Розділ 2 способи утворення неологізмів та оказіоналізмів німецької мови

2.0 Вступні зауваження

Розділ присвячено дослідженню теоретичних питань щодо способів утворення неологізмів та оказіоналізмів німецької мови, а також типології запозичень новоутворень з інших мов.

Зі стилістичної точки зору, неологізми є експресивними, здійснюючи особливо сильний прагматичний вплив на слухача. Але, як тільки вони займають постійне місце в активному словниковому складі мови, вони перестають бути неологізмами, хоча й зберігають лінгвістичні ознаки новизни протягом певного часу.

Існує два основних способи утворення неологізмів: нова лексема, коли утворюється абсолютно нова лексична одиниця і нове значення, коли слово, що вже колись існувало, набуває нового значення. Хоча окремо можна виділити й такі способи утворення неологізмів як афіксація та словоскладання.

Що стосується нових лексичних одиниць, то утворення слів за допомогою напівафіксів і так званих частотних компонентів – це особливість сучасної німецької мови. Слід зазначити, що ці терміни ввела в ужиток і пояснила один з найкращих спеціалістів у галузі теорії німецького словотвору М. Д. Степанова. Напівафіксами називають такі словотвірні компоненти, які за своїм матеріальним складом ідентичні слову, яке вільно функціонує етимологічно і семантично з ним пов’язані, входять до ряду аналогічно утворених слів.

Проте найбільшу частину неологізмів та оказіоналізмі в німецької мови займають запозичення з інших мов. Вплив англійської мови обумовлений впливом США. Її вплив настільки потужний, що навіть Франція, де історично французи дбайливо ставляться до всього національного, змушена була визнати, що англійська мова не може більше розглядатися як іноземна мова.

Глобалізація тільки сприяє цій тенденції повсюдного зміцнення англійської мови. В усіх без винятку мовах з'являються запозичення з англійської мови. І особливо бурхливо цей процес почався в епоху комп'ютеризації та Інтернету.

2.1 Процес утворення неологізмів

Переважну більшість неологізмів сучасної німецької мови становлять іменники. Це пояснюється тим, що вони позначають нові предмети, явища та події. Проте, виникнення неологізмів-прикметників і неологізмів-дієслів також є цілком можливим: nicht zu kurz kommen, Stress – stressig, Rock – rockig, Job – jobben. Зі стилістичної точки, зору вчені Н.Наєр, Е.Різель і Е.Шендельс виділяють три групи неологізмів. До першої групи належать неологізми, які виникають із певної причини та поступово стають лексичною нормою у словниковому складі літературної мови. Для цих неологізмів характерне швидке проникнення у всі без винятку функціональні стилі. Вони швидко стають мовним здобутком. До таких неологізмів належать слова, пов’язані з екологією: Ökologie, Ökotop, Umweltschutz, Umweltschaden, umweltkritisch, Ozonloch, Larmbelastigung, Larmwall, Bio-Bar, Bio-Laden, Bio-Gemüse [9, с.138]. До цієї групи належать також неологізми-евфемізми: Schlichthäuser (Baraken), Maueröffnung (Mauerzerstörung), Feierabendheim (Altersheim) [9, с.139].

Численні неологізми пов’язані з історичними змінами: die östliche Teilnation – східна частина нації, Ostler (Ossi) – жителі Східної Німеччини, Westler (Wessi) – жителі Західної Німеччини,Wessiland –Західна Німеччина, Wessis-Quadriga – кадрові працівники Західної Німеччини, Honecker-Zeiten – час правління Еріка Хонеккера [24, с.5]

Зі стилістичної точки зору, неологізми є експресивними, здійснюючи особливо сильний прагматичний вплив на слухача. Але, як тільки вони займають постійне місце в активному словниковому складі мови, вони перестають бути неологізмами, хоча й зберігають лінгвістичні ознаки новизни протягом певного часу.

Неологізми першої групи характеризують здебільшого часовий колорит і обмежуються часом, хоча й важко встановити точний час виникнення того чи іншого неологізму, якщо він не пов’язаний із конкретними історичними подіями, наприклад: der Sputnik (1957), der Raumschiff (1959), die Europaische Gemeinschaft (1973) [9, с.135].

Для укорінення слова в мові вирішальною є його продуктивність. Ознакою цього служать словотворчі можливості лексичної одиниці.

Другу групу складають тимчасові неологізми – слова, що виникають внаслідок конкретних історичних подій та інтенсивно вживаються протягом певного часу у всіх комунікативних сферах. Але такі неологізми недовговічні, вони швидко переходять до пасивного словникового складу. У свідомості більшості людей такі слова відсутні, вони вживаються лише з певною стилістичною метою.

До другої групи неологізмів належить більшість слів післявоєнного періоду: die Entnazifizierung – денацифікація, ohne Punkte kaufen – купувати без талонів, die Zigarettenwahrung –знецінення валюти, heimkehren – повертатися на Батьківщину, die Bolone – bombenlose Nacht, die U-Boоtler – люди, які ховалися від гітлерівського терору, coventrieren – бути вщент розгромленим, як зруйноване фашистами англійське місто Ковентрі [9, с.144].

До цієї групи можна також віднести неологізми, які стосуються часів Німецької Демократичної Республіки: die DDR – НДР, die DEFA (Deutsche Film-Aktiengesellschaft) – Німецьке Об’єднання Кіностудій, а також die LPG (landwirtschaftliche Produktionsgenossenschaft) – сільськогосподарський виробничий кооператив, die HO (Handelsorganisation) – торгівельна організація, der RGW (Rat für gegenseitige Wirtschaftshilfe) – Рада Економічної Взаємодопомоги, das Konsumgeschäft – кооператив, die Volkskammer – народна палата, Brigade der besten Qualität – бригада найкращої якості, Banner der sozialistischen Arbeit – прапор соціалістичної праці [9, с.153].

