1.4 Оказіоналізми німецької мови

До неологізмів належать і оказіоналізми. Оказіоналізмом називають індивідуально-авторські новотвори [Селіванова2006, 417–418], які характеризуються креативністю; є контекстуально залежними та мають непрозору семантику [Малиновсь-ка2007, 198; Munat 2007, 168]. Оказіоналізм може по-новому називати відомий предмет, а також позначати невідому реалію можливого чи реального світу. Оказіоналізми не можуть самостійно виступати як номінативні засоби, а лише через зіставлення з відповідними синтаксичними структурами, які експлікують значення оказіоналізму. Всі нові одиниці виникають в конкретному випадку мовлення, тобто починають своє життя як оказіоналізми. На думку Ю. А. Зацного термін оказіональний сам по собі констатує той факт, що слово виникло в мовленні, але не закріпилося в мові. До оказіоналізмів дослідник відносить всі інновації, які утворилися для задоволення комунікативних потреб, але не ввійшли в певний момент часу до лексичної системи тієї чи іншої мови [Зацний1999, 15–16]. А. Е. Левицький зазначає, що неологізми – це нові слова або словосполучення, які виникли в певний період розвитку суспільства і займають периферійне місце у лексичній системі мови, а оказіоналізми знаходяться на межі лексичної системи мови та мови певних соціо- та ідіолектів [Левицкий2005, 16–21; Левицкий 2001, 112–113]. Дослідники вважають, що основна відмінність оказіоналізму від неологізму полягає в тому, що неологізм може швидко лексикалізуватися, тобто потрапити до словникового складу мови та ментального лексикону людини [Левицький2005, 17; Herberg, Kinne 2004, 348].

Філологічна наука накопичила велику кількість теоретичного і фактичного матеріалу, що з певних позицій висвітлює питання неузуальних

(оказіональних) одиниць. Проте, незважаючи на поширений характер цього явища, воно поки що не отримало різнобічного, адекватного йому визначення. У словниковій статті енциклопедії «Українська мова» подано досить вузьке визначення оказіоналізму, який кваліфікують як незвичне, здебільшого експресивно забарвлене слово, утворене з порушенням законів словотворення чи норми мовної й існує лише в певному контексті, у якому воно виникло” [5, с.137]. Посилений інтерес не лише вітчизняних, але й зарубіжних мовознавців до оказіонального матеріалу не означає повний, вичерпний його аналіз. По-перше, багато дослідників спирається на факти окремо взятого стилю (переважно художнього, рідше – публіцистичного); по-друге, категорію оказіональності обмежують передусім виявом на лексичному рівні; по-третє, увагу фокусують насамперед на словотвірному аспекті як механізмі утворення „одноразових” одиниць.

Спочатку за всіма новими словами було закріплено єдину спільну назву «неологізм». Вживання цього найменування з різними модифікаторами (авторські неологізми, або індивідуально-авторські неологізми, стилістичні неологізми, або індивідуально-стилістичні неологізми, письменницькі неологізми, ситуативні неологізми) спостерігається впродовж значного періоду часу і після появи терміна «оказіоналізм». Але в той же час оказіоналізми відрізняються від неологізмів тим, що вони вживаються в один конкретний момент і не розраховані на широке використання. Таким чином, називати оказіоналізми неологізмами недоречно і безпідставно.

Виділення самостійного статусу оказіоналізму вимагає визначення ознак, що дозволяють диференціювати дані утворення від неологізмів над вирішенням цієї проблеми працювало багато вчених, серед яких А. Г. Ликова, І. Г. Дегтяр. У результаті аналізу теоретичних робіт та емпіричного матеріалу були узагальнені і виділені наступні диференціальні ознаки неологізмів і оказіоналізмів: 1) соціальна приналежність/індивідуальна приналежність; 2) узуальність/неузуальність; 3) здатність до втрати новизни/постійна новизна; 4) нормативність/ненормативність; 5) відсутність тісного зв'язку з контекстом/ контекстуальна залежність; 6) високий ступінь номінативності/високий ступінь експресивності[5, с.136]. При цьому ознаки ненормативності і контекстуальної залежності доцільно віднести до факультативних, необов'язкових при демаркації оказіональних явищ. Ненормативність оказіоналізмів полягає в деяких відхиленнях від мовної норми, оскільки при їх створенні, як правило, відбувається навмисне відступ від нейтрального в мові в області лексики в цілях певного впливу на адресата. Однак дана ознака не є абсолютним щодо індивідуальних утворень, оскільки існують оказіоналізми, що не порушують словотворчу норму мови. Тим не менше, їх індивідуальність проявляється в індивідуальності вибору і поєднанні структурних мовних елементів. Тісний контекстуальний зв'язок також є факультативною ознакою оказіоналізмів. Наприклад, слово Biokiller є цілком зрозумілим і легко декодованим без опори на контекст.

