1. Онтологічний аспект
- •1.2. Логіко-семантичний аспект
- •1.3. Ціннісно-екзистенційний аспект
- •2. Гносеологічне розуміння істини і її концепції в історії філософії
- •2.1. Класична (чи кореспондентська) концепція
- •2.2.Апріористська концепція
- •2.3. Когерентна теорія істини
- •2.4. Прагматистська концепція
- •2.5. Конвенціоналістська концепція
- •2.6. Екзистенціалістські концепції
- •3. Істина і форми її інобуття
- •3.1. Процесуалъність істини
- •4. Критерії істини
- •4.1. Практика як критерій істини
- •4.2. Емпіричні критерії істини
- •4.3.Логічні критерії
- •4.4. Специфіковані теоретичні критерії
- •4.5. Краса як критерій істини
- •5. Проблема універсальних критеріїв істини
2.2.Апріористська концепція
Вона досить древня і може трактуватись як якесь іманентно притаманне душі додосвідне знання, що лише розкривається в ході індивідуальних і вселюдських пізнавальних зусиль. Таке вчення індійської веданти про потенційне усезнання людського атмана, тотожного брахманові; античне розуміння знання як пригадування того, що колись бачила і чула безсмертна душа; християнське вчення про потенційну богоподібність людини, декартівська доктрина вроджених ідей з тезою про те, що «істинне все те, що я сприймаю ясно і чітко»1 і т.д. Тут, однак, завжди є поєднання з тим або тим варіантом класичної концепції істини, особливо з її платонічним варіантом.
Тому не буде перебільшенням сказати, що перший послідовний варіант апріористської доктрини був розроблений усе-таки І.Кантом. Акцент у розумінні істини тут стійко переноситься на суб'єкт пізнання вже без усяких відсилань до феномена божественної вродженості знання. Істинне знання з погляду великого німецького мислителя – зовсім не те, що відповідає дійсності, а яке відповідає критеріям загальності та необхідності (доконечності). До таких можуть бути віднесені апріорні синтетичні судження, які можливі завдяки додосвідним структурам чуттєвості та розсудку, однакові для всіх суб'єктів пізнання. Як можливі істини математики? Та завдяки загальним апріорним формам чуттєвого споглядання простору й часу, дотримуючись яких ми всі однаково конструюємо об'єкти математичного знання. Як можливі всі окремі істини природознавства? Та завдяки загальним апріорним категорійним структурам розсудку й заснованим на них універсально істинним основоположенням пізнання (законі про сталість субстанції, законі причиновості, законі взаємодії субстанцій)2. Будь-які окремі апостеріорні істини фізики й інших природничих наук ґрунтуються на цих твердженнях, універсально істинних і передуючих усякому конкретному досвіду. Іншими словами, розум виявляється спроможним знаходити у світі лише таке істинне знання, яке сам туди ж і вклав. Образно кажучи, він сам задає собі правила пізнавальної гри, на основі яких ним може бути розіграна незліченна кількість конкретних пізнавальних партій.
При всій оригінальності й некласичності кантівських ходів думки незабаром, однак, з'ясувалося, що ті основоположення, які Кант уважав додосвідними й універсально істинними, такими не є, принаймні за межами
1 Декарт Р. Сочинения. В 2 т. Т. 2. М., 1994. С. 29.
2 Про це в нас уже йшла мова при викладі теми 8 – лекції 25 у зв'язку з категорійними структурами раціонального пізнання.
527
ньютонівської класичної механіки. Що стосується посилань на апріорність, то в засвідченні істинності вихідних додосвідних засновків будь-якої наукової і філософської теорії саме й полягає найголовніша гносеологічна проблема.
Всі наступні розробки теорії істини, які особливо оживилися на рубежі XIX-XX століть у зв'язку з кризою в природознавстві, ставили своїм завданням уникнути, з одного боку, наївних посилань на об'єктивну дійсність у дусі класичних концепцій, а з іншого боку - вказівок на різного роду додосвідні структури, властиві апріористському підходу.