Практичне заняття 23-24. Ділова гра № 6

„Оцінка витратності операційної діяльності і розробка заходів

По усуненню непродуктивних витрат”

Мета гри: набуття практичного досвіду по оцінці результатів виконання плану по витратам операційної діяльності самостійними підрозділами (філіями) підприємства, а також визначення сумарного резерву в цілому з розробкою адекватних управлінських рішень

Бюджет часу ділової гри – 4 години.

Ідея гри: проведення аналітичних розрахунків по оцінці змін повної собівартості товарної продукції по загальним і частковим показникам, факторна оцінка зміни витратності виробництва.

Учасники гри: головні економісти структурних підрозділів підприємства, економісти цих підрозділів.

Вихідна інформація: у розрізі підрозділів планова і фактична собівартість товарної продукції, товарна продукція, порівняльна товарна продукція, калькуляції повної собівартості, склад втрат від браку, кошториси комплексних витрат, склад ФОП (додаток К).

Порядок гри. У грі бере участь академічна група (25-30 чоловік). Група розбивається на чотири підгрупи по 6-9 чоловік, що грають роль економістів філій і підприємства в цілому. На чолі кожної підгрупи призначається відповідальний (старший економіст), що безпосередньо консультується з викладачем по складних питаннях і несе відповідальність за правильність результатів.

Учасникам гри необхідно визначити по кожній філії, що входить до складу підприємства, і по підприємству в цілому:

1. Виконання плану по витратах на одну грн. товарної продукції і одержану суму економії (перевитрати).

2. Виконання плану зниження собівартості порівнянної товарної продукції.

3. Зміну матеріаломісткості у порівнянні з планом і величину економії (перевитрати) по собівартості за рахунок цього фактора.

4. Зміну питомої матеріаломісткості на один виріб і вплив цієї зміни на матеріальні витрати.

5. Вплив на собівартість недотримання планової величини відходів матеріалів.

6. Вплив на собівартість продукції і рівень матеріальних витрат наявності незапланованого браку.

7. Відносне відхилення по витрачанню фонду оплати праці.

8. Вплив на собівартість співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої зарплати

9. Резерви зниження собівартості стосовно витрат на оплату праці.

10. Вплив на собівартість виконання плану за загальновиробничими витратами (без витрат на утримання та експлуатацію устаткування - ВУЕУ) та адміністративними витратами.

11. Суму абсолютного і відносного відхилення по ВУЕУ.

12. Вплив зростання обсягу виробництва і виконання нормативних витрат на величину ВУЕУ, загальновиробничих та адміністративних витрат.

13. Вплив умовно-постійного характеру витрат комплексного характеру на собівартість продукції.

Після вирішення поставлених вище завдань кожна група обчислює сукупний резерв зниження собівартості. Одержані результати оформляються у вигляді аналітичних таблиць і короткої пояснювальної записки, які обговорюються всіма учасниками гри. Ціль обговорення полягає у виявленні провідної філії, а також у розробці заходів щодо усунення непродуктивних витрат.

Методичні вказівки до розрахунків. При вирішенні першого завдання потрібно встановити не лише загальні змінні витрат на одну грн. товарної продукції, але й вплив асортиментних і структурних зрушень на випуск продукції, зниження витрат, зміну оптових і заготівельних цін. Така градація необхідна для оцінки роботи кожної філії.

Якщо економія отримана за рахунок асортиментних і структурних зрушень, то її не можна зараховувати як позитивний фактор по зниженню собівартості. Теж відноситься й до розв’язання другого завдання.

При вирішенні третього завдання необхідно виділити матеріальні витрати. Потім розрахувати планову і фактичну матеріаломісткість. За коефіцієнтом матеріальних витрат встановлюється вплив їхньої зміни на собівартість за допомогою формули:

(15)

де ІМ - індекс матеріальних витрат;

Ум- питома вага цих витрат у собівартості.

Основою для розрахунку впливу на собівартість рівня недотримання планової величини відходів виробництва служить визначення співвідношення відходів за ціною вихідної сировини і ціною можливого використання.

Для визначення впливу браку на собівартість потрібно встановити питому вагу матеріальних витрат у собівартості продукції, а потім отриману величину помножити на понадплановий брак.

При врахуванні впливу відхилень заробітної плати потрібно пам'ятати, що аналізовані об'єкти відносяться до машинобудування, а, отже, поправочний банківський коефіцієнт для розрахунку відносного відхилення дорівнює 0,5.

Для визначення впливу співвідношення темпів приросту зарплати та продуктивності праці потрібно розрахувати середню зарплату і продуктивність праці одного працівника, а потім за формулою:

(16)

де П - темпи підвищення продуктивності праці;

3 - темпи зростання середньої заробітної плати;

ПВ - питома вага заробітної плати в собівартості продукції,

визначити необхідну величину у відсотках, а помноживши отриманий відсоток на планову собівартість, можна встановити абсолютну суму зміни собівартості під впливом співвідношення темпів росту продуктивності праці і заробітної плати.

Визначення впливу на собівартість статей комплексних витрат здійснюється шляхом порівняння фактичного їх розміру з плановим.

Вплив ВУЕУ встановлюється в такій послідовності:

- знаходиться змінна частина ВУЕУ шляхом множення планової величини витрат по кожній статті на відповідний коефіцієнт;

- визначається величина змінних витрат з урахуванням рівня виконання плану по обсягу продукції;

- скориговані змінні витрати підсумовуються з умовно-постійною частиною витрат по кожній статті;

- фактичні витрати порівнюються з витратами, які перераховані на відсоток виконання плану по випуску продукції.

Такий розрахунок дозволяє встановити відносне відхилення.

Встановлення впливу зростання обсягу виробництва і виконання нормативних витрат щодо комплексних статей вирішується шляхом визначення витрат по всіх статтях комплексних витрат на одну грн. товарної продукції. Такі витрати обчислюються за планом, перерахованим на фактичний обсяг випущеної продукції і за фактом. Порівняння планових витрат, перерахованих на фактичний обсяг, з витратами за затвердженим планом відображає вплив зростання обсягу виробництва на приріст витрат. Порівняння фактичних витрат із плановими, перерахованими на обсяг випущеної продукції, показує виконання нормативних витрат. В оцінку діяльності філій повинно входити дотримання норм витрат.

Вплив на собівартість умовно-постійних витрат визначається за формулою:

(17)

де Е(%) - зниження (приріст) собівартості;

V - зростання обсягу товарної продукції в оптових цінах підприємства, %;

Упост.- частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції.

Сукупний резерв зниження собівартості встановлюється по кожній групі витрат: матеріальних, заробітній платі, витрат по обслуговуванню та управління виробництвом та підприємством в цілому. До складу сукупного резерву включаються неплановані втрати від браку.

Діяльність філій та підприємства в цілому оцінюється за величиною понадпланової економії. Нагадаємо, що економія, яка отримана від асортиментних і структурних зрушень, не може оцінюватися як позитивний фактор. Також не може бути визнаним провідним та філія, колектив якої допустив перевитрати матеріальних витрат на одиницю продукції та має економію по собівартості лише по витратах на обслуговування та управління виробництвом.

Практичні заняття 25-28. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Мета заняття 25-28: набути практичні навички у визначенні потреби в капіталі, виборі інструментів фінансування, плануванні кредиту, розробці амортизаційної політики підприємства, складанні та аналізі бюджету підприємства.