Тема 6. Управління ефективністю використання матеріальних ресурсів

1. Основні підходи до управління ефективністю використання матеріальних ресурсів.

2. Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів за системою показників. Потреба в ресурсах.

3. Підвищення ефективності управління товарно-матеріальними запасами.

4. Системи управління ефективністю матеріальних запасів. Матеріальні баланси.

1. Основні підходи до управління ефективністю використання матеріальних ресурсів.

Перехід до регульованої ринкової економіки змінює управління матеріально-технічного забезпечення, в частині планування як по формі так і по суті. Забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами за даних умов здійснюється в залежності від попиту і пропозиції.

План матеріально-технічного забезпечення виробництва є сукупністю планово-розрахункових документів в яких обґрунтовуються потреби в матеріальних ресурсах і визначаються джерела її покриття. Цей план складається з двох розділів:

1. розрахунків потреби в матеріальних ресурсах;

2. балансу матеріально-технічного забезпечення.

Обґрунтування потреби передбачає їх розрахунок на основне виробництво, капітальне будівництво, реконструкцію і розширення, впровадження нової техніки і створення матеріальних запасів.

Метою балансу матеріально-технічного постачання є визначення основного показника плану – потреби у певних матеріалах.

Розробка плану матеріально-технічного забезпечення, здійснюється за таких етапами:

1. підготовча робота.

2. розрахунок потреби в матеріальних ресурсах,

3. розрахунок виробничих запасів,

4. розрахунок очікуваних залишків на початок планового року,

5. використання внутрішніх ресурсів,

6. складання балансу матеріально-технічного забезпечення.

Слід відзначити, що вихідними даними для розробки плану матеріально-технічного забезпечення є:

1)завдання по випуску продукції в номенклатурному і асортиментному розрізі в натуральних одиницях виміру;

2)інформація про конюктуру ринку товарів;

3)нормативна база, тобто норми витрат матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів на одиницю продукції.

4)план оргтехзаходів, тобто заходів по впровадженню нової техніки, маловідходної і безвідходної технології.

2. Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів за системою показників. Потреба в ресурсах.

Управління матеріально-технічним забезпеченням передбачає вибір форм господарських зв’язків між партнерами. Гуртова торгівля засобами виробництва стає основною формою матеріально-технічного забезпечення. На виконання державного замовлення підприємством виділяють у централізованому порядку ліміти матеріальних ресурсів. У решту випадків підприємства самостійно на договірних засадах визначають асортимент, якість і термін поставки ресурсів.

Розрізняють потребу підприємства в матеріальних ресурсах на випуск продукції і потребу в заготівлі. У першому випадку визначають ту кількість матеріалів, яка потрібна для виконання виробничої програми. Потребу в заготівлі розраховують на основі балансу матеріально-технічного забезпечення з врахуванням залишків матеріалів і внутрішніх джерел забезпечення.

Студенти повинні зауважити, що у практиці розробки планів матеріально-технічного забезпечення використовують різні методи розрахунку потреби в матеріальних ресурсах:

1. метод прямого розрахунку,

2. розрахунок потреби в матеріалах на основі даних про склад продукції,

3. метод розрахунку потреби в матеріалах на основі нормативних термінів зношення,

4. розрахунок потреби в матеріалах на основі формул хімічних реакцій,

5. метод прогнозної потреби.

Потреба в таких матеріалах визначається за формулою:

Рм = N / tзн, де:

N - кількість матеріалі в експлуатації,

tзн - нормативний термін зношення.

Потреба вихідного матеріалу в галузях хімічного виробництва визначається за такою формулою

В = х П, де:

Мс, Kr – це молекулярна маса вихідної сировини і готової продукції,

Mr, Кс – вміст чистої речовини в готовій продукції і вихідних матеріалах (%)

Кв – технологічні втрати

Потреба в матеріалах, для яких важко або неможливо встановити норму витрат визначається на основі наукової обробки статистичних даних про фактичне витрачання матеріалу в минулому періоді.

Р = Рф*Кп*Кс, де:

Рф- фактичні витрати матеріалу в минулому періоді,

Кп – коефіцієнт зміни програми випуску продукції

Кс – коефіцієнт зниження витрат матеріалів для поповнення незавершеного виробництва.

Розрахунок потреби в матеріалах на зімну незавершеного виробництва проводиться з урахуванням характеру виробництва і наявності відповідних даних. Якщо є дані про розмір незавершеного виробництва на кінець періоду і очікувана наявність його на початок періоду, то потреба в матеріалах на зміну незавершеного виробництва визначається за формулою

Рнзв = , де:

n- кількість виробів,

Дпл – розмір незавершеного виробництва на кінець планового періоду,

Доч – очікувана наявність незавершеного виробництва на початок періоду,

Н – норма витрат матеріалу на один виріб.

Якщо нормативи заділів деталей або виробів відсутні, розрахунок потреби в матеріалах на незавершене виробництво можна виконати на основі тривалості виробничих циклів, а саме:

де:

Тц – тривалість виробничого циклу, днів;

Рд – середньодобова витрата деталей;

Нд – норма витрат матеріалів на деталь.

Потреба в паливі на опалення будівель у зимовий період визначається за формулою:

; де:

Ну – норма витрат умовного палива на добу, на 1⁰С різниці між внутрішньою і зовнішньою температурами в опалювальний період, , кг/1000 м³;

Тв, Тк – середня температура повітря відповідно в опалювальних будівлях і ззовні за опалювальний період, ⁰С;

Ке – тепловий еквівалент палива, що використовується;

V – об’єм опалювальних приміщень, тис. м³;

r_оп – тривалість опалювального періоду.

Потреба в матеріалах на виконання ремонтних робіт:

де:

а – коефіцієнт, що враховує витрачання матеріалів на огляди і міжремонтне обслуговування;

Нк – норма витрачання матеріалів на одну ремонтну одиницю при капітальному ремонті обладнання;

R₁, R₂, R₃ – сума ремонтних одиниць обладнання, що підлягає ремонту, відповідно капітальному, середньому і малому;

- коефіцієнти, що характеризують співвідношення між нормою витрачання матеріалів відповідно при середньому і капітальному ремонтах, при малому і капітальному ремонтах.

Загальна потреба в обладнанні визначається за формулою:

; де:

Нч – норма часу для виконання одиниці обсягу робіт;

Др – кількість робочих днів у плановому році;

З – кількість змін роботи;

Ч – число годин роботи за зміну;

Кв, Кн. – коефіцієнти відповідно використання обладнання і перевиконання норм;

Q – обсяг робіт у плановому періоді.

де:

Нзп – норма витрачання запасних частин на одну машину на плановий період при однозмінній роботі, шт.;

З – змінність роботи машини;

Пм – середньосписковий парк працюючих машин;

Кв – коефіцієнт, що враховує можливість відновлення і повторного використання запасних частин;

n – кількість запасних частин даної позиції, що входять в одну машину.