Специфіка оказіоналізмів полягає в тому, що, вони не призначені для масової комунікації і для передачі загальної інформації, а утворюються з метою передачі індивідуальної інформації. У цьому їх корінна відмінність від неологізмів, які задовольняють вимоги суспільної, а не індивідуальної комунікації і функціонують, як правило, у всіх сферах мови. Неологізми створюються, в першу чергу, для номінації нових реалій і явищ дійсності, і, отже, для них номінативна функція є основною. Оказіоналізми представляють лексичні явища, для яких номінативна функція вторинна, а основними будуть розкриття певної додаткової риси явища і реалізація суб'єктивного ставлення до фактів об'єктивної дійсності чи суб'єктивна оцінка вчинку, дії співрозмовника. Експресивна функція оказіональних новотворів є провідною, оскільки оказіональні номінації переслідують конкретні цілі у створенні художньої зображальності та виразності.

У сучасній німецькій мові при утворенні нових слів використовуються як стандартні, так і нестандартні словотворчі способи. До стандартних способам створення оказіональних слів ми відносимо діючі в мові словотворчі засоби. Тут ми маємо справу з оказіональним словотвором, яке здійснюється за правилами мовної системи, тобто відповідає закономірностям словотворчих моделей. Під нестандартними способами ми розуміємо такі способи утворення оказіоналізмів, які являють собою характерні відхилення від словотворчої норми певної мови. В даному випадку оказіональний словотвір здійснюється з порушенням правил мовної системи. Оказіональні лексичні одиниці, утворені нестандартними способами, мають більшою мірою новизни і незвичності на відміну від оказіональних одиниць, які створюються шляхом стандартних словотворчих способів [18, с.14]. Однак утворення нового оказіоналізму за стандартною словотворчою моделлю зовсім не позбавляє його новизни. Воно є новим тому, що це нове поєднання морфем і тому, що такого слова в мові ще не було.

Аналіз фактичного матеріалу дозволяє стверджувати, що найбільш продуктивним способом утворення оказіоналізмів є конверсія, що формує ядро корпусу оказіоналізмів, лінійні способи словотворення тяжіють до периферії корпусу оказіоналізмів. При цьому найбільшу продуктивність виявляють комплексні ад'єктивовані оказіональні утворення, до яких відносяться: 1) комплекси, які виражають применшення; 2) комплекси, які виражають перебільшення; 3) компаративні комплекси з експліцитно вираженим порівнянням; 4) комплекси зі значенням опису; 5) синтаксичні комплекси з наявністю внутрішньої предикації. В результаті дослідження корпусу оказіональних новоутворень встановлено, що шляхом афіксального і композитного словотворення створено 39,2% оказіональних одиниць, вербалізації і субстантивації (10,5% одиниць), комплексні субстантивовані оказіональні утворення складають 9% від загальної кількості розглянутих оказіональних номінацій [14, с.216].

Виникнення і функціонування оказіоналізмів обумовлено комунікативною індивідуальною потребою автора в нових, виразних засобах. Оказіональні слова виступають засобами реалізації індивідуальної цілеспрямованість автора, спрямованими на надання ефективного та емоційного впливу на адресата. До основних причин створення оказіоналізмів належать наступні: 1) індивідуальна потреба підкреслити суб'єктивне ставлення до предметів, явищ дійсності (або створених творчою уявою автора), дати їм свою оцінку; 2) прагнення автора чітко і лаконічно висловити свою думку; 3) бажання справити на адресата ефективне емоційне враження.

Отже, оказіоналізми – це мовленнєві одиниці, які утворюються за стандартними та новими словотвірними моделями, з характерними експресивними забарвленнями та індивідуальним характером і служать для надання текстам експресивного забарвлення. Іноді оказіоналізми здатні порушувати граматичні та словотворчі закони, щоб справити бажане враження на читача.

Висновки до розділу 1

У першому розділі було розкрите значення таких термінів, як неологізми та оказіоналізми з граматичної та лексичної точки зору. Ми розглянули різні класифікації та способи утворення даних слів, а також їх застосування у мові.

Неологізми – це найбільш актуальна частина словникового складу сучасної німецької мови. Вони опосередковано відображають умонастрої, що панують у суспільстві, є вираженням духу часу.

Проведений аналіз дозволяє зробити наступні висновки: По-перше, поповнення словникового складу сучасної німецької мови неологізмами відбувається за рахунок дії різноманітних лінгвістичних чинників, але найбільш продуктивним з них є словоскладання, по-друге, неологізми сучасної німецької мови в своїй сукупності становлять рівень культури німецькомовного суспільства кінця ХХ - початку ХХI ст. і відображають силу культурно-інтеграційних процесів, характерних для цієї епохи. Шляхи утворення цього пласту лексики різноманітні. Їх можна поділити на внутрішньомовні та зовнішньомовні. До перших відносять неологізми, утворені за допомогою словотворення німецької мови. До других належать запозичення з інших мов, які, потрапляючи в німецьку мову, асимілюються відповідно до норм правопису та граматики.

Виникнення оказіоналізмів визначається антропо-комунікативними чинниками, оскільки вони створюються з метою реалізації бажання індивідуума (автора) по-особливому оцінити вчинок, дію співрозмовника або факт об'єктивної дійсності, висловити своє суб'єктивне ставлення до цього чи іншого вчинку або фактом в більш образній і виразній формі, щоб посилити вплив на адресата.