1.2 Типи неологізмів

У спеціальних дослідженнях, присвячених проблемі збагачення словникового складу сучасної німецької мови, виокремлюється велика кількість різноманітних неологізмів. Виходячи з єдності форми і змісту, і враховуючи їх співвідношення, Степанова М.Д. і Чернишова І.І. виділяють наступні основні типи неологізмів:

1. Неологізми, нові за значенням і формою, які виникли на основі уже існуючих у мові моделей, наприклад:: Lok-Aktiv, Qualitätsbrigade, Selbstkritik, EDJler (і стилістичні синоніми до цього слова — die Blauhemden,семантична мотивація якого базується на тому, що члени молодіжної організації носять сині сорочки); Schmelzsoll, volkseigen, monden і т.п. [9]

2. Неологізми, нові за значенням (з різкою відмінністю від старого значення), але старі за своєю формою, наприклад: Pate шеф і Pate — хрещений батько (у новому значенні Pate шеф фактично став омонімом), Engpass ущелина і Engpass вузьке місце, прорив ( на підприємстві чи в установі).

3. Неологізми, нові за формою, але:

а) старі за значенням, наприклад: Fernsprecher замість Telefon (неологізм кінця XIX, початку XX століття), Funk — Radio та інші;

б) нові за відтінком значення, наприклад: Herrenschweine замість die

Adligen (індивідуальний неологізм Т. Манна); starten —anfangen і т.п. [9].

Найбільш продуктивними варто вважати неологізми першої та другої групи. Неологізми третьої групи, які замінюють німецькі слова, мають зазвичай експресивн-образний характер, а ті, що замінюють іншомовні слова – нейтральні у відношенні експресивності, але й у їхньому вживанні спостерігається відоме стилістично-функціональне обмеження.

До цих пір мова йшла про так звані загальні неологізми, тобто про неологізми, які виникли в певний проміжок часу (у даному випадку після 1945 року) і завоювали собі місце в словниковому складі німецької мови.

Неологізми утворюються за допомогою затверджених у мові продуктивних моделей; для їхнього утворення використовуються всі шляхи розвитку словникового складу німецької мови.

Вживання поняття «неологізм» у лінгвістиці неоднозначне. Г.Бусманн (Н.Bußmann) визначає його як «нововведені або вжиті з новим значенням мовні вирази» [22, с. 81].

Відповідно, за теорією Г. Бусманна існують два принципово різні типи неологізмів: нова лексема та нове значення.

1. Нова лексема – це нова лексична одиниця (лексема слова, групи слів, фразеологізмів), яка є новою за формою та значенням (Infopost, Infotaiment, kollektiver Freizeitpark).

Принципово новими можуть бути явища та стан речей, які відповідно вперше номінуються. Або ж нова лексична одиниця є новим значенням (Neubezeichnung), а також ширшим значенням уже названих явищ та речей тощо. В останньому випадку за допомогою нових лексем щоразу можна виявляти евфемістичні, пейоративні, меліоративні чи інші компоненти, які можуть утворити від основного значення нові лексеми [4, c. 79].

2. Нове значення – це нове значення, яке додається до вже існуючої моно- чи полісемантичної лексичної одиниці (розширення значення).

Нове значення є результатом семантичної зміни, яка переважно має форму семантичного поширення вже усталених моно- чи полісемантичних одиниць у лексиці. Це семантичне поширення може також бути пов’язаним із граматичними змінами (зміною валентності – Valenzänderung), особливо серед дієслів.

Більше половини новоутворень з’являються шляхом словоскладання та афіксації [10, с.5].

Словоскладання – один із найважливіших засобів мови. Складні слова містять у собі, принаймні дві основи, які трапляються у мові у вигляді вільних форм. У складному слові його компоненти набувають цілісності та структурної єдності і можуть функціонувати як самостійні лексичні одиниці.

Конверсія є утворенням іншої частини мови без будь-яких змін у зовнішній формі слова.

Афіксація – спосіб словотворення з використанням суфіксів та префіксів.

При злитті утворюються неологізми, основи яких комбінуються, а кінець першого та початок другого слова усічені.

Зворотний словотвір є процесом усічення суфікса чи префікса, внаслідок чого слово скорочується і залишається лише його основа. Цей спосіб часто використовується для утворення дієслів від іменників.

Одним із способів утворення неологізмів є мовні скорочення, що використовуються для позначення предметів реальної дійсності [14, с.213].

Важливим джерелом збагачення лексичного складу мови, безперечно, є запозичення з інших мов [4, c.56]. В німецькій мові найбільше запозичень (серед неологізмів включно) із англійської, французької, іспанської, російської, італійської та грецької; поряд з ними – з японської та африканських мов.