Як уже зазначалося вище, неологізмам досить часто властива експресивність.

Експресивна функція здійснюється в лексичних одиницях шляхом створення експресивного забарвлення. У деяких випадках експресивний ефект повністю або частково залежить від контексту, особливо тоді, коли йдеться про оказіоналізми. Серед неологізмів газетного стилю також можна виділити цілу низку слів і виразів, що сигналізують про певне емотивно-оцінне ставлення. Емотивність, за В. М. Телія, є ціннісним суб’єктивно-оцінним ставленням до дійсності, яке базується на емоційному осмисленні певних стереотипів. Вона виділяє три види емотивності: емоційно-експресивну, оцінно-експресивну та кваліфікативно-оцінну.

Емотивність як категорія, пов’язана з емоційною сферою психіки, співвідноситься за змістом із певними типами усвідомлених емоцій – із почуттями-відношеннями, які знаходяться в межах схвалення або несхвалення певного об’єкта. До перших належать повага, схвалення, захоплення тощо, до других – зневага, обурення, осудження тощо.

Поряд з абсолютно нейтральними словами існує чимало й таких, які чітко передають певні почуття чи емоційний стан автора. Так, один автор у своїй статті вживає слово Teilung Deutschlands і там само позначає це поняття ще двома епітетами: « Folge unserer Schuld» і «Logik der Geschichte» [24, с.7]. Але якщо перше слово є стилістично нейтральним, то два інші, експресивно забарвлені. «Folge unserer Schuld» має негативне емоційне значення (наслідок провини – помилка, про яку автор шкодує, але її вже не виправиш), а «Logik der Geschichte» – позитивне (логіка історії, тобто щось закономірне і тому передбачуване) [24, с.7].

Частина слів, що певним чином пов’язані з об’єднанням Німеччини, несуть у собі позитивне експресивно-емоційне значення. Наприклад, слова gesamtdeutsch, die Maueröffnung, die Einheitherstellung, blockfreies Deutschland, der deutsche Einigungsprozess, das geeinte Deutschland, Wiedervereinigung der deutschen Einheit, das gesamte deutsche Volk [24, с.8] сповнені патріотизмом, свободою, єдністю та гордістю за вільну й єдину Німеччину. В той самий час є низка слів із негативним емоційним відтінком. Так, вирази die Ex-DDR, die alte DDR, die ehemalige DDR, eine nicht mehr existierende DDR [24, с.4] позначають колишню, уже неіснуючу НДР, а поняття die Ostalgie [24, с.10] відповідно, тугу і сум за більше неіснуючою НДР.

Вживання поняття «неологізм» у лінгвістиці неоднозначне. Г.Бусманн (Н.Bußmann) визначає його як «нововведені або вжиті з новим значенням мовні вирази» [22, с. 81].

Відповідно, існують два принципово різні типи неологізмів: нова лексема та нове значення.

1. Нова лексема – це нова лексична одиниця (лексема слова, групи слів, фразеологізмів), яка є новою за формою та значенням (Infopost, Infotaiment, kollektiver Freizeitpark).

Принципово новими можуть бути явища та стан речей, які відповідно вперше номінуються. Або ж нова лексична одиниця є новим значенням (Neubezeichnung), а також ширшим значенням уже названих явищ та речей тощо. В останньому випадку за допомогою нових лексем щоразу можна виявляти евфемістичні, пейоративні, меліоративні чи інші компоненти, які можуть утворити від основного значення нові лексеми [4, c. 79].

2. Нове значення – це нове значення, яке додається до вже існуючої моно- чи полісемантичної лексичної одиниці (розширення значення).

Нове значення є результатом семантичної зміни, яка переважно має форму семантичного поширення вже усталених моно- чи полісемантичних одиниць у лексиці. Це семантичне поширення може також бути пов’язаним із граматичними змінами (зміною валентності – Valenzänderung), особливо серед дієслів.

Більше половини новоутворень з’являються шляхом словоскладання та афіксації [10, с.5].

Словоскладання – один із найважливіших засобів мови. Складні слова містять у собі, принаймні дві основи, які трапляються у мові у вигляді вільних форм. У складному слові його компоненти набувають цілісності та структурної єдності і можуть функціонувати як самостійні лексичні одиниці.

Конверсія є утворенням іншої частини мови без будь-яких змін у зовнішній формі слова.

Афіксація – спосіб словотворення з використанням суфіксів та префіксів.

При злитті утворюються неологізми, основи яких комбінуються, а кінець першого та початок другого слова усічені.

Зворотний словотвір є процесом усічення суфікса чи префікса, внаслідок чого слово скорочується і залишається лише його основа. Цей спосіб часто використовується для утворення дієслів від іменників.

Одним із способів утворення неологізмів є мовні скорочення, що використовуються для позначення предметів реальної дійсності [14, с.213].

Важливим джерелом збагачення лексичного складу мови, безперечно, є запозичення з інших мов [4, c.56]. В німецькій мові найбільше запозичень (серед неологізмів включно) із англійської, французької, іспанської, російської, італійської та грецької; поряд з ними – з японської та африканських мов.

Отже, існує два основних способи утворення неологізмів: нова лексема, коли утворюється абсолютно нова лексична одиниця і нове значення, коли слово, що вже колись існувало, набуває нового значення. Хоча окремо можна виділити й такі способи утворення неологізмів як афіксація та словоскладання.